Усна домовленість між селянами про почергове випасання худоби, за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність (Ухвала ВССУ від 08 лютого 2017 року у справі № 732/259/16-ц)

Фабула судового акту:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником - ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2015 року під час випасання череди корів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникланалежна йому тільна корова «ОСОБА_9», ІНФОРМАЦІЯ_1, симентальської породи, код породи 11, приблизною вагою 450 - 470 кг. Тварина не повернулася з пасовища.

У цей день черга по випасанню корів була за домогосподарством ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які замість себе найняли за гроші випасати корів ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Згідно зматеріалами кримінального провадження особи, яких найняли відповідачі для виписання корів у день зникнення корови,вживали алкогольні напої у зв'язку з чим череда розбіглася, а після того як її вдалося зібрати належної йому корови серед них не було, оскільки тварина зайшла на територію колишнього комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби, де впала у зливну яму і загинула.

Відповідно до довідки управління агропромислового розвитку Городнянської районної державної адміністрації ринкова вартість на молочних корів становить 30 - 35грн за кілограм. Отже, приблизна вартість втраченої корови становить 17 500 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь 17 500 грн на відшкодування майнової шкоди та 6 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки корова була одним із засобів існування у сім'ї, молоко з корови забезпечувало харчування і дохід сім'ї.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 15 750 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_8, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх обов'язків щодо випасання череди загинула корова позивача й останньому завдано майнової та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. ст. 22, 1166, 1167, 1190 ЦК України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, виходив із того, що позивачем не доведено наявність вини відповідачів у завданні йому шкоди у зв'язку із загибеллю корови.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що між жителями с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області тривалий час існує усна домовленість (колективна угода) про спільне випасання належної їм великої рогатої худоби в одній череді, яке здійснюється власниками корів почергово на місцевих пасовищах, згідно з якою сім'я (господарство) повинна відпасти колективну худобу за встановленимграфіком. Відповідно до встановленого графіку 11 листопада 2015 року черга з випасання колективної худоби, у тому числі і корови ОСОБА_3, була за господарством подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_4 залучила для допомоги у випасанні худоби ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які 11 листопада 2015 року на пасовищі вживали алкогольні напої, належним чином не контролювали худобу і це призвело до того, що череда розбіглась іналежна позивачу корова,знаходячись без відповідного контролю зайшла на територію колишнього комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби, де впала у зливну яму і загинула.

Згідно положень ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватисязвичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, між власниками великої рогатої худоби, які проживають у АДРЕСА_1, зокрема й сторонами у справі, виникли зобов'язальні правовідносини щодо спільного випасання належної їм великої рогатої худоби, яке само по собі включає і обов'язок по збереженню худоби на час її випасу, тобто спільна діяльність (ст. 1130 ЦК України).

Проте апеляційний суд не врахував, що відповідно до усної домовленості про випас корів у спільній череді почергово, відповідачі, прийнявши на себе обов'язок щодо збереження худоби на час випасу, не проявили турботливості та обачності, найнявши інших осіб, які виконують допоміжну роль в умовах випасання худоби за визначеною черговістю, не перевірив чи такі дії відповідачів є належним виконанням ними зобов'язання щодо випасу стада корів.

При цьому відповідачі не позбавлені права регресної вимоги до осіб, яким передоручили випас корів (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Не може залишатись в силі й рішення суду першої інстанції, оскільки, вирішуючи питання про призначення справи до судового розгляду, суд в обов'язковому порядку не з'ясував характер спірних правовідносин, не вирішив питання про уточнення позовних вимог щодо наявності договірних правовідносин (договір про спільну діяльність), а не деліктних, у тому числі, чи підлягає відшкодуванню моральна шкода у договірних правовідносинах.

Так, у п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України передбачено, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд уточнює позовні вимоги.

Частиною 3 ст. 335 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником - ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І.Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта