Якщо засновник підприємства є одночасно його директором, як найманий працівник - позиція суду із спорами між органами Держпраці та ДФС (рішення РОАС від 13.12.2018 р. у справі 1740/2465/18).

Фабула судового акту: Законодавство України передбачає здійснення управління підприємством засновником (без працевлаштування), органи Дежпраці та ДФС вважають, що засновник фактично перебуває у трудових відносинах із підприємством, а отже повинен отримувати заробітну плату та сплачувати ПДФО, військовий збір та єдиний соціальний внесок.

Судова практика з даного питання, стає на бік власника бізнесу - рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 р. у справі №1740/2465/18, де зазначено, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов'язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78559543

Також, судом зазначено, що виконання функцій директора засновником не є трудовими відносинами.

Аналогічні висновки викладено у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 7.06.2018 р. у справі №820/3159/18.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74638759

У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 №1-рп/2010 (справа №1-2/2010) зазначено, що можливість здійснення керівником, що є учасником або засновником підприємства, управління суб'єктом господарювання без укладання із ним трудового договору (контракту) та отримання заробітної плати.

Звертаю, Вашу увагу, що ухвалаю Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 р. відкрито апеляційне провадженя за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 р. у справі № 1740/2465/18, що було проаналізовано вище. Розгляд у даній справі був призначений до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 14 березня 2019 року о 09:20. Чекаємо повного тексту рішення апеляції.

Друзі, відвідайте Телеграм канал з питань оподаткування та аналізу судової практики.

https://t.me/tax_time

Старший юрист ЮФ "П.С.П. ПРАВО" – Хітько Василь

Аналізуйте судовий акт: СУД: ДИРЕКТОР-ЗАСНОВНИК НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ УКЛАДАТИ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР (Суд у справі № 820/3159/18 від 07 червня 2018 р.)

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається ПОЗА його межами і метою такого є отримання певного результату (Дніпропетровський ОАС № 804/2857/18 від 10.08.2018)

Суд надав правову характеристику порушень, виявлених контролерами Держпраці, відмовивши в позові підприємства про скасування постанови цієї служби про накладення штрафу (справа № К/800/10207/17, 31.10.17)

Накладений управлінням Держпраці штраф в сумі 87 000 грн. за порушення абзац 2, частина 2, ст. 265 КЗпП України на ФОП залишено в силі (Хмельницький окружний адміністративний суд від 21 грудян 2016р. у справі № 822/2316/16)

Протокол про адміністративне правопорушення, складений державною службою України з питань праці, має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП (постанова Апеляційного суду Одеської області від 05.05.2017 р.).

Штрафи та вимоги трудового законодавства не поширюються на правовідносини, які виникають на підставі договорів про надання послуг, на відміну від трудових договорів (Київський апеляційний адмінсуд від 27.02.2017р., № 823/1807/16)

За допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору у Держпраці щодо роботодавця є вибір: або штраф - аб.2, ч. 2, ст. 265 КЗпПУ в сумі 87 000,00 грн, або штраф - ч. 3 ст. 41 КУпАП в сумі 8500,00 грн. (адмінсуд від 6 лютого 2017р.)

Малозначність діяння або звільнення від адмінвідповідальності за неповідомлення ДФС про прийняття на роботу 7 працівників директора комунальної лікарні (Суд від 21 січня 2017р. у справі № 182/191/17)

В Сумах владельца кафе оштрафовали на 134,4 тыс. грн за работников без трудового договора

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2018 року м. Рівне №1740/2465/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Мехагробуд" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Спільного підприємства "Мехагробуд" (далі іменується - позивач) до Управління Держпраці у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.08.2018 №РВ1891951/000341/МГ-ФС, якою на позивача накладено штраф в розмірі 111690,00грн. та Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.08.2018 №РВ1891951/000340/ТД-ФС, якою накладено штраф у розмірі 37230,00грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом за результатами проведеного інспекційного відвідування складено постанови про накладення штрафу, які є протиправними. Так, висновки відповідача щодо порушення підприємством норм трудового законодавства ґрунтуються на тому, що укладений між підприємством та фізичною особою договір на виконання робіт містить ознаки трудового договору. Позивач вказує, що у даному випадку між ним та фізичними особами укладений договір саме цивільно-правового характеру; між сторонами правочинів не виникало жодних трудових відносин; сторони правочинів діяли свідомо у виборі виду правовідносин щодо виконання робіт (надання послуг); отримали очікувані результати за наслідками виконання умов договору щодо виконання робіт (надання послуг). Крім того, відповідачем не враховано факт покладання обов'язків директора на засновника позивача на громадських засадах без нарахування та виплати заробітної плати.

