Розпорядник інформації, який не володіє нею, але якому за характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити запит належному розпоряднику, повідомивши про це запитувача (справа К/800/63876/13, 18.04.17)

Фабула судового акту: Громадська організація звернулася з позовом до Комунального підприємства «Водоканал», в якому просила: зобов'язати відповідача надати інформацію щодо розміру неврахованих витрат та втрат в мережах підприємства; тарифів на водопостачання та водовідведення для населення та інших фізичних та юридичних осіб; розрахунку собівартості водопостачання та водовідведення на 1 кубометр води, переліку контрагентів, які поставили КП «Водоканал» товари або послуги із зазначенням точних даних щодо найменування цих товарів/послуг та сум грошових коштів, які були сплачені по кожному випадку.

Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду , позов задоволено частково та зобов'язано відповідача надати ГО лише частину запитуваної інформацію. В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки, за думкою судів,

Задовольняючи позов лише частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що частина запитуваної інформації не є публічною, у розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», і не становить суспільний інтерес, а тому у КП «Водоканал» були підстави для відмови у наданні такої. Зокрема, це стосується інформації щодо переліку контрагентів, які поставили КП «Водоканал» товари або послуги на суму більш ніж 250 тисяч гривень, із зазначенням точних даних щодо найменування цих товарів/послуг та сум грошових коштів, які були сплачені по кожному випадку.

ВАСУ визнав помилковим рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у частині позовних вимог, зазначивши, що надання відповідачем інформації лише щодо тарифів на водопостачання та водовідведення для населення та інших фізичних та юридичних осіб не відповідає закону.

Так, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію наведений у статті 22 зазначеного Закону , за правилами частин 1-3 якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Таким чином, за висновком касаційного суду, спірна інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а сукупність вимог, за наявності яких така підлягає обмеженню, не настала. Більше того, спірна інформація є публічною у розумінні зазначеного Закону, а відповідач являється розпорядником такої відповідно до статті 13 цього Закону.

Отже, відповідь розпорядника інформації про те, вона може бути одержана із загальнодоступних джерел, є неправомірною: розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Аналізуйте судовий акт: НЕ підлягає обмеженню в наданні за запитами відомостей про осіб, умови отримання ними у користування або у власність державного або комунального майна, копії відповідних договорів, які містять таку інформацію (ВСУ № 299/2507/14-а, від 08.11.16);

Ігнорування адвокатського запиту: суд визнає але закриває провадження у зв’язку із закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП (Апеляційний суд Київської області від 17 жовтня 2016р. у справі №362/3117/16-п);

Платники податків вправі НЕ надавати відповіді на запити податкових органів у разі, якщо такі запити не відповідають вимогам закону (Київський апеляційний адміністративний суд справа № 826/4249/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2017 р. м. Київ К/800/63876/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Громадської організації «Ясність» до Комунального підприємства «Водоканал» про зобов'язання надати інформацію, за касаційною скаргою Громадської організації «Ясність» на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 24 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, -

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року Громадська організація «Ясність» звернулася з позовом до Комунального підприємства «Водоканал» (далі - ГО «Ясність», КП «Водоканал» відповідно) в якому просила: зобов'язати відповідача надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду інформацію щодо розміру неврахованих витрат та втрат в мережах підприємства; тарифів на водопостачання та водовідведення для населення та інших фізичних та юридичних осіб; розрахунку собівартості водопостачання та водовідведення на 1 кубометр води, який використовується при визначенні тарифів у 2011 та 2012 роках, з обов'язковим зазначенням витрат електроенергії на 1 кубометр води; переліку контрагентів, які у 2011 році поставили КП «Водоканал» товари або послуги на суму більш ніж 250 тисяч гривень, із зазначенням точних даних щодо найменування цих товарів/послуг та сум грошових коштів, які були сплачені по кожному випадку (далі - спірна інформація).

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відмова відповідача у наданні їй частини спірної інформації не ґрунтується на вимогах закону, порушує її права, а тому ГО «Ясність» просила про задоволення позову.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 24 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, позов задоволено частково та зобов'язано відповідача надати ГО «Ясність» інформацію щодо розміру неврахованих витрат та втрат в мережах підприємства та розрахунку собівартості водопостачання та водовідведення на 1 кубометр води, який використовується при визначенні тарифів у 2011 та 2012 роках, з обов'язковим зазначенням витрат електроенергії на 1 кубометр води. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині відмови у позові, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що частина запитуваної інформації є публічною, у розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI, в редакції періоду спірних правовідносин), і становить суспільний інтерес, а тому у КП «Водоканал» не було підстав для відмови у наданні такої. Щодо решти позовних вимог суди дійшли протилежного висновку, при цьому зазначили, що запитувана позивачем спірна інформація не є предметом суспільного інтересу, а відповідач не являється розпорядником такої.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, правовідносини щодо порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом № 2939-VI.

За визначенням статті 1 цього Закону Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 2 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом статті 6 цього ж Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

В свою чергу, згідно з положеннями пунктів 2-4 частини 1, пункту 4 частини 2 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Водночас, за приписами частин 1, 2 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію наведений у статті 22 Закону № 2939-VI, за правилами частин 1-3 якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як встановлено судами, ГО «Ясність» звернулася до відповідача з запитом на одержання спірної інформації від 28 травня 2012 року № 2/28-05-12 (далі - інформаційний запит), на який отримала відповідь де зазначено, що відповідач являється підприємством, яке надає населенню м. Запоріжжя послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, надає інформацію в рамках повноважень підприємства, враховуючи умови згідно пункту 4 частини 1статті 13 Закону № 2939-VI, а також, надано інформацію стосовно того, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22 лютого 2012 року № 49 з 1 квітня 2012 року затверджені тарифи на послуги КП «Водоканал» у наступному розмірі: на послуги водопостачання - 4,752 грн. з ПДВ за 1 куб.м.; на послуги водовідведення - 3,240 грн. з ПДВ за 1 куб.м.. Тарифи є єдиними для всіх категорій споживачів та встановлені з нульовим рівнем рентабельності. Надання інформації зазначеної у пунктах 1,3,4 інформаційного запиту не регулюється Законом № 2939-VI, оскільки не відноситься до умов постачання послуг та цін на них.

Тобто, фактично відповідачем надана інформація лише щодо тарифів на водопостачання та водовідведення для населення та інших фізичних та юридичних осіб, в наданні решти запитуваної інформації відмовлено.

Комплексний аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених судами обставин справи дає підстави колегії суддів для висновку що запитувана спірна інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а сукупність вимог, за наявності яких така підлягає обмеженню, не настала. Більше того, спірна інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VI, а відповідач являється розпорядником такої відповідно до статті 13 цього Закону.

Окрім цього, підстав, передбачених статтею 22 Закону № 2939-VI, для відмови у задоволенні запиту на інформацію у відповідача не було.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні частини позовних вимог не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в цій частині, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Громадської організації «Ясність» задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 24 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, в частині відмови у позові скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Громадської організації «Ясність» до Комунального підприємства «Водоканал» про зобов'язання надати інформацію задовольнити частково.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Водоканал» у строк, встановлений Законом № 2939-VI, надати Громадській організації «Ясність» інформацію на запит від 28 травня 2012 року № 2/28-05-12 щодо: переліку контрагентів, які у 2011 році поставили КП «Водоканал» товари або послуги на суму більш ніж 250 тисяч гривень, із зазначенням точних даних щодо найменування цих товарів/послуг та сум грошових коштів, які були сплачені по кожному випадку.

В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

Ю.К. Черпак