Як убезпечити майно від незаконного відчуження на користь третіх осіб при поділі майна подружжя (Ухвала Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.06.2019р. у справі №524/3925/19)

Фабула судового акту: Клієнт звернувся до Адвокатського бюро "Олександра Травяка" за правовою допомогою при поділі майна подружжя. Клієнт є полковником у відставці, ветераном служби безпеки України та інвалідом першої групи.
У 2011 році клієнт познайомився з жінкою з якою одружився та планував побудувати сім’ю. За час спільного проживання дружина постійно видурювала у клієнта всі його заощадження на свої забаганки, закінчилося все тим, що остання змусила нашого клієнта придбати квартиру.

Після придбання житла дружина повністю зіпсувала відносини зі своїм чоловіком, на що останній поїхав проживати до матері.

Через деякий час своїми скандалами жінка винудила аби клієнт подав на розлучення, але процесі судової тяганини та постійних скандалів, які ініціювала жінка, у нашого клієнта, – трапився інсульт та він став інвалідом 1 групи.
А його вже колишня дружина, виявилася аферисткою та прибрала до своїх рук квартиру, придбану нашим клієнтом у шлюбі, та його власний автомобіль.
Адвокат, з метою забезпечення позову про поділ майна подружжя, для уникнення можливого продажу квартири відповідачем, звернувся із заявою до суду про накладення арешту на майно.
Суд заяву про забезпечення позову задовольнив повністю, а державним виконавцем протягом доби з моменту отримання ним ухвали, було накладено арешт на квартиру.
Висновок: дана ухвала, може бути застосована і в інших аналогічних справах про поділ майна подружжя, з метою попередження перепродажу, дарування даного майна на користь третіх осіб.

З повагою Адвокатське бюро "Олександра Травянка"!

Поділ спільного майна подружжя

Договірне врегулювання сімейних відносин

Аналізуйте судовий акт: Суд: Визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визначення порядку користування квартирою в одному рішенні (Октябрський районний суд м.Полтави від 28 лютого 2019 р. у справі № 554/9696/18)

Факт незвернення із позовом про розподіл майна подружжя не є підставою для припинення права власності на спільну сумісну власність (ВС/КЦС № 647/1683/15-ц від 28.02.2018)

Здійснюючи поділ спільного майна подружжя, суди мають з’ясовувати наявність обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та внесення другим - грошової суми на депозитний рахунок суду (ВСУ, № 6-2565цс16, 18.01, 2017р.)

Справа № 524/3925/19
Провадження № 2-з/524/42/19

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В

31 травня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 належної на праві власності ОСОБА_2 та заборонити відчужувати її користь третіх фізичних чи юридичних осіб.
Посилався на те, що підготував позов про поділ майна, зокрема вказаної квартири придбаної під час шлюбу.
Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заява відповідає за змістом ст.151 ЦПК України. Судовий збір не сплачений позивачем, оскільки він є інвалідом 1-ї групи та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору.
Відповідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Заява відповідає за змістом ст.151 ЦПК України. Судовий збір не сплачений позивачем, оскільки він є інвалідом 1 ї групи та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушення або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» ( рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язком є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема і у пункті мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів держави.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 року наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд, враховуючи наведені обставини, вважає, що у зв`язку з поданням у майбутньому позову і до вирішення справи по суті необхідно вжити заходи по забезпеченню позову у вигляді: - накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20295162.
Суд не вбачає підстав згідно ст. 154 ЦПК України для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 149 150 151 153 154 258 - 260 353 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Накласти арешт на належну на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2012 року посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д.О., зареєстровано в реєстрі № 812, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20295162.

Копію ухвали направити сторонам у справі, в Автозаводський ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області та до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області.

Ухвалу виконати негайно.
Попередити начальників та їх заступників Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області про кримінальну відповідальність за ч.ч. 2,3 ст. 382 КК України за невиконання ухвали.
Про виконання даної ухвали повідомити Автозаводський районний суд міста Кременчука не пізніше наступного дня з дня виконання ухвали суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Інші відомості про сторін - не відомі.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж п`ятнадцяти днів з дня проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її негайного виконання.

Суддя