Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком працевлаштовувати їх на ці робочі місця. Він покладається на органи працевлаштування (ВАСУ, справа № К/800/15263/16, від 30.11.16)

Фабула судового акту: Тема не нова, - відповідно до чинного законодавства підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця. У випадку недотримання цих вимог передбачена можливість застосування до «роботодавців» відповідних адміністративно-господарських санкцій. Ця судова справа класично зображує випадок помилкового розуміння цього законодавства як органами Фонду соціального захисту інвалідів, так і судами першої та апеляційної інстанцій.

Обласне відділення цього Фонду (позивач) звернулось до суду з позовом до ТОВ (відповідач), в якому просило стягнути з нього на користь Фонду адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів в розмірі 19408,33 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов був задоволений у повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем не виконано вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для інвалідів та вжиття заходів для їх працевлаштування.

ВАСУ вказані судові рішення у справі скасував, прийняв нову постанову, якою у позові Фонду відмовив.

Приймаючи таке рішення у, ВАСУ зазначив, що на підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Довідка: доцільно звернути увагу, що саме таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 16.04.2014 у справі № 21-81а13.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/15263/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Кравцова О.В.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта Плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта Плюс" про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта Плюс", в якому просило стягнути на його користь з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів в розмірі 19408,33 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 року, позов задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта Плюс" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 19408,33 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Аеліта Плюс" подано звіт про зайнятість інвалідів за формою № 10-ПІ за 2014 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 36 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1 особу, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особу. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 19408,33 грн.

Наказом від 15.02.2010 року № 7 ТОВ "Аеліта Плюс" прийнято на роботу ОСОБА_2 інваліда ІІІ групи (довідка МСЕК № 0008310 від 26.09.2002 року, яке діє довічно) на посаду швачки.

Відповідно до наказу ТОВ "Аеліта Плюс" від 10.06.2013 року № 20 "Про надання відпустки" ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 10.06.2013 року по 19.04.2016 року включно.

Згідно листа Харківського міського центру зайнятості від 24.04.2015 року № ХМЦЗ-03-5628-26/15 у Харківському міському центрі зайнятості у 2014 році перебувало на обліку 389 особи з інвалідністю, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, проте, протягом 2014 року ТОВ "Аеліта Плюс" не надавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН З (з позначкою "вакансії для інвалідів ").

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не виконано вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для інвалідів та вжиття заходів для їх працевлаштування.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно частини першої статті 217 Господарського Кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського Кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки, як встановлено, 15.02.2010 року ТОВ "Аеліта Плюс" прийнято на роботу ОСОБА_2, інваліда ІІІ групи, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 10.06.2013 року по 19.04.2016 року включно.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначені підстави припинення трудового договору, серед яких відсутнє знаходження працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за бажанням жінки їй надається відпустка з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Проте, суди попередніх інстанцій, встановивши, що на час перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною було прийнято на роботу ОСОБА_4, дійшли висновку, що у ТОВ "Аеліта Плюс" була незайнята вакансія призначена для інваліда, проте відповідач звіт форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Харківського міського центру зайнятості не подавав.

З такими висновками колегія суддів не може погодитись, оскільки санкції застосовуються за незабезпечення нормативу працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу (у даному випадку 1 особа). Трудовий договір із ОСОБА_3 не розірвано, тобто вона перебуває у трудових відносинах із позивачем, тому відповідач виконав встановлений чинним законодавством норматив. Отже, у ТОВ "Аеліта Плюс" був відсутній обов'язок інформувати центр зайнятості про вакантні місця для інвалідів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що факт працевлаштування ОСОБА_4 на час перебування ОСОБА_3 у відпустці не змінює фактичного стану трудових правовідносин між ТОВ "Аеліта Плюс" та ОСОБА_3, яка не вважається звільненою, а лише перебуває у відпустці.

Оскільки ТОВ "Аеліта Плюс" виконало вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо нормативу працевлаштування інвалідів , колегія суддів не вбачає підстав для застосування санкцій.

Отже, у даному випадку підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі з розподілом судових витрат відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 94 220 222 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта Плюс" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта Плюс" здійснені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев'ять) гривень 59 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: