Ухвала

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 761/41771/19

провадження № 61-12060ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак 0. В., розглянув касаційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року у складі судді Волошина В. 0. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка 0. І., Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування шкоди заподіяної бездіяльністю суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив стягнути з відповідача на відшкодування шкоди заподіяної бездіяльністю Департаменту охорони здоров'я виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в сумі 86
631,76 грн.

Позовні вимоги мотивував посилаючись на те, що він страждає на рідкісне (орфанне) захворювання "акромегалія".

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада

2017 року у справі № 761/38702/15-а, позов ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Київської державної адміністрації, Управління охорони здоров'я Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії та відшкодування майнової шкоди, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щодо не забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом "Сандостатин ЛАР" мікросфери для суспензії для ін'єкцій, міжнародна непатентована назва "Октреотид", код АТХ Н01СВ02 починаючи з 19 червня 2015 року. Зобов'язано Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити ОСОБА_1 лікарським засобом "Сандостатин ЛАР" мікросфери для суспензії для ін'єкцій, міжнародна непатентована назва "Октреотид", код АТХ Н01СВ02. У задоволенні решті вимог позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Києва

від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у розмірі 84 799,90 грн у період з червня

2015 року по квітень 2016 року, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Посилаючись на те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача щодо незабезпечення його цим лікарським засобом, йому було заподіяно майнової шкоди у вигляді вимушених витрат на придбання ліків у сумі 86 631,76 грн, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада

2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 14 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 навідшкодування майнової шкоди - 86 631,76 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року у справі та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 86 631,76 грн яка станом на 01 січня

2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (ухвала від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту охорони здоров'я виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування шкоди заподіяної бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак