Ухвала про відмову продовжити строк на подання доказів може бути оскаржена в апеляції окремо від рішення суду. ГПК не містить заборон окремого оскарження протокольних ухвал. (ВС КГС справа №910/5810/17 від 20.07.2022 р.)

Фабула судового акту: У суді розглядалась справа про стягнення грошових коштів. Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив поновити процесуальний строк на подання доказів, долучити докази до матеріалів справи, повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні. Не виходячи до нарадчої кімнати, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної заяви, що підтверджується протоколом судового засідання.

Не погоджуючись із прийнятою протокольною ухвалою, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду і просив скасувати ухвалу та поновити строк на подання доказів, долучити до матеріалів справи додані документи.

Апеляційний господарський суд відмовив позивачу у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою. Ухвала мотивована тим, що предметом апеляційного оскарження у цьому випадку є протокольна ухвала яка не включена до переліку ухвал місцевого господарського суду, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Скаржник подав касаційну скаргу.

Приймаючи справу до розгляду, ВС КГС підтримав доводи скаржника, і відправив справу на повторний розгляд до апеляційного суду. ВС мотивував наступним:

У ст. 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" ("Aleksandr Shevchenko v. Ukraine",№ 8371/02, та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" ("Trukh v. Ukraine", № 50966/99)).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" ("Ponomaryjv v. Ukraine",№ 3236/03).

Отже у цій справі: Предметом апеляційного оскарження була протокольна ухвала суду першої інстанції про відмову поновити процесуальний строк для подання доказів.

Зазначена ухвала є різновидом ухвали про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, яка відповідно до п.9 ч.1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Подібний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 923/1/19, від 12.05.2021 у справі № 914/1397/20.

Крім того, положення ч. 4, 5 ст. 233 та ч. 1 ст. 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони на оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Отже відсутні підстави відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Аналізуйте судовий акт: Суд не може залишити заяву про ухвалення додаткового судового рішення (в тому числі стосовно судових витрат) без розгляду, адже нормою КАС України це не передбачено (ВС КАС № 560/3047/19 від 07.07.2022 р.);

Якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа - сторона має право звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди (ВС КГС № 911/1070/20 від 05.08.2021 р.);

ВС/КЦС: Ухвали про забезпечення судових витрат у апеляційному порядку НЕ оскаржуються (ВС/КЦС у справі № 509/2803/19 від 03.03.2021);

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (ВС КЦС справа № 240/533/21 від 06.07.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/5810/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

простягнення 29 830 131,61 грн.

1. Короткий зміст судових рішень у справі

1.1.Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") про стягнення 29 830 131,61 грн.

25.01.2022 ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просило суд поновити процесуальний строк на подання доказів, долучити докази до матеріалів справи, повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні.

08.02.2022, не виходячи до нарадчої кімнати, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної заяви, що підтверджується протоколом судового засідання.

Не погоджуючись із прийнятою протокольною ухвалою, ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17 та постановити нову, якою клопотання від 25.01.2022 про поновлення строку на подання доказів задовольнити, долучити до матеріалів справи № 910/5810/17 документи додані до клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі № 910/5810/17 (головуючий суддя - Іоннікова І. А., судді Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТЛК "Арктика" на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17.

Ухвала мотивована тим, що предметом апеляційного оскарження у цьому випадку є протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17, якою відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ТЛК "Арктика" про повернення на стадію підготовчого провадження. Вищевказана ухвала суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження, не включена згідно із частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Враховуючи те, що оскарження протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17 не передбачено статтею 255 ГПК України, суд апеляційної інстанції вирішив відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1.Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі № 910/5810/17, ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022, а матеріали справи повернути до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022.

Заявник вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно зазначив, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження. Суд не взяв до уваги, що предметом апеляційного оскарження була ухвала суду першої інстанції щодо відмови у поновленні строку на подання доказів, яка може бути предметом апеляційного перегляду відповідно до приписів статті 255 ГПК України.

3.1. Позиція Верховного Суду

3.2.Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3.Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз огляду на таке.

3.4.У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", № 13343/87) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" ("Aleksandr Shevchenko v. Ukraine",№ 8371/02, та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" ("Trukh v. Ukraine", № 50966/99)).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" ("Ponomaryjv v. Ukraine",№ 3236/03).

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

3.5.Як слідує із матеріалів справи, суд першої інстанції 08.02.2022 розглядав клопотання скаржника, в якому він просив поновити процесуальний строк на подання доказів, долучити докази до матеріалів справи, повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні. Як вбачається із звукозапису судового засідання від 08.02.2022, за результатами розгляду клопотання ТОВ "ТЛК "Арктика", після заслуховування думки сторін, суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання.

Водночас, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний господарський суд зазначив, що предметом апеляційного оскарження у цьому випадку є протокольна ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, й оскарження такої протокольної ухвали не передбачено ГПК України.

3.6.Згідно із частиною 2 статті 254 цього Кодексу ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

Системне тлумачення ГПК вказує на те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Частиною 8 статті 119 ГПК України передбачено, що ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зазначене кореспондується з пунктом 9 частини 1 статті 255 ГПК України, згідно з яким окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Разом з тим Суд звертає увагу на те, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (частини 4, 5 статті 233 ГПК України).

3.7.Як слідує зі змісту копії апеляційної скарги ТОВ "ТЛК "Арктика", предметом апеляційного оскарження була протокольна ухвала суду першої інстанції про відмову поновити процесуальний строк для подання доказів.

Зазначена ухвала є різновидом ухвали про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, яка відповідно до пункту 9 частини 1 статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Подібний правовий висновок щодо застосування положень статті 119 та пункту 9 частини 1 статті 255 ГПК України викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 923/1/19, від 12.05.2021 у справі № 914/1397/20.

Крім того, положення частин 4, 5 статті 233 та частини 1 статті 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони на оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 903/381/18, від 11.11.2020 у справі № 925/1142/18, від 23.09.2020 у справі № 756/12128/15-ц та від 20.05.2021 у справі № 904/4013/20, від 20.07.2021 у справі № 904/105/20.

3.8.Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТЛК "Арктика" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

4.1.Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

4.2.Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).

4.3. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "ТЛК "Арктика" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Розподіл судових витрат

5.1. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задовольнити.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі № 910/5810/17 скасувати, справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