Вартість пального є витратами пов’язаними із прибуттям в судове засідання сторони згідно ст. 135 КАС України, які стягуються із суб’єкта владних повноважень понад витрати на правничу допомогу (ВС/КЦС, №Н/806/1943/18 від 30 листопада 2020 р.)

Фабула судового акту: Як мало приємних новин в наші карантинні часи, але в даному випадку ВС просто надихає. Сприйняття реальності сьогодні настільки перевернуте, що навіть в суді треба доводити очевидне. Наприклад те, що для того щоб доїхати до суду з іншого міста адвокату треба витратити гроші на пальне чи квиток. І вартість такого пального чи квитку у підсумку повинна бути стягнута з суб’єкта владних повноважень (звісно якщо він програє справу).

Буквально один - два роки тому така вимога викликала би лише посмішку навіть у досвідченіших правозахисників, а судді кривилися і намагалися її взагалі не помітити. Тепер часи змінюються, і практика відшкодування витрат сторін, що пов’язані із прибуттям до суду, як і витрат на професійну правничу допомогу рухається у правильному напрямку.

Ця справа про застосування судами трьох рівнів статті 135 КАС України. Інтереси вінничанина у спорі з органом Держкомзему представляв адвокат, який приїздив в судове засідання з Києва до Вінниці. Після того як в черговий раз бездіяльність органу Держкомзему була визнана протиправною, адвокат попросив суд стягнути з відповідача окрім свого гонорару вартість витрат на пальне, і така вимога була задоволена. Слід додати, що доказами, які задовільнили суд, були свідоцтво про реєстрацію ТЗ, квитанція про купівлю дизельного палива, розрахунок відстані по маршруту м.Київ - м.Вінниці - м.Київ, що складає 535 км, розрахунок витрат на переїзд м.Київ - м.Вінниця - м.Київ, який становить 535 км*7,5 л/100 км (витрати пального 40,13)*24,99 грн/л (вартість ДП згідно чека) = 1002,85 грн.

Зокрема суд касаційної інстанції прийшов до ряду надзвичайно корисних для розбудови правової держави висновків.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Доводи суб’єкта владних повноважень, щодо необхідності застосування пп. 170.9.1 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір добових у межах України визначається в сумі не більше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати в розрахунку за кожен календарний день відрядження, є безпідставними. ДОБОВІ – це витрати на харчування, тощо, а не витрати, пов`язані з переїздом.

До того ж пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішеннях ЕСПЛ («Баришевський проти України», «Гімайдуліна і інших проти України», «Двойних проти України», «Меріт проти України»), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Іншими словами для того щоб добратися до суду з Києва до Вінниці адвокату було потрібно купити пальне – і НАРЕШІ суди почали це розуміти і стягувати його вартість з суб’єктів владних повноважень.

Аналізуйте судовий акт: Зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі заявлення відповідного клопотання сторони (ВС/КГС у справі № 911/4242/15 від 24.11.2020)

Витрати на професійну правничу допомогу стягуються і при здійсненні судового контролю, а не лише при ухваленні судом рішення по суті спору (ВС/КАС у справі № 520/928/19 від 20 жовтня 2020р.)

Для стягнення витрат на професійну правничу допомогу номер справи у договорі, звіті, акті виконаних робіт, платіжному дорученні вказувати бажано, проте необов’язково (ВС/КАС у справі №520/8309/18 17 від березня 2020 р.)

ДО УВАГИ АДВОКАТІВ! Отримання гонорару готівкою можна підтверджувати БУДЬ-ЯКИМ документом (квитанція, акт, розписка тощо) (ВС/КАС у справі № 727/4597/19 від 16.04.2020)

Витрати на правову допомогу при перегляді судових рішень НЕ може можуть перевищувати такі витрати, понесені клієнтом при розгляді справи у суді першої інстанції (ВС/КАС № № 2040/6747/18 від 11.12.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа №Н/806/1943/18

адміністративне провадження №К/9901/30046/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № Н/806/1943/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

третя особа Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області

про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів: Гонтарука В.М., Курка О.П.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо повторної відмови, оформленої листом від 30 березня 2018 року №В-12741/0- 1742/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду згідно поданої заяви від 28 серпня 2017 року (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 28 серпня 2017 року за № В-12741/0/5-17);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння та випасання худоби" орієнтовною площею 45 га згідно поданої заяви від 28 серпня 2017 року (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 28 серпня 2017 року за №В-12741/0/5-17).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 30 березня 2018 року №В-12741/0- 1742/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. Зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Житомирській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. 03 грудня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року.

4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

5. 25 вересня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив додаткову постанову, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Житомирській області понесені витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, що пов`язані із прибуттям до суду, у сумі 5 002 (п`ять тисяч дві) гривні 85 копійок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 28 жовтня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду та відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

7. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до пп. 170.9.1 Податкового кодексу України розмір добових у межах України визначається в сумі не більше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день відрядження; в 2019 році цей показник становить 417, 30 грн., у зв`язку з чим судом неправильно стягнуто з відповідача витрати, пов`язані з прибуттям в судове засідання. Також звертає увагу, що заявлені вимоги щодо витрат на професійну правничу допомогу є завищеними, оскільки витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 31 жовтня 2019 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: ОСОБА_2., суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа - Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області, про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

11. У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року №623/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2020 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

14. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

15. За правилами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

16. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

17. Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

18. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

19. Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

20. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

23. Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

24. Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

25. Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

26. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

27. Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

28. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

29. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

30. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

31. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

32. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

33. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

34. Так, в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги №05/07 від 22 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Аваєвою Н.В.

35. Крім того, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надані наступні документи:

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 31 липня 2019 року до Договору про надання правової допомоги №05/07 від 22 травня 2019 року, в якому міститься розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для розгляду справи №806/1943/18 в апеляційній інстанції в загальній сумі 4000 грн.

- рахунок-фактура №20190725/004 від 25 липня 2019 року на суму 4000 грн. щодо адвокатських послуг за Договором про надання правової допомоги №05/07 від 22 травня 2019 року;

- дублікат квитанції від 25 липня 2019 року про сплату ОСОБА_1 коштів у сумі 4000 грн. на рахунок Аваєвої Н.В .

36. Вцілому, з вказаних документів вбачається, що позивач поніс витрати в апеляційній інстанції на послуги адвоката 4000,00 грн., які включали в себе підготовчий процес для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, збір і систематизацію документів для вироблення правової позиції в апеляційній інстанції, оцінку апеляційної скарги і підготування відзиву на неї, безпосередня участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

37. Що стосується доводів скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу у конкретній справі, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного та не зазначив яким вважається розмір гонорару адвокату співмірним.

38. Крім того, відповідно до ч.ч.5 6 7 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

39. При цьому, відповідач не скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог та не подав до суду жодних заяв та доказів на спростування заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

40. Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

41. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17.

42. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

43. Щодо витрат, пов`язаних з прибуттям в судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.

44. Відповідно до ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

45. Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

46. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.

47. Положеннями ч. 3 ст. 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

48. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - Постанова №590).

49. Постановою від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98).

50. Відповідно до п. 1 п. 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

51. Представник позивача - адвокат Аваєва Н.В. на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з прибуттям в судове засідання 31 липня 2019 року надала: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанцію про купівлю дизельного палива, розрахунок відстані по маршруту м.Київ - м.Вінниці - м.Київ, що складає 535 км, розрахунок витрат на переїзд м.Київ - м.Вінниця - м.Київ, який становить 535 км*7,5 л/100 км (витрати пального 40,13)*24,99 грн/л (вартість ДП згідно чека) = 1002,85 грн.

52. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що витрати представника позивача, пов`язані з прибуттям у судове засідання 31 липня 2019 року, підлягають відшкодуванню в розмірі 1002,85 грн.

53. Посилання скаржника на пп. 170.9.1 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір добових у межах України визначається в сумі не більше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день відрядження, є безпідставними, оскільки вказаною нормою передбачено розмір добових в межах України, тоді як добові витрати це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника у відрядженні, а не витрати, пов`язані з переїздом.

54. Правильність застосування Постанов №590 і №98 під час вирішення питання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників підтверджується також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18.

55. Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

56. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

57. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій