17.10.2017 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Якщо нерухомість ВЖЕ відчужена з прилюдних торгів, то суду слід відмовляти в адмінпозові про скасування акту переоцінки майна, хоча сам такий акт складений із порушенням закону (ВАСУ від 5 жовтня 2017р. у справі № 2а-13395/11/2670)

Фабула судового акту: Оскарження рішень, дій, бездіяльності державних виконавців та органів державної виконавчої служби непрості насамперед у плані правильного визначення юрисдикції та складу учасників спору. Водночас остання судова практика ще більше ускладнює завдання позивачу вибором правильного способу захисту права при поданні позову.

Так, у спорах із д/в поширеним  став підхід судів, при якому неправильний вибір способу захисту права є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому суди у рішенні встановлюють  факти порушення д/в вимог законів та інструкцій, але це не стає підставою для задоволення позову.

В цій справі іпотекодавець звернувся із позовом про скасування акту переоцінки майна (предмету іпотеки) до адміністративного суду. Суд встановив, що акт переоцінки майна був дійсно складений д/в із порушеннями, що призвело до відчуження предмету іпотеку з прилюдних торгів за ціною, яка порушує права іпотекодавця. Суд першої інстанції скасував акт переоцінки, з  ним погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте, ВАСУ був іншої думки. Суд касаційної інстанції погодився із позивачем і нижчими судами з тим, що акт переоцінки був складений д/в із порушеннями. Разом з цим ВАСУ підкреслив, що суди не врахували той факт, що предмет іпотеки на час звернення іпотекодавця  із позовом до суду вже був відчужений третій особі, яка є власником цієї нерухомості , як переможець прилюдних торгів.  Таким чином, задоволення судом вимоги «про скасування акту переоцінки» НЕ призводить до відновлення того становища, яке існувало до проведення прилюдних торгів. Тобто, не досягає мети правосуддя - не захистить права іпотекодавця – позивача.

Окрім цього, якщо предмет іпотеки вже проданий, то правильним способом захисту права іпотекодавця є звернення на підставі ст. 48 ЗУ «Про іпотеку» із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, де відповідачем має виступати також особа, яка придбала іпотечне майно. Такий спір є спором про цивільне право і розглядається, в даному випадку, за правилами цивільного судочинства.  

Аналізуйте судовий акт:  Акт та постанова д/в про передачу стягувачу нереалізованого на торгах майна оскаржуються шляхом подання позову на підставі ст. 293 ЦК України, а не позову про недійсність правочину із підстав ст.203, 215 ЦК України (ВСУ, № 6-1655цс16, 16.11. 2016р.)

Результати торгів залишаються дійсними, якщо оцінка арештованого майна втратила чинність, проте це не порушило прав боржника ( ВСУ у справі від 29 червня 2016 року № 6-547цс16)

Електронні торги із реалізації нерухомого майна не повинні проводитись, якщо звіт про оцінку цього майна, який дійсний 6 місяців, втратив чинність (ВСУ від 6 квітня 2016 р. у справі № 3-242гс16)

Адмінсуди не розглядають позови або скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо законом, передбачений інший порядок їх оскарження (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-931цс16)

Державний виконавець не має права змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду (№ 6-1445цс17 від 13.09.2017)

Непроведення суб'єктом оцінювання огляду об'єкта оцінки є підставою для визнання протиправною оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку та - незаконними дій державного виконавця (ВГСУ, справа № 907/797/13 від 15.02.17р)

 

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        "05" жовтня 2017 р.                     м. Київ                                        К/800/72/15

                                                                                                                 К/800/2286/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П., секретаря судового засідання Крапивки Л.А., за участі представника позивача - ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_6, про скасування акту переоцінки майна,

за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» і ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року,

встановив:

У вересні 2011 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про скасування акту переоцінки майна від 26 листопада 2010 року №205/18.

Вважав оскаржуваний акт переоцінки майна незаконним, оскільки на повторних прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, остання виставлена на продаж за ціною, встановленою на основі акту переоцінки майна, натомість, мала бути виставленою за стартовою ціною. Крім того, вказаний акт складений за шість місяців до проведення експертної оцінки майна, що також свідчить про його неправомірність. Зазначав, що проведення переоцінки майна, виставленого на прилюдні торги, допускається лише якщо передане торговельній організації майно не буде продано протягом двох місяців з дня його передачі.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня       2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у                  м. Києві при складанні акту переоцінки майна (квартири АДРЕСА_1) від 26 листопада 2010 року №205/18. Скасовано акт переоцінки майна (квартири АДРЕСА_1) від 26 листопада 2010 року №205/18.

У касаційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Звертає увагу на помилковість висновків судів про те, що позивачу не було відомо про факт проведення переоцінки належного йому майна, оскільки докази його повідомлення містяться в матеріалах справи. Крім того, законодавством не передбачено порядку відновлення виконавчого провадження для виправлення помилок (описок) у виконавчому провадженні, яке вже завершено. Зазначає, що скасування акту переоцінки майна порушує права ОСОБА_6, як покупця-переможця на прилюдних торгах та добросовісного набувача майна.  

У касаційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Скаргу мотивує тим, що позивачу направлялося повідомлення про розгляд питання переоцінки майна, про що містяться відповідні докази у справі, тому державний виконавець діяв у межах закону.

Від ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення, в яких просить залишити касаційні скарги третіх осіб без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні й обґрунтовані.

Справа слухається за відсутності відповідача та третьої особи - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» - задоволенню частково.

Судами встановлено, що 14 березня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №07/18-05, згідно з яким останній отримав кошти в розмірі 25000 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

14 березня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір №07/19-05, згідно з яким остання отримала кошти в розмірі 20000 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Для забезпечення виконання вказаних договорів 15 квітня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинено виконавчий напис №6107, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

5 листопада 2008 року ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №9870956 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно з договором, укладеним           15 квітня 2007 року, та яка належить на праві власності ОСОБА_5

Згідно з експертним висновком з вартості квартири, складеного 12 травня           2011 року, ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні) квартири становить 223205 грн.

За договором про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) від 20 червня 2011 року №1011144 квартира передана ПП «Нива - В.Ш.» для реалізації на прилюдних торгах.

Прилюдні торги з реалізації переданої в іпотеку квартири призначено на                11 липня 2011 року, однак їх визнано такими, що не відбулись. Стартова ціна майна, за якою воно виставлялося на продаж на прилюдних торгах, становила 223205 грн.

Повторні прилюдні торги з реалізації квартири відбулися 22 серпня 2011 року, квартира виставлена на продаж за стартовою ціною 178564 грн та реалізована переможцю торгів ОСОБА_6 за ціною 178764 грн, про що державним виконавцем складено акт від 26 серпня 2011 року.

При цьому стартова ціна квартири на повторних прилюдних торгах встановлена на підставі акту переоцінки майна №205/18, складеного державним виконавцем Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_11 та датованого           26 листопада 2010 року.

Згідно з цим актом переоцінка майна проведена з тих підстав, що передане на реалізацію нерухоме майно не було продане з аукціону за початковою ціною 223205,00 грн у зв'язку з відсутністю покупців.

Приймаючи рішення про задоволення позову, окружний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності дій відповідача щодо складання акту переоцінки квартири АДРЕСА_1 від 26 листопада 2010 року №205/18, оскільки відповідачем не доведено, що мала місце описка в даті цього акту, а також не надано доказів повідомлення позивача про розгляд питання щодо переоцінки його майна. Крім того, акт переоцінки майна помилково містить посилання на статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як вказана норма не регулює здійснення державним виконавцем переоцінки майна, а встановлює право передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, врегульовано статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1-3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.  Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Частиною п'ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.  

Відповідно до пункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

Згідно з частиною першою та другою статті 43 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Статтею 49 Закону України «Про іпотеку» визначено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що прилюдні торги з продажу нерухомого майна проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення, і у тому випадку, коли протягом цього строку майно не реалізовано, воно підлягає уцінці. Така уцінка проводиться державним виконавцем в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах.

Зі справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 передана ПП «Нива - В.Ш.» для реалізації на прилюдних торгах згідно з укладеним договором 20 червня 2011 року, а уцінка проведена - 21 липня 2011 року, тобто до спливу двохмісячного строку.

Однак, вирішуючи спір, суди не звернули увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина третя статті 2 КАС України).

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті порушених прав особи у сфері публічно-правових відносинах.

Визнаючи протиправними дії відповідача та скасовуючи акт переоцінки майна (квартири АДРЕСА_1) від 26 листопада 2010 року №205/18, суди не звернули увагу на те, що це не призведе до відновлення того становища, яке існувало до проведення прилюдних торгів, оскільки майно, яке перебувало в іпотеці, відчужено, у зв'язку з чим поновлення права позивача, яке він вважав порушеним, є неможливим у заявлений ним спосіб.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України підстав у цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносинах, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень ЦК України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.

Статтею 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника прилюдних торгів оскаржити результати цих торгів. Оскарження результатів проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене цією статтею, є пред'явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах.

За таких умов оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам Цивільного кодексу України, так і з підстав, передбачених статтями 45 - 47 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам КАС України, вирішення цього спору є безперспективним, оскільки не забезпечує ефективне поновлення порушенх прав позивача.

У разі відчуження майна правова оцінка діям та рішенням органу державної виконавчої служби, а також порушенням, допущеним ним при проведенні прилюдних торгів, може бути надана при розгляді спору про право, або ж за результатами оскарження результатів торгів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при зверненні до суду обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки рішення суддів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись статтями 221223229230232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

       Судді:  Черпак Ю.К.     Рецебуринський Ю.Й.     Стародуб О.П.

2
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення