Відсутність директора та головбуха за юр. адресою платника податків та у зв’язку з цим неможливість вручити направлення на перевірку НЕ є підставою для адмін. арешту майна цього платника податку (ВАСУ від 22. 05. 2017р., № 813/5013/13-а)

Фабула судового акту: Для того щоб провести планову податкову виїздну перевірку податкові інспектори повинні вручити уповноваженим посадовим особам платника податків направлення на перевірку під підпис, або скласти акт про відмову цих осіб від підпису. Проте, необхідна фізична присутність цих осіб на підприємстві, і з цим у перевіряючих великі складності. Непоодинокі випадки, коли директор та головний бухгалтер прямо ховаються від вручення направлення на перевірку, і тоді обурені податківці намагаються заарештувати активи платника податків.

Так, в цій справі фіскальний орган звернувся до суду із поданням про адміністративний арешт майна платника податків в порядку, передбаченому ст. 94 ПК України. Подання обґрунтовувалось тим, що платник податків начебто відмовився від підпису в отриманні направлення на перевірку, у зв’язку з тим, що директор та головний бухгалтер були відсутні за юридичною адресою. Тобто, не було в момент візиту перевіряючих посадових осіб платника податку, які б були уповноважені розписатись у направленні на перевірку та допустити податкових інспекторів.

Суди трьох інстанцій відмовили фіскальному органу у задоволенні такого подання. Зокрема, ВАСУ підкреслив, що для адмінарешту майна фіскальному органу у суді необхідно довести факт відмови платника податків від підпису на направленні на перевірку та допуску податкових інспекторів на перевірку. Акт та пояснення перевіряючих фіскального органу щодо відсутності уповноважених посадових осіб за юридичною адресою платника податків НЕ є достатніми доказами у такому випадку.

Звичайно, ВАСУ не вказав фіскалам, які інші докази в такому випадку повинні бути надані суду…

Аналізуйте судовий акт: Акт «фіскалів» про неможливість проведення зустрічної звірки платника податку у зв’язку із відсутністю за податковою адресою НЕ може бути скасований цим платником через суд (ВАСУ від 15 березня 2017р. у справі № 804/16413/14)

У кримінальному провадженні слідчий суддя не має право призначати позапланову податкову перевірку, а слідчий або прокурор звертатись до слідчого судді із відповідним клопотанням (Апеляційний суд м. Києва, № 757/11320/17-к, від 11. 04. 2017р.)

Порушення порядку повідомлення підприємства про проведення перевірки податковими органами тягне за собою визнання результатів такої перевірки недійсними (ВАСУ від 15.03.2017 у справі № 823/359/15)

Фіскальний орган зобов’язаний довести обґрунтованість наказу про призначення перевірки після відповіді платника податків на запит з посиланням на конкретні недоліки його пояснень та документів (ВАСУ від 7 лютого 2017р., К/800/14028/16)

При оскарженні наказу САМЕ фіскальний орган доводить підстави призначення перевірки при цьому завчасне неповідомлення платника призводить до визнання перевірки незаконною (ВСУ у справі № 21-425а14)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Київ К/800/15224/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого Нечитайла О.М.Суддів Борисенко І.В. Олендера І.Я. розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року

у справі № 813/5013/13-а

за поданням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол».

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, відмовив в задоволенні подання.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити подання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслало.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Головне управління Міндоходів у Львівській області видало накази від 30 травня 2013 року №27 та від 13 червня 2013 року №51 про призначення планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. На підставі наказів про призначення планової виїзної документальної перевірки виписано направлення головним державним ревізорам-інспекторам на перевірку від 30 травня 2013 року №№2212, 2213, 2214, 2215, 2216, 2217, 2218 та від 13 червня 2013 року №№11, 12, 13, 14, 15, 16, 17.

За юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» 30 травня 2013 року здійснено вихід головних державних ревізорів-інспекторів Головного управління Міндоходів у Львівській області. Останніми складено акти від 30 травня 2013 року №39/22-40/33895476 та від 13 червня 2013 року №2/22-90/33895476 про неможливість вручення направлення на проведення виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» та акт від 25 червня 2013 року №7/22-90/33895476 про відмову від підпису в отриманні направлення на проведення виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол».

Підставою для складання зазначених вище актів слугувало те, що за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» директор останнього та головний бухгалтер були відсутні, через що неможливо вручити направлення на проведення перевірки посадовим особам підприємства та розпочати перевірку.

Начальник Головного управління Міндоходів у Львівській області надіслав начальнику Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Підставою для надіслання такого звернення визначено факт відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Рішенням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 2 липня 2013 року №13812/22-10 про застосування адміністративного арешту майна платника податків застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол».

Правовою підставою для прийняття Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, фактичною підставою - недопуск посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової виїзної перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обставин, за умови настання яких до платника може бути застосовано арешт майна, зокрема підпунктом 94.2.3 вказаного пункту передбачено таку обставину - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Враховуючи викладене, для вирішення питання щодо підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту на майно відповідача на підставі рішення від 26.06.212 № 9124 необхідно встановити факт відмови від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби та наявність законних підстав для проведення документальної перевірки.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в судах попередніх інстанцій не надано доказів наявності факту відмови платника податків від проведення документальної перевірки та/або факту недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку актам про відсутність посадових осіб платника податків за юридичною адресою та поясненням допитаних в судовому засіданні свідків - ревізорів інспекторів Головного управління Міндоходів у Львівській області, які здійснювали вихід за юридичною адресою платника податків з метою проведення документальної перевірки, в результаті якої суди дійшли правильних висновків, що такі акти та пояснення не є доказами фактів відмови платника податків від проведення документальної перевірки та/або недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

За встановлених обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення подання про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі надана правильно.

Порушення судом першої інстанції встановлених у статті 183і Кодексу адміністративного судочинства України строків прийняття постанови по суті заявлених у поданні вимог про застосування адміністративного решту майна платника податків, на що вказує Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в касаційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не призвело до неповноти встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.