Правом на грошову компенсацію за житло користуються військовослужбовці (в т.ч. звільнені), що перебувають на відповідному квартирному обліку у військових частинах, а у випадку їх розформування - у військоматах та КЕУ (№ К/800/21695/16, 23.03.17)

Фабула судового акту: Ця справа за позовом колишнього військовослужбовця до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення фактично в повній мірі окреслює правову базу з цього питання.

Позов мотивовано позивачем тим, що він підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728 «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення» як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 і більше років, звільнений з військової служби в запас або у відставку за станом здоров'я, та який відповідно до законодавства потребує поліпшення житлових умов і не використав право на безоплатну приватизацію житла, та подав перелік необхідних документів для отримання грошової компенсації. Суму компенсації компенсації за належне для отримання жиле приміщення позивач оцінив в розмірі 506 820,60 грн.

З огляду на те, що позивч перебуває на квартирному обліку для позачергового отримання житла як звільнений в запас військовослужбовець в органі місцевого самоврядування, він підтвердив своє право на компенсацію також і судовим рішенням, відповідно до якого в його випадку органи місцевого самоврядування, на відміну від центрального органу виконавчої влади, не уповноважені державою надавати компенсацію військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби.

ВАСУ залишив без змін постанову апеляційного адміністративного, якою скасоване позитивне для позивача рішення суду першої інстанції, оскільки це рішення не узгоджується з встановленою чинним законодавством процедурою, за умови дотримання якої позивач мав би право на отримання спірної грошової компенсації. Зазначена процедура, зокрема, включає надходження черги для отримання житла; прийняття житловою комісією відповідного рішення, що мало б бути затверджене керівником визначеної в пункті 12 вказаного Порядку № 728 установи (Міністрові оборони, тощо); затвердження Міністерством оборони України списків осіб, що мають право на компенсацію, яка надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи.

Аналіз зазначеного нормативно-правового документу в сукупності із нормами ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 48-1 Житлового кодексу України дає підстави стверджувати, що він не поширюється на колишніх військовослужбовців, які не перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах, а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях).

У зв’язку з проблемою, що стала предметом виріщення цієї судового справи, доречно нагадати, що відповідно до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (Наказ Міністерства оборони України 30.11.2011 № 737), облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно-експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах.

Довідка: з огляду на викладені ніжче позиції не можна виключати, що цей спір повинен був розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.Такі спори є цивільними спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача (ВАСУ від 27 липня 2016р.)

Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ВСУ у справі № 6-14цс16 від 2 березня 2016р.)

Повнолітня донька військовослужбовця, яка вийшла заміж, не перестає бути членом його сім'ї, як ї її чоловік, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ВАСУ від 7 грудня 2016р. у справі № К/800/66214/13)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ К/800/21695/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року,

встановив:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Міністерства оборони України, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його на підставі пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і статей 1, 9 Житлового кодексу УРСР здійснити позивачу виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в розмірі 506 820,60 грн.

Позов мотивовано тим, що право позивача на безоплатне отримання житла або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення за рахунок держави та органів місцевого самоврядування підтверджено постановленими за його зверненнями рішеннями судів, які набрали законної сили, в яких зазначено, зокрема, що органи місцевого самоврядування, на відміну від центрального органу виконавчої влади, не уповноважені державою надавати компенсацію військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, за належне для отримання жиле приміщення, і тому на них не може бути покладено обов'язок з компенсації вартості належного для отримання жилого приміщення. Проте такі обставини не позбавляють позивача права звернутися за отриманням такої компенсації відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728 «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення» (далі - Порядок № 728). Вказує, що підпадає під дію Порядку № 728 як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 і більше років, звільнений з військової служби в запас або у відставку за станом здоров'я, та який відповідно до законодавства потребує поліпшення житлових умов і не використав право на безоплатну приватизацію житла, та подав перелік необхідних документів для отримання грошової компенсації.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України та зобов'язано відповідача на підставі пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і статей 1, 9 Житлового кодексу УРСР здійснити ОСОБА_4 виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Латвійській Республіці та у березні 1993 року був звільнений з військової служби за станом здоров'я, внаслідок травми, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, на той час був забезпечений постійним житлом. Проте, у зв'язку із розпадом Радянського Союзу вирішив повернутись в Україну, а тому займана ним жила площа була звільнена, про що свідчать довідки від 05 травня 1994 року №189, № 352.

На підставі Угоди між державами-учасницями Співдружності незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року та відповідно до чинного на той момент законодавства України ОСОБА_4 з 08 липня 1993 року до цього часу перебуває на квартирному обліку у Люцернянській сільській раді Вільнянського району Запорізької області для позачергового отримання житла як військовослужбовець (воїн афганець), звільнений в запас.

06 листопада 2015 року позивач звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій із заявою про отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, до якої додав всі необхідні документи, які перелічені у пункті 11 Порядку № 728, однак отримав лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02 грудня 2015 року № 03-17624/214 про перенаправлення цієї заяви за належністю до Міністерства оборони України.

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України листом №30314/15/1442 від 23 грудня 2015 року повідомило позивача, що надання військовослужбовцям, звільненим з військової служби в запас або відставку, які перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевого самоврядування, грошової компенсації Порядком № 728 не передбачено.

У грудні 2015 року позивач звертався за роз'ясненнями до Міністерства юстиції України щодо Порядку № 728 та просив надати конкретну відповідь щодо того, хто здійснює виплату грошової компенсації за належне для отримання особами, звільненими з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я із скороченням штатів, та членам їх сімей жиле приміщення.

Розглянувши за дорученням Міністерства юстиції України вказане звернення, листом від 02 лютого 2016 року № 20-С-0028-2 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила, що у ОСОБА_4, який є військовослужбовцем, звільненим з військової служби в запас за станом здоров'я, та має 31 рік вислуги військової служби, наявне право на отримання безоплатного житла або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, яке закріплено в Конституції України та Законах України: у статей 1, 9 Житлового кодексу Української РСР та статей 1, 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, відповідно до положень статті 23 зазначеного закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів, що передбачені у Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Станом на день подання позову у цій справі та на час її розгляду по суті, черга позивача на отримання житлового приміщення не надійшла у зв'язку з тим, що в період з 1993 року по 2012 рік багатоквартирне житло і індивідуальні житлові будинки Люцернянською сільрадою за бюджетні кошти не будувались, придбання житла не здійснювалось.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що позивач, як військовослужбовець в запасі, маючи право на грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статей 1, 9 Житлового кодексу, неодноразово звертався до органів Міністерства оборони України з вимогою роз'яснити питання відносно квартирного обліку і забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, проте відповідач не повідомляв його про умову забезпечення жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне йому для отримання жиле приміщення, якою є знаходження на обліку у військовому комісаріаті, а комісаріат у своїх листах вказував, що щорічно надсилає запит до виконавчих органів місцевого самоврядування про надання списків офіцерів запасу, які стоять на квартирному обліку у виконавчих органах, тим самим здійснюючи контроль з боку військового комісаріату. Отже, відповідачем порушено житлові права позивача, оскільки були наявні всі передумови для постановки його на квартирний облік, як особи, яка звільнена зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, належним чином не було роз'яснено права позивача, а факт перебування на квартирному обліку в органах місцевого самоврядування не позбавляє права на отримання від Міністерства оборони України грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення згідно з Порядком № 728.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки право на одержання грошової компенсації відповідно до Порядку № 728 виникає у військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку, за умови надходження черги для отримання житла, а черга ОСОБА_4 на отримання житлового приміщення не надійшла, то позивач немає права на виплату такої компенсації.

Питання соціального захисту військовослужбовців регулюються правовими нормами спеціального законодавства України, в тому числі Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина 1 статті 9 Закону № 2011-XII).

За приписами частини 1 статті 12 вказаного Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 4 частини 1 статті 12 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Статтею 48-1 Житлового кодексу України передбачено, що порядок та розміри надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядком № 728, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року, установлено механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Згідно із пунктами 2, 3 дія Порядку № 728 поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей. Військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень (пункт 5 Порядку № 728).

За змістом пункту 9 Порядку № 728, зокрема, Міністерство оборони України щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списку осіб, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень.

В свою чергу, пунктом 10 Порядку № 728 встановлено, що житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 728.

В подальшому, на підставі пункту 12 Порядку № 728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному, зокрема, Міністерством оборони України, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони (абзац 2 пункту 12 Порядку № 728).

Приписами пункту 13 Порядку № 728 передбачено, що, зокрема, Міністерство оборони України, надає компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання.

Отже, чинним законодавством встановлено процедуру, за умови дотримання якої позивач мав би право на отримання спірної грошової компенсації, зокрема, надходження черги для отримання житла, прийняття житловою комісією відповідного рішення, що має бути затверджене керівником визначеної в пункті 12 Порядку № 728 установи, після чого списки осіб, подаються для затвердження Міністерству оборони України, яке надає компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи.

Оскільки позивачем не дотримана встановлена Порядком № 728 процедура, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до Міністерства оборони України.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції, відповідає наведеним критеріям, його необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Заїка М.М.