
Ухвала14 вересня 2021 рокум. Київсправа № 761/40889/20провадження № 61-14588ск21Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування розпорядження та зобов'язання взяти особу на квартирний облік,ВСТАНОВИВ:ОСОБА_1 27 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року.На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Київського апеляційного суду ухвалена 21 липня 2021 року (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні).Касаційна скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення 27 серпня 2021 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною
1 статті
390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 20 серпня 2021 року.
У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що 21 липня 2021 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Представник ОСОБА_2 ознайомилась із повним текстом оскарженої постанови 29 липня 2021 року. В Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року опублікована 29 липня 2021 року, а тому фактично касаційна скарга подається у встановлений процесуальний строк.Також, представник ОСОБА_2 у клопотанні зазначає, що копія оскарженої постанови направлена апеляційним судом на електронну адресу іншого представника - ОСОБА_3 27 липня 2021 року, що може свідчити про пропуск строку. Незважаючи на те, що апеляційна скарга була підписана одним представником, а в судових засіданнях приймав участь інший представник, копію оскарженої постанови направлено лише одному з представників. Окрім цього, відповідна копія постанови не була направлена і самому ОСОБА_1 навіть засобами поштового зв'язку. Представник ОСОБА_3 з 26 липня 2021 року по 08 серпня 2021 року перебувала у щорічній відпустці, тому фактично ознайомилась із постановою апеляційного суду 09 серпня 2021 року. У клопотанні зазначається, що невиправданим буде порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя у зв'язку із перебуванням представника у відпустці, оскільки професія адвоката постійно пов'язана з дотриманням процесуальних строків клієнта, що у іншому випадку унеможливить можливість виходу адвоката у відпустку. На підтвердження указаних обставин суду надано копію наказу АО "Кравець і партнери" № 10 від 23 липня 2021 року про надання ОСОБА_3 відпуски з 26 липня 2021 року по 08 серпня 2021 року.Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (
PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (довідка суду, копії матеріалів справи, тощо). Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи щодо неотримання копії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки у розпорядженні суду наявні лише матеріали касаційної скарги. Окрім цього, особа, яка подала касаційну скаргу, не надає будь-яких доказів отримання представником 27 липня 2021 року копії оскарженої постанови.На підставі викладеного, згідно з частиною
3 статті
393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази.
Окрім цього, у порушення пункту
3 частини
4 статті
392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.Пунктом
3 частини
4 статті
392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що має інвалідність ІІ групи, а тому звільняється від сплати судового збору. Однак на підтвердження указаного до касаційної скарги відповідних доказів не додає.Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати суду касаційної інстанції копії відповідних документів на підтвердження звільнення від сплати судового збору, або сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначеному
Законом України "Про судовий збір".Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності
Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України
Цивільного процесуального кодексу України
Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту
1 частини
1 статті
389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.Згідно з частиною
2 статті
389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною
2 статті
389 ЦПК України.У пункті
5 частини
2 статті
392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункті
5 частини
2 статті
392 ЦПК України підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункті
5 частини
2 статті
392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункті
5 частини
2 статті
392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.Тлумачення вказаних норм
ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті
1 частини
1 статті
389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини
2 статті
389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.ОСОБА_1 у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт
3 частини
2 статті
389 ЦПК України.Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на пункт
3 частини
2 статті
389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) у касаційній скарзі слід зазначити щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Окрім цього, у касаційній скарзі міститься посилання на постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 359/6809/17. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині.У частині
1 статті
400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею
389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.Відповідно до вимог частини
2 статті
393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини
2 статті
393 ЦПК України, застосовуються положення частини
2 статті
393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.Керуючись статтями
185,
260,
390,
392,
393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишити без руху.Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат