Водій прямо визнав перевищення швидкості, проте штраф скасовано судом, оскільки інспектор виніс постанову на дорозі, а не за місцезнаходженням ДАІ (ВАСУ від 26 жовтня 2016р., К/800/37207/15)

Фабула судового акту: Нехай пробачать нам усі водії, які потерпали та потерпають від свавілля «гайців» на дорогах, проте нам здається, що ми істотно загрались у «дотримання прав правопорушників та презумпцію хабарництва інспекторів.» Звернемо увагу на те, що у багатьох країнах світу, в тому числі США уповноважений поліцейський має право на місці вчинення водієм правопорушення, тобто на вулиці міста, на дорозі поза населеними пунктами, навіть у лісі, виписати штраф і - у випадку незгоди правопорушника – запропонувати оскаржити до суду. Україна ж іде, на наш погляд, неефективним та непосильно вартісним шляхом, запроваджуючи накладення штрафу не за місцем зупинки водія, а за місцем розташування органу ДАЇ, або майбутньої патрульної поліції. При цьому сама справа повинна розглядатись не за скороченою процедурою, а за повною.

Наводимо Постанову ВАСУ, яка перш за все цікава тим, що водій прямо визнав факт порушення ним встановленої швидкості руху, і перед інспектором, і в суді. І основним його аргументом для звільнення від відповідальності була «дія у стані крайньої необхідності». Тобто, правопорушення мало місце – це факт, і інспектор на дорозі, склав протокол та виніс постанову про накладення штрафу передбаченого ст. 122 КУпАП.

Проте, вже суд першої інстанції був іншої думки. Так, суд прийшов до висновку, що винесення постанови інспектором на дорозі, порушує права особи, встановлені ст. 268 КУпАП, і ці прав є гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива у разі, якщо між стадією складання протоколу і стадією розгляд у справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки для захисту.

Таким чином, складається судова практика, яка унеможливлює притягнення порушників ПДР до адмінвідповідальності за місцем зупинки ТЗ і не дозволяє розглядати такі справи за скороченим провадженням.

Аналізуйте судовий акт: Інспектор патрульної поліції НЕ має право на місце зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР (Ленінський районний суд м. Миколаєва від 04 жовтня 2016 р., №489/2363/16-а)

Рішення Конституційного Суду України у справі № 5-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Одного Протоколу замало для підтвердження стану алкогольного сп’яніння водія і без належних доказів суд закриває справу (Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016р., суддя Броновицька О.В)

Без доказів перевищення швидкості та надання їх суду вина водія є недоведеною, тому склад адміністративного правопорушення за ст. 122 КУпАП в діях водія відсутній (Дзержинський районний суд м. Харкова, суддя Шестак О. І.)

Скасування незаконного позбавлення активіста автомайдану Ткачука О. прав керування транспортними засобами (суддя Апеляційного суду Київської області Семенцов Ю.В.)

Користуйтесь консультацією: «Юридичний секрет, як не платити штраф за постановою про адміністративне правопорушення на дорозі!»

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/37207/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ОСП №3 РДПС ДАІ в Чернігівській області прапорщика міліції Шпанка Владислава Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПС2 № 339654 від 15 травня 2015 року,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ОСП №3 РДПС ДАІ в Чернігівській області прапорщика міліції Шпанка Владислава Юрійовича на постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ОСП №3 РДПС ДАІ в Чернігівській області прапорщика міліції Шпанка Владислава Юрійовича (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПС2 № 339654 від 15 травня 2015 року.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, позов задоволено, а саме: скасовано постанову інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ОСП № 3 РДПС ДАІ в Чернігівській області прапорщика міліції Шпанка В.Ю. серії ПС2 №339654 від 15 травня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивач 15 травня 2015 року о 12-30 год. рухався на автомобілі ВАЗ 21103, державний номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі Київ - Чернігів - Нові Яриловичі.

Факт перевищення швидкості руху позивач визнає в адміністративному позові.

Позивач вважає свої дії такими, що вчиненні в стані крайньої необхідності, оскільки позивач, в момент перевищення швидкості руху, віз на полігон військовослужбовця, а тому позивач вважає, що він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Інспектором ДПС взводу ОСП № 3 РДПС ДАІ в Чернігівській області прапорщиком міліції Шпанкою В. Ю. складено протокол і винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, з накладенням на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., в яких вказано про те, що останній, керуючи автомобілем ВАЗ 21103, державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Київ - Чернігів - Нові Яриловичі в селі Кіпті, позначеного знаком 5.45, перевищив встановлену швидкість руху більше ніж на 20 км/год (рухався зі швидкістю 99 км/год). Швидкість вимірювалася приладом TruCam ТС001134.

В ході розгляду справи позивач подав до суду першої інстанції заяву, в якій, крім іншого, просив суд першої інстанції при вирішенні справи врахувати статтею 268 КУпАП, так як постанова про притягнення до відповідальності була винесена на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходженням ДАІ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в даному випадку, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, яке не відноситься до переліку адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, безпосередньо на а/д Київ Чернігів, відповідач порушив права ОСОБА_4, встановлені статтею 268 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

В постанові про адміністративне правопорушення від 15 травня 2015 року зазначається, що останній, керуючи автомобілем ВАЗ 21103, державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Київ - Чернігів - Нові Яриловичі в селі Кіпті, позначеного знаком 5.45, перевищив встановлену швидкість руху більше ніж на 20 км/год (рухався зі швидкістю 99 км/год). Швидкість вимірювалася приладом TruCam ТС001134.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278,279,280 КУпАП.

У відповідності до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена статтею 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ОСП №3 РДПС ДАІ в Чернігівській області прапорщика міліції Шпанка Владислава Юрійовича залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Швець

М.М.Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський