За втрату поштових відправлень оператор може бути змушений до відшкодування відправникові також і МОРАЛЬНОЇ шкоди (Полтавський апеляційний суд, № 542/887/19, 23.03.20)

Фабула судового акта: Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів. Саме такий висновок міститься у багатьох, якщо не сказати, - у переважній більшості судових рішень за відповідними позовами споживачів товарів (послуг). Справа, що пропонується увазі читачів, - виключення.

Отже, судом було встановлено та сторонами не оспорювалось, що 01.04.2019 року з відділення поштового зв`язку м. Полтави акціонерного товариства «Укрпошта» позивач відправив посилку, сума оголошеної цінності якої становила 100,00 грн. Однак посилка надійшла не за вказаною позивачем адресою, а у відділення пошти іншого населеного пункту, про що позивачу стало відомо за допомогою сервісу «Відстеження» на сайті «Укрпошти». Поштове відправлення адресату не було доставлено, а позивачеві не повернуте.

У зв’язку з наведеними обставинами у липні 2019 року він звернувся до суду і просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Укрпошта» 100 грн. оголошеної цінності поштового відправлення, 44 грн. витрат з пересилання поштового відправлення, 11 грн. штрафу, а також 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням районного суду від 24 січня 2020 року позов задоволено частково, - стягнуто з відповідача на користь позивача 100 грн. оголошеної вартості поштового відправлення, у задоволенні інших вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів настання для нього негативних наслідків в результаті неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків з пересилання поштового відправлення.

Однак апеляційний суд позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнив частково, стягнувши з ПАТ «Укрпошта» на користь позивача 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи своє рішення апеляційний суд, зокрема, зазначив наступне.

Закон України «Про поштовий зв`язок» та Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 не містять умови, за яких перевізником має бути відшкодовано моральну шкоду користувачу послуги поштового зв`язку, проте при зверненні до суду позивач посилався на норми Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 127 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 користувач послуг поштового зв`язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв`язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином, встановивши, що саме з вини ПАТ «Укрпошта» позивачу було надано неякісні послуги поштового зв`язку, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, розмір якої визначений виходячи із засад розумності та справедливості.

На обґрунтування рішення суд послався і на висновок ВС/КЦС у справі № 532/310/17, викладений в постанові від 12 грудня 2018 року.

Аналізуйте судовий акт: Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Моральна шкода, завдана споживачеві внаслідок недоліків (дефекту) продукції відшкодовується відповідно до закону незалежно від того, чи є вони небезпечними для життя і здоров’я людей (ВС/КЦС, справа № 490/8831/15-ц, 28.09.18)

Шкода, завдана споживачу або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством (ВС/КЦС,№ 161/626/17,25.07.19)

Суд: стягнув з володільця оздоровчо-рекреаційного комплексу шкоду, спричинену здоров’ю дитини, що підсклизнулась і впала у приміщенні сауни (Львівський апеляційний суд, № 464/4641/17, 23.03.20)

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/887/19 Номер провадження 22-ц/814/915/20

Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т.Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянув у м.Полтаві в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Маліченка Дмитра Васильовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року (час ухвалення рішення з 13:44:38 до 14:20:48; дата складання повного тексту судового рішення - 31 січня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрпошта» про захист прав споживача, стягнення компенсації за втрачене поштове відправлення та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року адвокат Маліченко Д.В., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Укрпошта» на користь позивача 100 грн. оголошеної цінності поштового відправлення, 44 грн. витрат з пересилання поштового відправлення, 11 грн. штрафу, 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що у квітні 2019 року з м.Полтави він відправив поштою посилку на ім`я своєї доньки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проте посилка надійшла у смт.Гвардійське цього ж району. Не дивлячись на його письмові звернення до керівництва відповідача, посилка так і не була доставлена адресату.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 100 грн. оголошеної вартості поштового відправлення.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Маліченко Д.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухваливши нове про стягнення з відповідача 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не виконав свої зобов`язання з пересилання відправлення, не дав належної оцінки доводам і доказам позивача щодо важливості цього поштового відправлення для нього - були відправлені дитячі речі для онуків, які так і не були отримані, а по суті втрачені.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на правильність висновку суду про недоведеність факту завдання позивачу моральної шкоди. Стверджується, що доводи позивача про важливість посилки для нього з зв`язку з відправленням дитячих речей є безпідставними, оскільки позивачем не доведено настання для нього певних негативних наслідків.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2019 року з відділення поштового зв`язку №21 м.Полтави Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 відправив посилку на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (поштова накладна №3602104057838) (а.с.5).

Сума оголошеної цінності відправлення становила 100 грн.

03 квітня 2019 року поштове відправлення № 3602104057838 було доставлено до смт. Гвардійське (а.с.12).

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 письмово звернувся до керівника АТ «Укрпошта» з вимогою провести перевірку щодо факту втрати поштового відправлення, повернути кошти за відправлення, відшкодувати витрати на придбання дитячих речей, що відправлялися поштою (а.с.7).

13 травня і 14 травня 2019 року ОСОБА_1 були надані письмові відповіді (а.с.10 і зворот).

Поштове відправлення адресату ОСОБА_2 не доставлено, ОСОБА_1 не повернуте.

Наведені обставини не заперечувалися учасниками справи, доведені належними і допустимими доказами.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів настання для нього негативних наслідків в результаті неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків з пересилання поштового відправлення.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 532/310/17 з подібними фактичними обставинами і спірними правовідносинами Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 12 грудня 2018 року) зробив такі висновки.

«Відповідно до статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Встановивши, що вказані послуги поштового зв`язку було оплачено позивачем, суди вірно виходили із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання послуг поштового зв`язку.

Згідно пункту 127 Правил надання послуг поштового зв`язку користувач послуг поштового зв`язку має право оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв`язку в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про поштовий зв`язок», пункту 129 Правил надання послуг поштового зв`язку оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законами України.

Так, за повну втрату реєстрованих поштових відправлень (рекомендованого листа, бандеролі, поштової картки, повідомлення про вручення поштового відправлення), посилок та прямих контейнерів без оголошеної цінності оператор несе матеріальну відповідальність у розмірі відшкодування вартості послуг поштового зв`язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг (абзац 2 частини другої статті 18 Закону «Про поштовий зв`язок»).

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Закон України «Про поштовий зв`язок» та Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 не містять умови, за яких перевізником має бути відшкодовано моральну шкоду користувачу послуги поштового зв`язку, проте при зверненні до суду із позовом ОСОБА_4 посилався на норми Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 127 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 користувач послуг поштового зв`язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв`язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Встановивши, що саме з вини Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» позивачу було надано неякісні послуги поштового зв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, розмір якої визначено виходячи із засад розумності та справедливості».

У справі, що розглядається, позивач посилався на норми Цивільного кодексу України та норми ЗУ «Про захист прав споживачів», якими регулюється порядок відшкодування моральної шкоди.

Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обгрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на такі факти: неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, внаслідок чого поштове відправлення було втрачено; отже були втрачені дитячі речі, які відправлені онукам; відповідач не вчинив жодних реальній дій для врегулювання ситуації.

Оцінюючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність факту завдання моральної шкоди позивачу.

Так, судом першої інстанції встановлений факт неналежного виконання відповідачем послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень і, по суті, втрати поштового відправлення.

Доводи позивача про вміст поштового відправлення - дитячі речі, та їх вартість не заперечувалися відповідачем та, відповідно, не спростовані належними і допустимими доказами.

Наведені обставини, поза розумним сумнівом, дають підстави стверджувати, що позивач зазнав душевних страждань, оскільки будь-яка втрата особистого майна негативно впливає на кожного.

Враховуючи викладене та керуючись принципом розумності, апеляційний суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач визначив відповідачем неіснуючу на час подання апеляційної скарги юридичну особу не беруться до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в якості представника відповідача у суді першої інстанції приймала участь особа на підставі довіреності, виданої від імені АТ «Укрпошта», і рішенням суду першої інстанції на користь позивача стягнуто 100 грн. суми оголошеної цінності поштового відправлення саме з АТ «Укрпошта».

Керуючись ст.367, ст. 374 ч.1 п.2, ст. 376 ч.1 п.п.3,4, ст.382, ст.384 ЦПК України апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Маліченка Дмитра Васильовича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 березня 2020року.

Головуючий суддя: О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов