Іноземець, який набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому законом, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього, втрачає громадянство України (справа № П/800/230/17, 31.10.17)

Фабула судового акта: Предметом розгляду цієї судової справи став Указ Президента України від 29 квітня 2017 року № 119/2017 «Про припинення громадянства України Артеменка А.В., Боровика О., Новгородського Д.В. та інших осіб». Хоча призвіще позивача в судовому рішенні не зазначено, з високим ступенем вірогідності можна сказати, що ним є колишній заступник міністра економіки України, а згодом - радник очільника Одеської ОДА з питань інвестицій Олександр Боровик.

Адже у коментарі Цензор.НЕТ О. Боровик факт подвійного громадянства визнав. Але указ президента назвав політичного мотивованим, зазначивши: «До 28 квітня в мене було два громадянства. За різними оцінками в України близько 500 тис людей з подвійним громадянством. Серед них є політики, парламентарії і держслужбовці. Українська конституція не дозволяє позбавляти громадянства і будь-яке рішення про позбавлення громадянства – незалежно від причин – неконституційне. Я буду оспорювати це рішення президента. Крім того, що воно неконституційне, воно явно політично мотивоване. Я не дуже вірю українським судам. По суті в Україні немає судів як незалежної гілки влади. Я розраховую на Європейський суд».

Щодо Президента України П. Порошенко, то в мережі Інтернет можна зустріти наступне висловлювання голови держави: «Він також добровільно вийшов з українського громадянства, мені здається в 2011 році, коли набував громадянства Німеччини. Потім один з міністрів уряду вніс пропозицію за багатообіцяючі перспективи Боровика повернути йому українське громадянство. Оскільки процедура була витримана, указ був підписаний. Також було зроблено підпис про те, що пан Боровик бере на себе відповідальність протягом двох років скласти будь-яке громадянство. Але він про це зобов'язання забув і його не склав».

ВАСУ відмовив у задоволенні позову до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комісія при Президентові України з питань громадянства, Державна міграційна служба України, про визнання незаконним та скасування рішення в частині.

Судове рішення базується на наступних приписах чинного законодавства:

- ст. 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом;

- відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

- силу ч. 3 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» до громадянства України може бути прийнята особа (іноземець або особа без громадянства), яка має визначні заслуги перед Україною, або прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України;

- пункти 1, 2 ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачають, що умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);

- іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України (абзац п'ятий п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України»).

- за приписами ст. 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

- згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 даного Закону підставою для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі ст. 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

- згідно з п. 2 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» іноземець, який набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 10 цього Закону, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього, втрачає громадянство України.

Крім того ВАСУ ураховав рішення Європейського суду з прав людини у справі №76136/12 «Рамадан проти Мальти», у якому відповідний міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на Україну, дійшов висновку, що позбавлення державою особи громадянства, зокрема у даному випадку набутого обманом (шляхом укладення фіктивного шлюбу), не є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року м. Київ П/800/230/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І., Бившевої Л.І., Калашнікової О.В., Маринчак Н.Є., Юрченко В.П., секретар судового засідання - Савченко А.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_6,

представника відповідача, третьої особи-1 - Гуцала Д.С.,

представника третьої особи-2 - Харченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_9 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комісія при Президентові України з питань громадянства, Державна міграційна служба України, про визнання незаконним та скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 пред'явив позов до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, треті особи - Комісія при Президентові України з питань громадянства, Державна міграційна служба України, у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому просить визнати незаконним та скасувати Указ Президента України № 119/2017 від 29.04.2017 року в частині припинення його громадянства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний Указ Президента України прийнятий з порушенням процедури, має виключно політичний мотив і вибірковий характер, суперечить фундаментальним принципам права, є незаконним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на обставини, які зазначені у позовній заяві. При цьому пояснила, що виданням відповідного рішення керівництво держави проявило тиск на позивача через його незалежну політичну позицію, таким чином, обмеживши його конституційні права і свободи.

Представник Президента України та третьої особи-1 - Комісії при Президентові України з питань громадянства у суді заперечив проти позову, подав письмові заперечення на нього і пояснив, що оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до норм чинного законодавства України та з дотриманням встановленої процедури.

Представник третьої особи-2 - Державної міграційної служби України у суді підтримала позицію представника відповідача, надала письмові пояснення щодо позову, пояснила, що вважає позов необґрунтованим.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено таке.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Федеративної Республіки Німеччина (ФРН), що підтверджується копією паспорта, який видано 16.08.2012 року та дійсного до 15.08.2022 року (а.с.94-98), довідкою про відсутність судимостей, виданої Федеральним міністерством юстиції, Бонн, 27.01.2015 року (а.с.100-103).

30.01.2015 року Міністром економічного розвитку та торгівлі України внесено подання Презедентові України, в якому він просив прийняти позитивне рішення за клопотанням про прийняття до громадянства України ОСОБА_9, громадянина Німеччини (а.с.99).

04.03.2015 року ОСОБА_9 подав Президентові України заяву про прийняття до громадянства України, яку склав власноручно та підписав. У цій заяві зазначається: «Мені повідомлено, що в разі подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів я втрачу громадянство України на підставі пункту 2 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України» (а.с.89-91).

У заяві про прийняття до громадянства України від 04.03.2015 року (а.с.89-91) та у заяві-анкеті від 18.03.2015 року (а.с.143), у якій позивач просив оформити йому тимчасове посвідчення громадянина України, він підтвердив перебування у громадянстві Німеччини, а також зазначив місце своєї реєстрації в Україні, що знаходиться в Оболонському районі міста Києва.

Під час подання заяви та інших відповідних документів для прийняття до громадянства України 04.03.2015 року ОСОБА_9 також власноручно склав зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), зокрема ФРН, протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) ФРН, виданий уповноваженим на те органом цієї держави (а.с.93).

Указом Президента України від 06.03.2015 року № 131/2015 ОСОБА_9 прийнятий до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України» (як особа, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України).

18.03.2015 року ОСОБА_9 особисто склав розписку про те, що він ознайомлений з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про громадянство України», відповідно до якого іноземець, який набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому частиною 5 статті 10 цього Закону, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього, втрачає громадянство України (а.с.145).

У зв'язку з тим, що протягом визначеного законодавством дворічного терміну ОСОБА_9 не виконав дане ним зобов'язання припинити іноземне громадянство, 15.03.2017 року територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Оболонським районним відділом підготовлено подання про втрату ним громадянства України, яке підтримане начальником відділу з питань громадянства ГУ ДМС України в місті Києві та погоджене заступником начальника ГУ ДМС України в місті Києві, а також затверджене заступником голови Державної міграційної служби України 24.04.2017 року, і в подальшому внесене Президентові України (а.с.120-122).

25.04.2017 року подання та матеріали щодо втрати позивачем громадянства України розглянуто на засіданні Комісії при Президентові України з питань громадянства, за результатами якого прийнято рішення: встановити, що оформлення поданих документів відповідає вимогам законодавства України, а наявність підстав для втрати громадянства України підтверджено документально; внести на розгляд Президента України пропозицію - задовольнити відповідне подання про припинення громадянства України та вважати таким, що втратив громадянство України ОСОБА_9.

29.04.2017 року за результатами розгляду подання та вказаної вище пропозиції Комісії Президентом України видано Указ № 119/2017.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про громадянство України» Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.

У силу частини третьої статті 9 Закону України «Про громадянство України» до громадянства України може бути прийнята особа (іноземець або особа без громадянства), яка має визначні заслуги перед Україною, або прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України.

Пункти 1, 2 частини другої статті 9 цього Закону передбачають, що умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України (абзац п'ятий пункту 2 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України»).

За приписами статті 17 відповідного Закону громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 даного Закону підставою для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, віднесено підготовку подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (пункт 1 Положення про ДМС України, затверджене постановою КМ України від 20.08.2014 р. № 360).

У статті 87 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215, встановлено, що для припинення громадянства України внаслідок його втрати органи міграційної служби, дипломатичні представництва чи консульські установи України готують та подають:

а) подання про втрату громадянства України;

б) документ, що підтверджує перебування особи у громадянстві України;

в) один із таких документів, зокрема: - документ, який підтверджує, що особа набула громадянство України на підставі статті 9 Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 9 Закону, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття його до громадянства України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують).

У абзацах четвертому - шостому статті 104 зазначеного Порядку передбачено, що у разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі готує подання про втрату особою громадянства України та надсилає його разом із документами, передбаченими підпунктами "б" і "в" статті 87 цього Порядку, до Державної міграційної служби України; Державна міграційна служба України розглядає подання про втрату громадянства України та подані разом із ним документи; у разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України Державна міграційна служба України затверджує подання про втрату громадянства України та надсилає його разом із поданими документами до Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Як встановлено, громадянина ФРН ОСОБА_9 прийнято до громадянства України відповідно до Указу Президента України від 06.03.2015 року №131/2015.

Разом з документами на отримання громадянства України ОСОБА_9 подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, складене ним власноручно 04.03.2015 року.

Також 18.03.2015 року ОСОБА_9 особисто склав розписку про те, що він ознайомлений із вимогами законодавства України щодо втрати громадянства України у разі неподання документу про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього.

Підставою для підготовки органом міграційної служби подання про втрату громадянства України ОСОБА_9 стало те, що в порушення вимог законодавства України протягом двох років з моменту прийняття позивача до громадянства України (06.03.2015 року) ним не виконано зобов'язання припинити громадянство ФРН.

У довідці ГУ ДМС України в місті Києві від 24.04.2017 року 1-16/140200 вказується, що громадянин України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець України, набув громадянство України на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України» унаслідок свідомого подання неправдивих відомостей, а саме: не виконав подане відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, а незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає (а.с.124).

Надіслані ДМС України подання та матеріали 25.04.2017 року розглянуто на засіданні Комісії при Президентові України з питань громадянства та прийнято рішення рекомендувати Президенту України задовольнити відповідне подання.

При прийнятті Комісією зазначеного рішення було враховано, зокрема, що позивач не виконав взяте на себе зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства, тобто громадянство України набуто ним внаслідок обману.

ОСОБА_9 не подано до відповідного державного органу України документу про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього протягом встановленого строку, про який йому відомо і у який він зобов'язувався це зробити.

Наявність підстав для втрати позивачем громадянства України підтверджено документально.

Отже, обставини справи, підтверджені наданими документальними доказами, свідчать про те, що приймаючи відповідний Указ в частині позивача, Президент України діяв в межах повноважень, визначених пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України, пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про громадянство України» та з урахуванням подання та пропозицій відповідних компетентних органів.

Посилання представника позивача на порушення процедури щодо складання документів про втрату ОСОБА_9 громадянства України та їх розгляду не знайшли свого підтвердження в суді.

Аргументи щодо вибірковості рішення відповідача також не підтвердилися. Застосування одних і тих же норм закону по-різному за однакових юридично значимих обставин не виявлено.

Судом не встановлено, що позивачу загрожують негативні наслідки у зв'язку із прийняттям оскаржуваного Указу.

Підстави вважати дане рішення дискримінаційним чи свавільним відсутні.

Крім того, Україна є суверенною державою. Однією із ознак державного суверенітету, з огляду на Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, яка прийнята резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 року, а також інші міжнародні документи, є самостійність у вирішенні будь-яких державних питань.

В Україні існує єдине громадянство, що закріплено у статті 4 Конституції України.

У силу вимог статті 9 Закону України «Про громадянство України» однією з умов прийняття до громадянства України є: подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Принцип існування єдиного громадянства, який визначений в Основному Законі України, має поважатися як іншими державами, так і окремими особами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем та його представником не надано суду жодних доказів, які суд міг би розцінювати як підтвердження протиправності рішення відповідача. Обґрунтовано спростувати заперечення представника відповідача представнику позивача у суді не вдалося.

Отже, оскаржуваний Указ Президента України видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, він відповідає критеріям, які визначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд ураховує рішення Європейського суду з прав людини у справі №76136/12 «Рамадан проти Мальти», у якому відповідний міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на Україну, дійшов висновку, що позбавлення державою особи громадянства, зокрема у даному випадку набутого обманом (шляхом укладення фіктивного шлюбу), не є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 86, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_9 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комісія при Президентові України з питань громадянства, Державна міграційна служба України, про визнання незаконним та скасування рішення в частині відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та на нього може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді

Л.І.Бившева

О.В.Калашнікова

Н.Є.Маринчак

В.П.Юрченко