Україна та США підписали історичну угоду про надра. Що вона передбачає? ТЕКСТ ДОКУМЕНТА

Укладання угоди про доступ американців до покладів українських корисних копалин нагадує гостросюжетний серіал. Ідея щодо надр – частина плану перемоги президента Володимира Зеленського, з яким він літав до Сполучених Штатів напередодні президентських виборів в Америці восени 2024 року. Тоді ще кандидат Дональд Трамп загорівся пропозицією. Педалювати цю тему він почав практично одразу, як вдруге оселився в Овальному кабінеті

Трамп наполягав, що США передали Україні як військової, так і фінансової допомоги на $500 млрд. Згодом озвучувана американським президентом сума зменшилася до $350 млрд, але суть не змінилася – Дональд Трамп забажав розплати. І взяти хотів корисними копалинами, поклади яких в Україні оцінюються трильйонами доларів.

Річ у тім, що в США вважають Україну найбагатшою на рідкісні мінерали європейською країною. Зокрема таку думку неодноразово озвучував сенатор-республіканець Ліндсі Грем. Він оцінював запаси копалин на підконтрольних Києву територіях України в $2-7 трлн. Ще $10-12 трлн – це поклади, що контролюють російські окупанти на півдні та сході країни.

Так звана Mineral deal стала на порядку денному американського президента нав’язливою думкою і не сходить з шпальт світової преси з лютого 2025 року.

Загалом же випірнула ця угода 12 лютого, коли Трамп розмовляв телефоном з російським диктатором Володимиром Путіним зокрема щодо миру в Україні. Того ж дня до Києва прибув міністр фінансів США Скотт Бессент. Він представив Володимиру Зеленському документ, відповідно до якого Сполучені Штати отримали би право власності на половину українських корисних копалин, зокрема нафту й газ, а також на доходи від портів та іншої інфраструктури. На ознайомлення і підписання документу Зеленському дали годину.

Той відмовився. Почалися перемовини щодо нюансів документу.

Підписувати більш-менш погоджений варіант мали в останній день зими – 28 лютого. Але зрештою угода зірвалася через скандал у прямому ефірі, який спалахнув між президентом Володимиром Зеленським і Трампом з його почтом в Овальному кабінеті. А все тому, що Зеленський намагався переконати американських союзників у необхідності фіксації в угоді чітких безпекових гарантій. Саме тоді американською стороною були промовлені слова про "костюм", "карти на руках", "невдячність" й інші неприйнятні речі.

Наступного ж дня США призупинили свою допомогу Україні, зокрема в частині обміну розвідувальними даними. Що вплинуло не стільки на ситуацію на фронті (не встигло), скільки на моральний дух.

Зрештою ситуацію стабілізували, почалися торги за українські надра. Фіналізувалися вони 1 травня за Києвом – угода підписана.

"Я радий оголосити про підписання історичної угоди про економічне партнерство між Сполученими Штатами й Україною, яка створює Інвестиційний фонд реконструкції США та України для сприяння прискоренню економічного відновлення України. Ця угода чітко сигналізує Росії, що адміністрація Трампа в довгостроковій перспективі віддана мирному процесу, зосередженому на вільній, суверенній Україні, що процвітає", – оголосив міністр фінансів США Скотт Бессент.

Що передбачає угода

Україна спільно зі США створили Інвестиційний фонд з відбудови, який залучатиме глобальні інвестиції у нашу державу. Ґрунтується угода на дев’ятьох ключових пунктах, що озвучила перша віцепрем’єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко, яка й підписувала документ з боку України.

1. Повна власність і контроль залишаються за Україною

Усі ресурси на нашій території і в територіальних водах належать Україні – це чітко прописано в угоді. Саме українська держава визначатиме, де та що видобувати.

2. Рівноправне партнерство

Фонд створюється 50/50. Управлятиме цим Фондом Україна спільно зі США. Жодна сторона не матиме переважаючого голосу, що відображатиме рівноправне партнерство між Україною та Сполученими Штатами.

На практиці ж цей пункт може створювати багато проблем і блокувати роботу Фонду, адже поки не зрозуміло, як мають вирішуватися спірні питання, якщо зберігається паритет. За логікою право контрольного голосу має існувати.

3. Захист національної власності

Угода не передбачає змін у процесах приватизації або управлінні державними компаніями – вони й надалі належатимуть Україні. Компанії на кшталт "Укрнафти" чи "Енергоатому" залишаються у власності держави.

У якийсь із моментів перемовин щодо надрової угоди інсайдери повідомляли, що американці зажадали отримати контроль над усіма атомними станціями в Україні, що викликало хвилю обурення певного політичного сегменту.

Водночас не зрозуміло, як у межі цих домовленостей вписується окупована Запорізька АЕС – найбільша атомна електростанція Європи, яка наразі є предметом торгу по мирній угоді з росіянами. У Кремлі вже заговорили, що не проти американських спеціалістів на об’єкті. Фактично ЗАЕС контролюють окупанти, юридично – вона українська, кулуарно – її хочуть отримати США.

4. Жодних боргів

Угода не містить згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед США. Тобто вся надана допомога з боку Сполучених Штатів до 1 травня 2025 року в угоду не потрапила. Що, власне, логічно, адже це були гранти, про що неодноразово заявляв президент Володимир Зеленський.

"Реалізація угоди дозволить обом країнам збільшити свій економічний потенціал завдяки рівноправній співпраці й інвестиціям", – каже міністерка економіки України.

А от уся наступна допомога з боку Сполучених Штатів уже може зараховуватися, як внесок американської сторони у Фонд. Головне, щоб ця допомога взагалі надходила. Адже Україна напередодні Великодня зверталася до американців з пропозицією придбати 10 систем ППО на $15 млрд. Ті відмовилися.

5. Угода відповідає Конституції та не змінює євроінтеграційний курс

"Документ узгоджується з національним законодавством і не суперечить жодним міжнародним зобов’язанням України. Важливо, що угода стане сигналом і для інших світових гравців, що з Україною надійно співпрацювати довгостроково – на десятиліття", – підкреслює Свириденко.

Іншими словами, навіть з цією угодою Україна може рухатися в бік вступу до ЄС – американські партнери не матимуть заперечень. Курс на НАТО та ЄС Верховна Рада закріпила в Конституції України ще в лютому 2019 року.

Але питання "інших світових гравців" – відкрите. Навряд чи американська сторона зрадіє, якщо в Україну заходитиме китайський інвестор. З огляду на полонених на Донеччині громадян Китаю таке наразі складно уявити, проте повністю відмовлятися від перспективи не варто, якщо говорити про десятиліття.

6. Фонд наповнюватиметься доходами виключно з нових ліцензій

Ідеться про 50% коштів від нових ліцензій на проєкти у сфері критичних матеріалів і нафти та газу, що надходитимуть до бюджету після створення Фонду.

Доходи від уже розпочатих проєктів або заплановані у бюджеті надходження не включаються до Фонду. В угоді йдеться про подальшу стратегічну співпрацю.

Очевидно, американські компанії матимуть пріоритет у питанні отримання ліцензій на розробку нових родовищ. В останні роки, наприклад, у нас рекордними темпами бурять газові свердловини. У липні 2024 року Укргазвидобування звітувало про запуск в експлуатацію 41 нової свердловини.

Нагадаємо, в листопаді 2013 року Україна з американською компанією Chevron підписала угоду щодо розробки родовищ сланцевого газу. Після початку вторгнення Росії на Донбас 2014-го проєкт згорнули. Остаточно своє представництво в Україні американська компанія закрила в 2015 році.

Та ж Олеська площа – родовище газоносних сланців у межах Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей – досі залишається привабливим об’єктом, який чекає на розробку 10 років. На початку квітня 2025 року відповідний дозвіл отримала "Укрнафта". Потенційні запаси газу там оцінюють у 2,98 трлн кубометрів.

Також не зрозуміло, що з прибутками від самих копалин – як та чи вони розподілятимуться.

7. Законодавчі зміни – лише точкові

Для функціонування Фонду передбачаються лише зміни до Бюджетного кодексу. Саму ж угоду має ратифікувати Верховна Рада.

Хоча, на думку заступника голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослава Железняка, законів і кодексів доведеться змінювати багато.

Окрім того, ратифікація міжнародних договорів, відповідно до Закону "Про міжнародні договори України", здійснюється шляхом ухвалення закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Голосування/не голосування за ратифікацію угоди може спровокувати внутрішні політичні ігри та хвилі популізму. Іншими словами – чи набереться необхідна кількість голосів.

1 травня прем’єр-міністр Денис Шмигаль має зустрітися з парламентськими фракціями щодо цього питання.

8. США допоможуть залучати додаткові інвестиції і технології

Фонд підтримується урядом США через агентство DFC, яке допомагатиме залучати інвестиції та технології від фондів і компаній як у США, так і в ЄС, й інших країнах, що підтримують нашу боротьбу проти російського ворога.

"Передача й розвиток технологій – важлива складова угоди, адже нам потрібні не лише інвестиції, але й інновації", – наголошує Юлія Свириденко.

Питання – чи буде передача технологій вважатися внеском США до Фонду. Та й поки не дуже зрозуміло, що саме передбачає така передача технологій. Але сам собою пункт має доволі привабливий вигляд, адже питання модернізації в Україні назріло давно.

9. Угода надає податкові гарантії

Доходи та внески Фонду не оподатковуватимуться ні в США, ні в Україні, щоб інвестування було максимально результативним.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль уточнив, що в межах угоди будуть гарантовані інвестори та покупці.

"Фонд інвестуватиме в проєкти та буде гарантувати комерційні закупівлі продукції на умовах "бери або плати", – каже глава уряду.

Окрім того, Фонд наповнюватиметься внесками США й України, а прибутки Фонду реінвестуватимуться виключно в Україну. Принаймні перші 10 років, а далі питання обговорюватиметься.

Головний мінус документу, як і в попередні рази, – відсутність будь-яких безпекових гарантій для України. Хоча президент США Дональд Трамп каже, що присутність Сполучених Штатів на місцях видобутку "утримає багато поганих гравців подалі від країни". Та чи утримає це ракети?

Як працюватиме Фонд

Сторони робитимуть внески у Фонд.

Крім безпосередньо коштів, як пояснює міністерка економіки Юлія Свириденко, США можуть робити їх і новою допомогою – наприклад, системами ППО для України (які, як було зазначено вище, раніше американці відмовилися продати).

Україна вносить 50% доходів державного бюджету від нової ренти на нові ліцензії на нові ділянки. Наголос на слові "нові". Україна також може робити додаткові внески окрім цього базового, якщо вважатиме за необхідне. Співпраця розрахована на десятиліття вперед.

"Далі Фонд інвестує у проєкти з видобутку корисних копалин, нафти та газу, а також в супутню інфраструктуру чи переробку. Конкретні інвестиційні проєкти, на які будуть спрямовані кошти, Україна і США визначатимуть спільно. Важливо, що Фонд може інвестувати виключно в Україну. Ми очікуємо, що перші 10 років прибутки та надходження Фонду не розподіляються, а можуть лише інвестуватись в Україну – у нові проєкти чи відбудову. Ці умови будуть обговорюватися додатково", – пояснює Свириденко.

За словами міністерки економіки, була сформована версія угоди, що передбачає взаємовигідні умови для обох держав.

"Це угода, в якій США відзначають своє прагнення сприяти досягненню довгострокового миру в Україні та визнають вклад, що Україна зробила у глобальну безпеку, відмовившись від ядерного арсеналу. Угода, в якій США відзначають свою відданість питанням української безпеки, відновлення і реконструкції", – каже вона.

Тут нема куди правди діти – команда українських перемовників дійсно досягла серйозного прориву в питанні умов надрової угоди, порівняно з першими її варіантами. Як мінімум відсутність документально зафіксованого боргу – це вже перемога.

Автор: Владислав Недашківський Джерело: https://censor.net/r3549797