Василь Хітько: вересневий ДАЙДЖЕСТ КАС/ВС з податкових спорів - найбільш актуальні справи

Вересневий ДАЙДЖЕСТ КАС/ВС з податкових спорів з проводу вироку по контрагенту; щодо податкової перевірки по ухвалі слідчого судді; щодо погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення ст. 87.9 ПК; що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку; щодо неперерахування податку з вини банку; щодо не розповсюдження положень ст. 250 ГК щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

I. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 19.09.2018 (№К/9901/55414/18) 809/2438/15.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76613965.

Правова позиція ВС щодо наявності протоколу допиту свідка та наявності вироку у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вирок, на який посилається податковий орган, як на аргумент фіктивності операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь», винесений щодо ОСОБА_3, а не посадової особи позивача, був відсутнім на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, що унеможливлює посилання на нього податковим органом відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди попередніх інстанцій, спростовуючи доводи податкового органу, щодо необхідності врахування відповідного вироку суду, послалися на те, що цим вироком не встановлено безтоварність спірних господарських операцій.

II. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 19.09.2018 (№ К/9901/37671/18) 822/573/17.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76615218.

Правова позиція ВС щодо податкової перевірки по ухвалі слідчого судді.

За своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія.

Відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, як самостійної дії.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Отже, наведена норма містить імперативний припис щодо обов'язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання рішення суду виключно про призначення перевірки, зокрема слідчого судді у кримінальній справі.

При цьому, ані положення Кримінального процесуального Кодексу України, ані положення Кодексу адміністративного судочинства не передбачають повноважень суду у рамках адміністративного судочинства перевіряти ухвали слідчих суддів, прийнятих в межах кримінального провадження та вирішувати питання, що пов'язані з виконанням ухвал слідчих суддів.

IIІ. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 11.09.2018 (№К/9901/36236/18) 813/3722/17.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76518898.

Правова позиція ВС щодо погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення ст. 87.9 ПК.

Верховний Суд зазначив, що відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

З огляду на це, незалежно від того, в який спосіб було погашено податковий борг Товариства - із застосуванням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України, шляхом зарахування коштів сплачених боржником, в рахунок погашення податкового боргу, чи в інший спосіб, чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статей 87 та 126 ПК України викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17.

IV. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 11.09.2018 (№К/9901/3335/17) 804/4787/16.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76493147.

ВС дійшов висновку що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Також колегія суддів звернула увагу, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

V. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 11.09.2018 (№ К/9901/2044/17) 804/13540/15.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76500488.

Правова позиція ВС щодо неперерахування податку з вини банку.

Приписами пункту 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник податку не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату податку, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати такого податку.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

VI. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 19.09.2018 (№К/9901/53375/18) 813/3978/17.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76582822.

Позиція ВС щодо не розповсюдження положень ст. 250 ГК щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 250 Господарського Кодексу України (надалі – ГК України) визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, частиною 2 статті 250 ГК України обумовлено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

З огляду на зміст спірних правовідносин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що при перевірці рішень контролюючих органів щодо накладення пені передбаченої положеннями статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення розрахунків в іноземній валюті не застосовуються строки передбачені статтею 250 ГК України та що відповідачем нараховано пеню в межах встановленого 13223/ed_2018_09_01/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#13223" rel="nofollow" target="_blank">статтею 102 ПК України строку.

Судом апеляційної інстанції, у відповідності до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховано висновки щодо застосування норм права, зокрема положень статті 250 ГК України, викладені в постановах Верховного Суду.

Так в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №808/2561/17

зазначено що з набранням чинності ПК України, положення ч.1 ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справу №808/2535/17.

Автор дайджесту: Хітько Василь Миколайович