Усунення водієм технічної несправності автомобіля на місці дозволяє продовжувати рух (Другий апеляційний адміністративний суд у справі №592/11053/20 від 16.02.2021).

Фабула судового акту: Я, честно кажучи, вважаю себе, вибачте за русізм «сапожником без сапог», коли справа доходить до відстоювання своїх інтересів на дорозі. Я маю на увазі в тих випадках, коли мене зупиняє патрульна поліція, а ситуація спірна.

Останній раз, коли я за власною ініціативою викликала патрульну поліцію, через ДТП, протокол склали відносно мене. Доводити на місці свою правоту сенсу немає, тебе просто не чують, кажуть: «ми протокол склали, якщо Ви не згодні – звертайтесь в суд».

Тут вже починаєш підраховувати, витрати часу та нервових клітин у разі судового оскарження. І це враховуючи те, що я адвокат і можу якісно відстоювати свої інтереси в суді самостійно. А якщо ти пересічний громадянин і для оскарження необхідно залучати юриста, то в порівнянні із невеликим штрафом у 340 грн., судові витрати здаються непомірними.

Однак, у принципових ситуаціях, коли стикаєшся із явним беззаконням з боку поліції, звернення до суду все ж таки невідворотнє.

До суду подав позов водій, що просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 121, ст. 121-1 КУпАП та закрити провадження через відсутність складу правопорушення.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Однак, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції прийняв рішення про задоволення скарги, з урахуванням наступного.

Згідно постанови патрульного, водій керував авто з технічною несправністю, а саме: був відсутній задній лівий бризковик, який передбачений конструкцією ТЗ, чим порушив вимоги п. «е» 31.4.7 ПДР.

В матеріалах справи містилась фото- та відеофіксація відсутності, відсутність заднього лівого бризковика на ТЗ, однак, позивач цього факту не заперечував. Натомість у своїх поясненнях стверджував, що автомобіль в той день був в справному стані та з наявністю обох задніх бризковиків, але під час руху ТЗ по автодорозі з незадовільним покриттям один з бризковиків відпав з причин, які не залежали від волі водія, а відповідно без наявності в його діях умислу. Зазначив, що вказану технічну несправність позивач усунув на місці її виявлення, після чого продовжив рух транспортним засобом.

Задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції наголосив, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

З урахуванням зазначеного, судова колегія дійшла до висновку, що водій діяв у відповідності до п. 31.5 ПДР, оскільки усунув виявлену технічну несправність транспортного засобу на місці її виявлення, після чого продовжив подальший рух транспортним засобом, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд скасував оскаржуване рішення, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та закрив провадження у справі.

Аналізуйте судовий акт: Доставка авто на штрафмайданчик є крайнім заходом, який можливо застосувати лише у разі відсутності можливості усунути правопорушення в іншій спосіб (ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД у справі № 761/26944/20 від 16.03.2021)

Вимоги поліцейського про пред`явлення страхового полісу є незаконними, якщо водій не порушив ПДР (ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД у справі № 202/4473/20 від 17.03.2021).

Укладення договору страхування має відбуватись із проявом «найвищої добросовісності» (доктрина uberrima fides), однак оцінювати дотримання даної вимоги необхідно крізь призму принципу «розумного повідомлення про ризик» (ВС/КЦС, № 753/731/16)

Право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов’язується з обов’язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною (ВС/КАС, справа № 127/19283/17, 25.09.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 р. Справа № 592/11053/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2020 року (суддя Корольова Г.Ю., м. Суми) по справі № 592/11053/20

за позовом ОСОБА_1

до Заступника командира роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Легкого Євгена Михайловича

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом заступника командира роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Легкого Євгена Михайловича (надалі також відповідач) в якому просив суд:

- скасувати постанову командира роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Легкого Є.М. серії ЕАМ № 3157120 від 18.09.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,40 грн. за порушення ч. 1 ст. 121, ст. 121-1 КУпАП;

- закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ст. 121-1 КУпАП.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. суми від 12 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2020 та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не здійснював керування автомобілем з вимкненим ближнім світлом фар, а відразу після зникнення світла в автомобілі зупинив його рух та на час прибуття працівників поліції автомобіль перебував у припаркованому стані. Також позивач вважає, що відповідальність за порушення п. «е» 31.4.7 ПДР України настає виключно в разі відсутності всіх бризковиків, відтак у відповідача були відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за вказане порушення з підстав відсутності лівого бризковика.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2020 року заступником командира роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Легким Є.М. винесена постанова від 19.09.2020 серії ЕАМ № 3157120 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 18.09.2020 о 23:45 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з технічною несправністю, а саме: був відсутній задній лівий бризковик, який передбачений конструкцією транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 31.4.7 е Правил дорожнього руху.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення позивачем вимог п. 19.1 а, п. 31.4.7 е Правил дорожнього руху та дійшов висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 1 статті 121 КУпАПпередбачає відповідальність, за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Пунктом 2.3 (а) ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Приписи пп. «е» п. 31.4.7 ПДР України визначають, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Відповідно до пункту 1.7 «Пристрої перешкоджання викиданню з-під пневматичних коліс твердих предметів, бруду» Додатку 1 до Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710 (далі - Вимоги № 710) бризковики, грязезахисні фартухи у передбачених виробником або документами з питань переобладнання відповідно до Порядку переобладнання-5 випадках мають відповідати вимогам пункту 6.8.13 ДСТУ 3649:2010.

Згідно з п.6.8.13 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби» ДСТУ 3649:2010 КТЗ мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п`ята статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі - Інструкція № 1395)

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано відеозапис адміністративного правопорушення та фото транспортного засобу ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , якими зафіксовано відсутність заднього лівого бризковика на транспортному засобі позивача.

Позивач не заперечував факт відсутності заднього лівого бризковика на момент виявлення зазначеного порушення патрульним поліцейським. Разом з цим позивач в судовому засіданні пояснив суду, що автомобіль в той день був в справному стані та з наявністю обох задніх бризковиків, але під час руху транспортного засобу по автодорозі з незадовільним покриттям один з бризковиків відпав з причин, які не залежали від волі водія, а відповідно без наявності в його діях умислу. Зазначив, що вказану технічну несправність позивач усунув на місці її виявлення, після чого продовжив рух транспортним засобом.

Згідно з п. 31.5 ПДР в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 («ї»; «д» - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивач усунув виявлену технічну несправність транспортного засобу на місці її виявлення, після чого продовжив подальший рух транспортним засобом, колегія суддів дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 121 КУпАП, а тому оскаржена позивачем постанова серії ЕАМ № 3157120 від 18.09.2020 підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що позивач не здійснював керування транспортним засобом в темну пору доби з вимкненим ближнім світлом фар та не порушував вимоги п. 19.1 а Правил дорожнього руху, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є предметом дослідження у справі, оскільки оскарженою постановою серії ЕАМ № 3157120 від 18.09.2020 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності лише за порушення п. «е» 31.4.7 ПДР України.

Варто зазначити, що справу розглянуто судом першої інстанції без дослідження оскарженої позивачем постанови серії ЕАМ № 3157120 від 18.09.2020, копію якої відповідачем було надано вже під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції неправильно встановив суть та обставини виявленого відповідачем правопорушення, про яке зазначено в постанові від 18.09.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та дійшов безпідставного висновку, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджується факт керування позивачем автомобілем ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_2 в м. Суми по вул. В. Чорновола поблизу будинку № 98 в темну пору доби з вимкненим ближнім світлом фар, чим останній порушив вимоги п. 19.1 а Правил дорожнього руху.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 229 241 243 272 286 308 310 315 316 317 321 322 325 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2020 року по справі № 592/11053/20 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову заступника командира роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Легкого Євгена Михайловича серії ЕАМ № 3157120 від 18.09.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова