Порушення порядку повідомлення підприємства про проведення перевірки податковими органами тягне за собою визнання результатів такої перевірки недійсними (ВАСУ від 15.03.2017 у справі № 823/359/15)

Фабула судового акту: Не можна сказати, що перевірка підприємства податковими органами явище повсякденне, але рано чи пізно з нею зіштовхуються усі підприємства.

Але у будь-якому випадку посадовим особам підприємства слід бути готовими для її проведення та ознайомитись із законодавством, що регулює проведення таких перевірок.

В даному випадку судом першої інстанції визнано перевірку, проведену органом ДФС України незаконною, а її результати недійсними.

У своїй постанові окружний адміністративний суд, з рішенням якого погодились суди апеляційної інстанції та КАСУ, зазначив, що недодержання податківцями порядку призначення перевірки, а саме пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, якою визначено, що проведення перевірки проводиться виключно на підставі рішення керівника органу ДФС та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки до її початку.

Лише дотримання такого порядку може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В даному випадку підприємством повідомлення про проведення перевірки взагалі отримано не було, у зв’язку із чим поштову відправлення 22.12.2014 було повернуто податковій, проте у порушення вимог ПКУ фіскальним органом перевірка була проведена у період з 21.11.2014 по 24.11.2014.

Аналізуйте судовий акт: Податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (Постанова від 21 лютого 2017р. у справі № 804/5424/16)

Здійснення взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє платника податків права на формування податкової вигоди, навіть, за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів (ВСУ, справа № 21-2239а16 від 14.03.17)

Включення фіскальним органом до власних баз будь-якої інформації про висновки перевірки щодо платника податків НЕ порушує прав цього платника податків (ВСУ 13 грудня 2016 р. у справі № 21-2308а16)

Суд повинен досліджувати і враховувати документи платника податків при оскарженні повідомлення – рішення навіть, якщо ці документи НЕ подавались при проведенні перевірки та із запереченнями (ВАСУ у справі К/800/40037/15)

Добросовісний платник податків НЕ повинен контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства – це справа контролюючих органів (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р.

у справі № 823/359/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргентум Альянс»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргентум Альянс» (далі - позивач, ТОВ «Аргентум Альянс») подано до суду позов до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Черкасах) про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р., позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Черкасах по проведенню перевірки ТОВ «Аргентум Альянс», оформлені актом від 24.11.2014 р. №491/23-01-22-01/38947806 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аргентум Альянс», код ЄДРПОУ 38947806, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.05.2014 р. по 31.10.2014 р.». Визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах по коригуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», проведені на підставі акта від 24.11.2014 р. №491/23-01-22-01/38947806 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аргентум Альянс», код ЄДРПОУ 38947806, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.05.2014 р. по 31.10.2014 р.». Зобов'язано ДПІ у м. Черкасах поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларовані ТОВ «Аргентум Альянс» показники щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду чинному законодавству і дійсним обставинам справи.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем, 01.11.2014 р. рекомендованим листом №1800187139015 з повідомленням про вручення, надіслано позивачу запит № 35153/23-01-15-0214 від 24.10.2014 р. «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», у якому, у зв'язку з виявленням фактів порушення позивачем податкового законодавства за період з травня по жовтень 2014 року, запропоновано надати пояснення та засвідчені копії документів на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій із певним контрагентом, та подальшу реалізацію (використання в господарській діяльності) отриманих товарів (робіт, послуг).

В подальшому наказом начальника державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 18.11.2014 р. №1913 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, у період з 21.11.2014 р. по 24.11.2014 р. призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аргентум Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентами-покупцями товарів за період з травня по жовтень 2014 року.

Наказ від 18.11.2014 р. №1913 та направлення на проведення перевірки №173/23-01-22-01 направлено позивачу 20.11.2014 р. рекомендованим листом № 1800187385601 з повідомленням про вручення, який не отримано позивачем з підстав закінчення терміну зберігання та 22.12.2014 р. поштове відправлення повернуто.

На підставі наведеного наказу та направлення, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аргентум Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентами-покупцями товарів за період з травня по жовтень 2014 року, за наслідками якої складено акт від 24.11.2014 р. № 491/23-01-22-01/38947806.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1210 767, у т.ч. за травень 2014 року в сумі 67 906 грн., за червень 2014 року в сумі 89 679 грн., за липень 2014 року в сумі 321 303 грн., за серпень 2014 року в сумі 349 481 грн., за вересень 2014 року в сумі 311 037 грн., за жовтень 2014 року в сумі 71 361 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1 216 092 грн., в т.ч. за травень 2014 року в сумі 68 419 грн., за червень 2014 року в сумі 90 408 грн., за липень 2014 року в сумі 322 656 грн., за серпень 2014 року в сумі 350 262 грн., за вересень 2014 року в сумі 312 524 грн., за жовтень 2014 року в сумі 71 823 грн.

Викладені в акті висновки були відображені податковим органом у електронній базі даних - у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ від 18.11.2014 р. № 1913 та направлення на проведення перевірки № 173/23-01-22-01 направлено позивачу 20.11.2014 р, поштове відправлення не вручено з підстав закінчення терміну зберігання та повернуто відповідачу 22.12.2014 р., перевірка згідно наказу проводилася з 21.11.2014 р. по 24.11.2014 р., тобто за відсутності доказів про їх отримання позивачем, таким чином відповідачем не дотримано вищезазначених норм Податкового кодексу України, що є підставою для визнання неправомірними дій податкового органу по проведенню невиїзної перевірки, оформленої актом від 24.11.2014 р. №491/23-01-22-01/38947806, який, в свою чергу, не може бути використаний для формування висновків та вчинення будь-яких дій на його підставі, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції.

Таке застосування норм матеріального права відповідає практиці Верховного Суду України у відповідність з якою, в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає приведенню судова практика.

Зокрема, в постанові від 9 лютого 2016 року, зазначено, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220 220-1 223 224 230 231 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Підписи суддів