Ухвалою суду від 18.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду 15.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу №1740/2465/18 до судового розгляду по суті 13.12.2018.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Так, відповідач зазначає, що укладений між позивачем та фізичною особою договір містить ознаки трудового договору. Крім того, при призначенні директора на громадських засадах без нарахування та виплати заробітної плати, який вважається прийнятий на роботу за трудовим договором не здійснено обов'язкове нарахування мінімальної заробітної плати. Відтак підприємство порушило норми статей 21 та 24 Кодексу законів про працю України, за що має понести відповідальність у вигляді штрафу.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області Крот О.Л., за участю інспектора праці Мосійчука С.О., на підставі наказу від 01.08.2018 №701 направлення від 01.08.2018 №651-Н/09-27 (а.с.101, 102), проведено інспекційне відвідування Спільного підприємства "Мехагробуд", за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 03.08.2018 №РВ189/951/АВ (далі іменується - Акт інспекційного відвідування) (а.с. 45-49).

Позивач не погодившись з вказаним актом подав на нього заперечення, за результатами розгляду якого висновки акта залишені без змін (а.с.50-51,54-55).

Також, відповідачем сформовано Припис про усунення виявлених порушень від 13.08.2018 №РВ189/951/АВ/П (а.с.52-53).

Позивачем надано відповідь на Припис про усунення виявлених порушень від 13.08.2018 №РВ189/951/АВ/П (а.с.56).

На підставі Акта інспекційного відвідування відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.08.2018 №РВ1891951/000340/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 111690грн. 00коп. (а.с.41-42), та Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.08.2018 №РВ1891951/000341/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 37230грн. 00коп. (а.с.43-44).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Постанови №РВ1891951/000340/ТД-ФС та Постанови №РВ1891951/000341/ТД-ФС.

Перевіривши Постанови №РВ1891951/000340/ТД-ФС та №РВ1891951/000341/ТД-ФС, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

В розділі III "Опис виявлених порушень" Акта інспекційного відвідування міститься опис порушень, за якими позивача притягнуто до відповідальності, а саме:

1) в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, працівника ОСОБА_3 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до договору на виконання робіт від 01.01.2018 ОСОБА_3 виконував роботи з перевезення вантажів автомобілем КАМАЗ-5511, державний номерний знак НОМЕР_1, проведення поточного ремонту автомобіля. Термін дії договору до 30.06.2018. Також встановлено, що в порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України, посадовими особами СП "Мехагробуд" не укладено трудовий договір з працівником ОСОБА_3;

2) в ході розгляду справи щодо накладання штрафу відповідачем встановлено, що в порушення вимог частини 3 статті 3 Закону України "Про оплату праці", частини 1 статті 21 КЗпП України, не дотримано державну соціальну гарантію, обов'язкову на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці, а саме, при призначення директора СП "Мехагробуд" з 26.05.2015 ОСОБА_4 на громадських засадах без нарахування та виплати заробітної плати, які вважаються прийнятими на роботу за трудовим договором не здійснено обов'язкове нарахування мінімальної заробітної плати керівнику ОСОБА_4 з травня 2015 року.

Судом встановлено, що від 01.01.2018 між СП "Мехагробуд" (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір на виконання робіт від 01.01.2018 (а.с.57), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт: перевезення вантажів автомобілем КАМАЗ-5511, державний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль) за завданням Замовника, проведення поточного ремонту автомобіля. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором (п.1.1 та п.1.2 Договору).

Відповідно до п.4.3 даного Договору виконавець зобов'язується передавати Замовнику виконані ним роботи щомісячно за актом прийняття-передачі виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору. В Акті прийняття-передачі виконаних робіт зазначаються обсяги та вартість виконаної роботи за цим Договором. Вказаний акт є підставою для проведення розрахунків за цим Договором.

Згідно з п.5.1 Договору за виконані роботи, вказані в п.1.1 даного Договору, Замовник виплачує Виконавцю винагороду, розмір якої зазначається в Акті приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору за виконану роботу позивачем виплачувалась винагорода ОСОБА_3, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.20.2018, 30.04.2018, 31.05.2018 та 30.06.2018 (а.с.58-63).

Оплата виконаних робіт за Договором підтверджується банківськими виписками (а.с.64-75).

Відповідач дійшов висновку в Акті інспекційного відвідування, що вказаний вище договір містить ознаки трудового договору, оскільки: виконання функціональних обов'язків на робочому місці, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, відсутність права самовільно залишати робоче місце, дотримуватись вимог охорони праці, проходити обов'язкові періодичні медичні огляди, виконання вказівок керівництва щодо послідовності проведення робіт, відсутність права передоручити роботу н організувати її на власний розсуд. Тобто - це угоди ідол. здійснення і забезпечення трудової функції.

Суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті інспекційного відвідування, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, серед іншого: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір на виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Натомість, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Виконавцем.

Щодо особи, з якою позивачем укладено договір на виконання робіт, то, як встановлено судом, такому Виконавцю не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу чи допуск до роботи, Виконавця не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку; не укладались договори на повну матеріальну відповідальність; також не вівся облік робочого часу, Виконавець не був підпорядкований жодному керівнику підприємства, що свідчить про цивільно-правовий характер даної угод.

Підтвердженням того, що в даному випадку було укладено саме цивільно-правовий договір є те, що: у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було; Виконавець за цим договором, на відміну від працівників, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку; за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, їм гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди; заяву про прийняття на роботу, яку можна було б розцінювати як намір укладення трудового договору, Виконавець до позивача не надавав.

За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог статей 21 та 24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з особою не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та є лише припущеннями контролюючого органу.

Крім того, згідно з статтею 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 628 ЦК України, Договір №1 містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін правочину і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо).

Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних передбачених законом підстав, які вказували б на нікчемність дослідженого судом договору, зі змісту Акту інспекційного відвідування не встановлено.

Суд зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями на власний розсуд тлумачити умови вказаного вище договору на виконання робіт.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт чи надання послуг, тому сторони договору (правочину) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

З приводу керівництва підприємством його засновником, слід зазначити наступне.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником Спільного підприємства "Мехагробуд" є ОСОБА_4 (згідно з статуту) (а.с. 76).

Наказом Спільного підприємства "Мехагробуд" №26-05/15-к від 26.05.2015 на підставі загальних зборів учасників Спільного підприємства "Мехагробуд" від 25.05.2015 ОСОБА_4 з 26.05.2015 приступив до виконання обов'язків директора Спільного підприємства "Мехагробуд" на громадських засадах без нарахування та виплати заробітної плати.

Відповідно до статуту Спільного підприємства "Мехагробуд" засновником та власником підприємства є Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (а.с.80-91).

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" є ОСОБА_4 (згідно з статуту) (а.с. 92).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 з 26.05.2015 здійснює керівництво підприємством (виконання функцій директора) та є його засновником. Заробітну плату він не отримував.

Таким чином, ОСОБА_4 одночасно є засновником Спільного підприємства "Мехагробуд" та здійснює управління підприємством.

Відповідно до ч.1-3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що засновник підприємства, який виконував обов'язки директора повинен працювати на підставі трудового договору та мав отримувати заробітну плату як найманий працівник. Представником відповідача доказів протилежного до суду не надано.

З приводу укладання трудового договору з директором та нарахування і виплати йому заробітної плати, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 2 рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 №1-рп/2010 (справа №1-2/2010) зазначено, реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, можна зробити висновок, що відносини, які виникають при виконанні засновником (в даному випадку, гр. ОСОБА_4) функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов'язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень з боку позивача норм чинного законодавства про працю, а наведені відповідачем в Акті інспекційного відвідування висновки є безпідставними та необґрунтованими.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних Постанов в порядку статті 77 КАС України, а обсяг досліджених судом доказів та встановлених обставин є достатнім для вирішення спору та прийняття рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2233 грн. 81 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 16.10.2018 №430, оригінали якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 255 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Спільного підприємства "Мехагробуд" (місцезнаходження: 33001, місто Рівне, вулиця Нижньодворецька, 31; код ЄДРПОУ 23302092) до Управління Держпраці у Рівненській області (місцезнаходження: 33028, місто Рівне, вулиця Лермонтова, 7; код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 серпня 2018 року №РВ1891951/000340/ТД-ФС та №РВ1891951/000341/ТД-ФС, винесені Управлінням Держпраці у Рівненській області.

Стягнути на користь Спільного підприємства "Мехагробуд" (код ЄДРПОУ 233020921) суму судового збору у розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13 грудня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.