Ухвала

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 757/37795/18-ц

провадження № 61-8441ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом

у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та одноразової грошової допомоги, що разом складає 42 990,41 грн, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 102 432,64 грн та моральну шкоду у розмірі 145 000 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року справу № 757/37795/18-ц визнано малозначною та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" заборгованість із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі 42 990,41 грн, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 102 432,64 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Також стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Українська залізниця" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати

і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Недоліки касаційної скарги усунуто у строк, встановлений судом.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом

випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить

2 102 грн.

У цій справі ціна позову становить 290 423,05 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн? 250 = 525 500 грн).

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції

з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги.

З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ,

від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства, відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат