Ухвала

22 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 759/3698/16-ц

провадження № 61-48192 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Веймакс Україна" на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз", дочірнього підприємства "Веймакс Україна", ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-житлобуд-2", Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Вищий адміністративний суд України, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та вселення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" (далі - ТОВ "Стиль-Блюз") та дочірнє підприємство "Веймакс Україна" (далі - ДП "Веймакс Україна") звернулись до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Стилю Блюз" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 74 862,97 грн, на користь ДП "Веймакс Україна" -155 744,12 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, відмовлено у задоволенні заявиТОВ "Стиль-Блюз" та ДП "Веймакс Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП "Веймакс Україна", у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

У відкритті касаційного провадження на оскаржувані судові рішення слід відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру та стягнення судових витрат (пункт 13 частини 1 статті 353 ЦПК України),після її перегляду в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які є предметом оскарження у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 9 частини 3 статті 2, частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Веймакс Україна" на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз", дочірнього підприємства "Веймакс Україна", ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-житлобуд-2", Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Вищий адміністративний суд України, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та вселення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь