Накладення арешту на майно у корпоративному спорі, може застосовуватися якщо у справі заявлено майнову вимогу (ВС КГС у справі №910/16800/20 від 29.03.2021 р.)

Такий висновок випливає із рішення ВС КГС, у справі, де розглядалася правомірність ухвали суду першої інстанції про накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ. Не можу не зауважити, що на мій суб’єктивний погляд, такі висновки, що містять занадто категоричні обмеження - можуть призвести до необґрунтованих відмов особам у застосуванні дійсно необхідного арешту майна, “прикриваючись” даним висновком. Все ж таки, заходи забезпечення позову полягають в тому, щоб в кожній конкретній ситуації, їх “співмірність” аналізувалась відповідно до обставин справи. Але - “маємо те, що маємо”.

Фабула судового акту: Позивачем зазначено, що він, продавши частку в статутному капіталі свого ТОВ (у розмірі 45%) не отримав належної оплати від покупця. Згодом, цей покупець подарував куплену та неоплачену частку ТОВ третій особі, таким чином, обійшовши обов'язок повідомляти іншого учасника (позивача) про відчуження частки, оскільки це передбачено статутом.

Позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу частини частки ТОВ (визнати недійсним акт прийому-передачі); визнати недійсним договір дарування частки ТОВ (та акт приймання-передачі такої); скасувати ці дві реєстраційні дії та визнати за позивачем право власності на частку ТОВ. Разом із цим позивач просив накласти арешт на цю частку ТОВ та заборонити здійснювати реєстраційні дії щодо неї (тобто застосувати заходи забезпечення позову згідно із статтею 137 ГПК України).

Суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову частково – наклав арешт на частку ТОВ, а ось в частині заборони реєстраційних дій відмовив – вказавши, що достатньо арешту. Апеляційна інстанція підтримала це рішення.

Була подана касаційна скарга на ухвалу про забезпечення позову, в якій обдарований (актуальний власник частки ТОВ), вважав, що позивачем і судом не доведено, що відповідач може відчужити частку в розмірі 45 % ТОВ третім особам, що зумовило б об`єктивні труднощі її повернення.

ВС КГС, розглянувши доводи всіх сторін, задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій, а у забезпеченні позову відмовив.

У рішенні ВС КГС визначив наступне:

1) При вирішенні питання про забезпечення позову за вимогами немайнового характеру у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;

- заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

2) Такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу. Отже, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ/ТДВ.

3) Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову. Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

Отже у цій справі: Колегія суддів ВС КГС дійшла висновку, що вжиті заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог, під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору, визнання договору недійсним та скасування реєстраційних дій.

Крім всього іншого, зазначу цікавий аспект - якщо вимоги стосовно договорів, актів (визнання недійсним, розірвання) та скасування реєстраційних дій і можна визнати немайновими, то остання: “визнати право власності” в принципі є майновою, бо підлягає вартісній оцінці (див. рішення ВС КГС від 24 січня 2018 р. по справі № 916/1220/17), тож цікаво, чому ВС КГС не звернув на це уваги? Крім того, чому ВС КГС не звернув увагу на рішення суду першої інстанції в частині відмови у такому заході забезпечення позову як “заборона реєстраційних дій” – наскільки тепер, коли відмінено арешт, така відмова у заході є правомірною та адекватною існуючим обставинам?

Аналізуйте судовий акт: Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів (ОП ВС/КГС у справі 910/12787/17 від 16.10.2020 р);

Визнання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу укладеним на запропонованих продавцем умовах неможливе, якщо сторони не обмінювались проектами угоди та не визначали істотні умови договору (ВС/КГС, № 911/178/20);

Твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову;

ВС/КГС: При вирішенні питань забезпечення позову у спорах щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, настання негативних наслідків для боржника фактично презюмується (ВС/КГС у справі № 910/11857/20 від 17.12.2020).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16800/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_1

на ухвалу Господарського міста Києва

(суддя: Трофименко Т.Ю.)

від30.10.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В., )

від18.01.2021

за заявою ОСОБА_2

прозабезпечення позову

у справі№ 910/16800/20

за позовомОСОБА_2

до ОСОБА_3 , ОСОБА_1

пророзірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними актів та договору дарування, скасування державної реєстрації, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у якій викладено такі вимоги:

1) розірвати договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019 (зі змінами), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1608;

2) визнати недійсним акт прийому-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) від 02.08.2019 до договору купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019 (зі змінами), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1608;

3) визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

4) визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020 до договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

5) скасувати реєстраційну дію № 10701050012056184 від 05.08.2019, вчинену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Жуковою Ю.В.;

6) скасувати реєстраційну дію № 1000701070020056184 від 22.10.2020, вчинену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Розсохою Є.Є.;

7) визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3 150 000, 00 грн, що становить 45 % статутного капіталу цього товариства, відчужену ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по удаваному договору дарування, яким було приховано відносини купівлі-продажу.

1.2. Одночасно з указаним позовом заявник подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000, 00 грн (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2) заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинення буд-яких реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД- ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000, 00 грн (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

1.3. В обґрунтування згаданої заяви заявник зазначає, що є дійсні підстави вважати, що частка у розмірі 45% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" може бути відчужена в подальшому третім особам, та у позивача, у зв`язку із декількома подальшими відчуженнями, виникнуть об`єктивні труднощі її повернення. При цьому заявник посилається на те, що відповідач 1: отримав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" за відповідним актом прийому-передачі, не оплатив її ціну продавцю у встановлений строк (за умовами договору купівлі-продажу оплата мала бути здійснена в день підписання договору); у зв`язку із небажанням здійснювати оплати за договором купівлі-продажу, вирішив подарувати третій особі; з метою приховання дійсних правовідносин уклав з ОСОБА_1 саме договір дарування, оскільки в такому разі статутом не передбачено обов`язок повідомляти іншого учасника про відчуження частки.

За доводами заявника, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення незаконних реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників та органи управління Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", і як наслідок утруднити чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки незаконні дії відповідача, призведуть до необхідності застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача.

2. Зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Суд вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3 150 000, 00 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 залишено без змін.

2.3. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_2 виходив з того, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства є обґрунтованими, адекватними та відповідають обраному позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки накладення арешту на майно виключає можливість вчинення з ним будь-яких реєстраційних дій, то такий захід забезпечення, як заборона всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" не є необхідним та доцільним.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити повністю.

3.2. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 136 137 Господарського процесуального кодексу.

Крім того, скаржник зазначає, що заявником не було надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 може відчужити частку в розмірі 45 %статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" третім особам, що зумовило б об`єктивні труднощі її повернення.

Як вказує скаржник саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18, від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, від 25.09.2020 у справі № 921/40/20, від 23.12.2020 у справі № 914/608/20, а саме: щодо обов`язку заявника підтверджувати доказами, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

3.3.У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 304 Господарського процесуального кодексу Україниухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства.

4.3. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що позов забезпечується, зокрема:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу Українине допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

У частині 9 статті 137 Господарського процесуального кодексу Українизакріплено, що суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

4.4. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову за вимогами немайнового характеру у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;

- заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5статті 137 Господарського процесуального кодексу Українита порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

4.5. Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства, виходили з того, що такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати.

4.6. Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"передбачають вчинення такої реєстраційної дії як накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 25).

При цьому, як зазначила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/8876/16, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. До таких, зокрема належить: визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Тобто, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті господарськими судами заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі товариства; визнання недійсним акта приймання-передачі частини частки в статутному капіталі товариства; визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства; визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства; скасування реєстраційних дій; визнання права власності на частку), під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору, визнання договору недійсним та скасування реєстраційних дій.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20.

4.7. При цьому ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на те, що вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження спірної частки статутного капіталу знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ОСОБА_2 та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна.

4.8. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, накладаючи арешт на частку у статутному капіталі товариства, залишили поза увагою відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, не врахувавши положення статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права повторно звернутися із заявою про забезпечення позовних вимог у спосіб, який є співмірним з позовними вимогами.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексумежах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

5.3. Оскільки суди попередніх інстанцій порушили норми статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконної ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, то касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в забезпеченні позову.

6. Судові витрати

6. Відповідно до часини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу Україниякщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, то судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги та касаційної скарги покладається на заявника - ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 300 301 304 308 311 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - скасувати.

3. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в забезпеченні позову.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору за подання касаційної скарги та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова