Укладення договору страхування має відбуватись із проявом «найвищої добросовісності» (доктрина uberrima fides), однак оцінювати дотримання даної вимоги необхідно крізь призму принципу «розумного повідомлення про ризик» (ВС/КЦС, № 753/731/16)

Фабула судового акту: Вас не збила з пантелику назва цієї статті? Особисто я сьогодні поповнила свій професійний термінологічний словник.

В суді розглядалась справа про стягнення із страхової компанії суми відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілих на користь двох братів.

Згідно до матеріалів справи, батьки позивачів померли внаслідок зіткнення їх автомобіля під час ДТП. Винним у його скоєнні визнано водія автомобіля BMW X5, що був другим учасником ДТП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винного була застрахована. За умовами полісу, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, передбачена страхова сума в розмірі 100 000 грн на одного потерпілого.

Як виявилось при зверненні до страхової компанії, автомобіль винного був застрахований ще в одній страховій компанії попереднім власником, з цих підстав страхова відмовила у здійсненні виплати.

Рішеннями судів перших двох інстанцій позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із ними, страховою компанією подано касаційну скаргу.

Скаржник наголошував на тому, що на день ДТП було зареєстровано аж шість договорів страхування цивільно-правової відповідальності володільця автомобіля однієї марки з одним державним номером, а тому страхове відшкодування підлягає стягненню зі страховика, з яким укладено перший договір, всі інші договори є нікчемними на підставі п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України.

ВС відхилив доводи касаційної скарги та зазначив, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст. 215 ЦКУ). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків (тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків).

Страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (п.3 ч.1 ст. 989 ЦК України).

ВС, з урахуванням практики ЄСПЧ, навів наступне тлумачення вищезазначеної норми: «Переддоговірний обов`язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об`єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов`язаний з ризиковим характером договору страхування. По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику. Нікчемність другого договору страхування пов`язується із невиконанням переддоговірного обов`язку, який має суттєве значення для виконання майбутнього договору страхування. Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об`єкта, який страхується».

Дійсно, у справі, що переглядається, на момент укладення договору страхування винним, в базі МТСБУ містилася інформація про різні автомобілі BMW X5 і різних страхувальників. Очевидно, що розумна і обачна людина не може допустити існування ситуації, за якої різні транспортні засоби (BMW X5) належні різним власникам мають одинакові державні номерні знаки. З урахуванням саме таких обставин та застосовуючи конструкцію «розумного повідомлення про ризик» слід констатувати, що страхувальник не міг повідомити страховика про те, що стосовно його об`єкта страхування укладені інші договори страхування.

З цих підстав, ВС визнав обґрунтованими оскаржувані рішення та підтвердив висновок про те, що в даній справі відсутні підстави для констатації нікчемності договору страхування.

Аналізуйте судовий акт: Наявність укладеного договору страхування цивільної відповідальності не звільняє водія від обов’язку пред’явити працівнику поліції для перевірки поліс обов’язкового страхування (ВС/КАС у справі № 686/15383/17 від 13.03.2019)

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку (ВС/КЦС, справа № 757/11947/15-ц,13.03.19)

ВС/КГС: Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика у порядку статті 993 ЦК України є суброгацією (ВС/КГС від 25.03.2019 р. у справі № 916/686/18)

При розгляді справ про відшкодування шкоди завданої під час ДТП за наявності преюдиційного судового рішення та експертного висновку, які протирічать один одному перевага надається рішенню суду (ВС/КЦС № 234/16272/15-ц від 05.09.2019)

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 753/731/16

провадження № 61-25171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Краснощоков Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

треті особи: ОСОБА_2 , моторно-транспортне страхове бюро України, публічне акціонерне товариство «УСК «Гарант-Авто», приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп», акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року в складі судді Шклянки М. П. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року в складі колегії суддів Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_6 звернулася з позовом до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілих. В процесі розгляду справи позовні вимоги уточнювалися неодноразово.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що 08 липня 2014 року в м. Біла Церква сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW Х-5, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля HYUNDAY Accent, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8 загинули. На утриманні загиблих перебувало двоє синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2014 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної ДТП та призначено покарання у вигляді позбавлення волі з забороною керування транспортним засобом.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 березня 2014 року № АС/7858283 на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ«НАСК «Оранта». Пунктом 4 полісу за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, передбачена страхова сума в розмірі 100 000 грн на одного потерпілого.

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року в зв`язку із досягненням повноліття ОСОБА_1 відбулася заміна позивача ОСОБА_5 на ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах свого брата ОСОБА_6 (на підставі розпорядження Вишгородської райдержадміністрації від 12 серпня 2016 року № 369 ОСОБА_1 є опікуном свого брата ОСОБА_6 ).

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь:

ОСОБА_1 завдану смертю потерпілого ОСОБА_7 шкоду в розмірі 50 000 грн;

ОСОБА_1 завдану смертю потерпілої ОСОБА_8 шкоду в розмірі 50 000 грн;

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 завдану смертю потерпілого ОСОБА_7 шкоду в розмірі 50 000 грн;

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 завдану смертю потерпілої ОСОБА_8 шкоду в розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду від 12 лютого 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 200 000 грн за шкоду, завдану смертю їх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , винуватого у вчиненні ДТП, що сталася 08 липня 2014 року, була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», і 30 березня 2015 року ОСОБА_9 (батько померлого ОСОБА_7 ) звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про здійснення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілих. На момент укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7858283, ОСОБА_2 , як страхувальником не укладалось інших договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо об`єкта страхування - транспортного засобу BMW Х-5, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова «б/н», доказів іншого суду не надано. В той же час, за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4140452, страховиком за яким виступає ПАТ «СК «Провідна», страхувальником є ОСОБА_4 , згідно пояснень якого, ні він, ні його автомобіль, участі у ДТП не приймали, з приводу настання страхового випадку до страхової компанії не звертався. Тому страхувальник ОСОБА_2 при укладенні договору страхування (поліс № АС/7858283) не порушував вимоги частини 1 пункту 3 статті 989 ЦК України, оскільки він не був страхувальником за договором страхування (поліс № АС/4140452), не міг повідомити, що були укладені інші договори страхування

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду від 12 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У апеляційній скарзі ПАТ НАСК «Оранта» стверджує, що власником автомобіля BMW X5 державний номер НОМЕР_1 був і залишається ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Виходячи з цієї обставини, при оформленні НАСК "Оранта" із ОСОБА_2 полісу АС 7858283 останнім було надане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 . Не можна вважати встановленим те, що ОСОБА_2 свідомо приховав від страховика ПАТ НАСК «Оранта» відомості про те, що автомобіль BMW X5 державний номер НОМЕР_1 вже застрахований іншими особами у порядку, визначеному законом. Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав вважати, що при укладенні із НАСК «Оранта» полісу АС 7858283 ОСОБА_2 діяв в порушення вимог пункту 3 частиною першою статті 989 ЦК України.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про стягнення завищеного розміру страхового відшкодування, розмір якого обмежений законом, що для даного випадку становить 43 848 грн, оскільки сторона помилково ототожнила встановлений законом мінімальний розмір із обмеженням розміру .Так за правилами пункту 27.2. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ПАТ «НАСК «Оранта» подало касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що станом на день ДТП зареєстровано шість договорів страхування цивільно-правової відповідальності володільця автомобіля BMW Х-5 державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому страхове відшкодування підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Провідна», оскільки перший договір було укладено з нею, а всі інші договори є нікчемними відповідно до пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що ОСОБА_2 не знав про інші договори страхування відносно транспортного засобу, яким він керував, не має правового значення у даній справі, адже страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про наявність інших страхових полісів незалежно від того, знав він чи ні про них при укладенні договору страхування.

15 червня 2018 року до Верховного Суду надійшло пояснення від представника ПАТ «Європейський страховий альянс» на касаційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта», в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Зазначає, що 14 березня 2014 року ПАТ «Європейський страховий альянс» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № АС/9948909. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором полісу є BMW Х-5 державний номер НОМЕР_1 , страхувальником є ОСОБА_10 , не причетний до ДТП, що сталася 08 липня 2014 року.

27 червня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта», у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Указує, що норми законодавства не виключають можливості існування чи укладення декількох полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а положення пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України передбачають обов`язок повідомлення про існування інших полісів. ПАТ «НАСК «Оранта» не надало суду належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_11 при укладенні договору страхування 15 березня 2014 року було відомо про існування інших договорів страхування, а їх наявність сама по собі не є підставою визнання договору нікчемним.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі та зупинено виконання рішення Дарницького районного суду від 12 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 08 липня 2014 року о 18 год. 05 хв. в м. Біла Церква Київської області сталася ДТП за участю автомобіля BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля HYUNDAY Accent, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , в результаті якої ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8 загинули.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2014 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі із забороною керування транспортним засобом.

На утриманні загиблих перебувало двоє синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Власником автомобіля BMW X5 державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі договору від 15 березня 2014 року № АС/7858283.

30 березня 2015 року ОСОБА_9 (батько загиблого ОСОБА_7 ) звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про здійснення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Листом від 03 червня 2015 року № 09-02-09/8238 ПАТ «НАСК «Оранта» відмовило у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 у момент ДТП, був застрахований в ПрАТ «СК «Провідна» згідно з полісом № АС/4140452 попереднім власником, тому відповідно до статті 989 ЦК України підстави для виплати відсутні.

Відповідно до листа від 09 вересня 2015 року № 17-04/10900 ПрАТ «СК «Провідна» відмовила представнику потерпілих ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування, оскільки поліс добровільного страхування від 14 серпня 2013 року № АС/4140452 був укладений між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_4 , який надав страхові пояснення, що автомобілем BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 користується та учасником ДТП, що сталася 08 липня 2014 року в м. Біла Церква Київської області, не був, у цей час перебував у лікарні.

Відповідно до відомостей централізованої бази даних МТСБУ станом на 15 березня 2014 року (дата укладання ОСОБА_2 договору страхування № АС/7858283 із ПАТ «НАСК «Оранта») діючими стосовно транспортного засобу BMW X5, державний номер НОМЕР_1 були:

- поліс серії АС № 4140452, страховик ПрАТ «СК «Провідна», страхувальник ОСОБА_4 ;

- поліс серії АС № 8649469, страховик ПАТ «УСК «Гарант-Авто»;

- поліс серії АС № 8131654, страховик ПрАТ «УСК «Княжа вієна іншуранс груп», страхувальник ОСОБА_12 ;

- поліс серії АС № 9657771, страховик АТ «СГ «ТАС», страхувальник ОСОБА_13 ;

- поліс серії АС № 9948909, страховик ПрАТ «Європейський страховий альянс», страхувальник ОСОБА_10 .

На момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7858283, ОСОБА_2 як страхувальник за цим договором не укладав інших договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо об`єкта страхування - транспортного засобу BMW Х-5, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова «б/н».

Суди встановили, що при укладенні із НАСК «Оранта» полісу АС 7858283 ОСОБА_2 не порушував вимог пункту 3 частиною першою статті 989 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Колегія відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків (тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків).

Страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (пункт 3 частини першої статті 989 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 квітня 2018 року в справі № 910/24068/16 вказано, що «чинним законодавством передбачено, що страхувальник вправі укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. В разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування».

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України свідчить, що переддоговірний обов`язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об`єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов`язаний з ризиковим характером договору страхування. По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику. Нікчемність другого договору страхування пов`язується із невиконанням переддоговірного обов`язку, який має суттєве значення для виконання майбутнього договору страхування. Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об`єкта, який страхується.

У справі, що переглядається, відповідно до даних із централізованої бази даних МТСБУ станом на момент укладення договору страхування від 15 березня 2014 року № АС/7858283 в ній містилася інформація про різні автомобілі BMW X5 державний номер НОМЕР_1 і різних страхувальників. Очевидно, що розумна і обачна людина не може допустити існування ситуації, за якої різні транспортні засоби (BMW X5) належні різним власникам мають одинакові державні номерні знаки. З урахуванням саме таких обставин та застосовуючи конструкцію «розумного повідомлення про ризик» слід констатувати, що страхувальник не міг повідомити страховика про те, що стосовно його об`єкта страхування укладені інші договори страхування. Тому суди зробили обґрунтований висновок про те, що страхувальник не порушував вимоги частини 1 пункту 3 статті 989 ЦК України, відсутні підстави для констатації нікчемності договору страхування від 15 березня 2014 року № АС/7858283 та задовольнили позов.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; оскаржені судові рішення слід залишити без змін; судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу; поновити виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов