Суд: визнав законним і обґрунтованим накладення на ФОП фінансових санкцій за недотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з працівниками (8 ААС, № 857/5675/19,24.07.19)

Фабула судового акта: Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, неповідомлення ДПІ про прийняття працівників на роботу, уникнення від загальнообов`язкового державного соціального страхуванню … Судова справа, що пропонується увазі читачів, може бути своєрідним скороченим підручником по цій темі.

Отже, судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі відповідного наказу обласного Управлінням Держпраці (відповідач) було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця (ФОП, позивач) щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з працівниками. Із змісту Акту інспекційного відвідування видно, що ФОП припустилась до порушень вимог ч.1 ст.21 КЗпП України; ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України № 413 від 17.06.2015 року, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», п.5 ч.1 ст.24 КЗпП України, ст.253 КЗпП України, а саме: не укладено трудовий договір у письмовій формі з неповнолітньою; при прийомі на роботу на посаду продавців трьох осіб повідомлення про прийняття працівників на роботу до районної ДПІ надіслано не до початку роботи, а з місячним запізненням, а також фактично допущено до роботи без укладення трудового договору ще одного найманого працівника; не забезпечено ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку; працівник, що був допущений до роботи без укладення трудового договору, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню не підлягав.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу обласним Управлінням було прийнято постанови, якими за виявлені під час інспекційного відвідування наведені порушення до ФОП були застосовані штрафи в розмірі 111 690 грн та в розмірі 3 723 грн, перевірка законності і обґрунтованості яких і стала предметом розгляду адміністративних судів, що прийняли решення не на користь позивача.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відпову ФОП у задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд, зокрема, дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції вірно враховано, що інспекційне відвідування у ФОП було проведено згідно з відповідним наказом та на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМУ від 26.04.2017р. №295 (Порядок), розпорядженням КМУ від 05.09.2018р. №649-р.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом першої інстанції вірно враховано, що стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

Нарешті, суд зазначив, що Акт інспекційного відвідування був підписаний ФОП без заперечень та зауважень до перевірки. Такі заперечення чи зауваження не надавалися позивачем і у строк, встановлений пунктом 21 вказаного Порядку.

З врахуванням наведенного та інших викладених в постанові апеляційного суду обставин справи, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що оскаржені дії та рішення відповідача були прийняті обласним Управлінням Держпраці на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Приписи ст. 24 КЗпП України не обмежують права працівника на укладення трудового договору з працедавцем із часу фактичного допущення його до роботи без укладення трудового договору та видання наказу (ВС/КЦС, № 127/1309/16-ц, 16.01.18)

Доведено, що працівник працював за цивільно-правовим договором а не трудовим та скасовано постанову про штраф органу Держпраці на суму 111 690,00 грн. (Суд у справі № 440/4410/18 від 22 лютого 2019 р.)

Незаконним є притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору одночасно за нормами КЗпП і КУпАП (ВС/КАС,справа №814/2156/16, 21.12.18)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року

Львів

№ 857/5675/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (суддя - Скільський І.І., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не вказана),

в адміністративній справі №300/275/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними дій, скасування постанов, визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

У лютому 2019 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про накладення штрафу №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ТД-1ФС та №2364/347/АВ/П/ПТ3/ІП-2ФС від 27.12.2018 р.; 2) скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ТД-1ФС від 27.12.2018 року, якою накладено на позивача штраф в розмірі 111690 грн.; 3) скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №2364/347/АВ/П/ПТ3/ІП-2ФС від 27.12.2018 р., якою накладено на позивача штраф в розмірі 3723 грн.; 4) визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ІФ-2364/347/АВ-П від 14.12.2018 р..

Відповідач Управління Держпраці в Івано-Франківській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 11.04.2019 року не погодився позивач ФОП ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, а також вимогам законодавства, не доведено обставини, які суд визнав встановленими, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що з 07.12.2018 р. по 10.12.2018 р. на підставі листа Яремчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 26.10.2018 р. №5172, інспекторами праці проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатом якого складено акт від 10.12.2018 р. №ІФ2364/374/АВ. Вказаним актом зафіксовано допуск позивачем ФОП ОСОБА_1 працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що є порушенням ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», ст.253 КЗпП України. На підставі вказаних порушень, встановлених під час інспекційного відвідування у позивача, 14.12.2018 р. інспектором праці також винесений припис №ІФ-2364/347/АВ-П про усунення виявлених порушень. Крім цього, на підставі висновків акту інспекційного відвідування відповідачем 27.12.2018 р. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ТД-1ФС, якою накладено на позивача штраф в розмірі 111690 грн., та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №2364/347/АВ/П/ПТ3/ІП-2ФС, якою накладено штраф в розмірі 3723 грн.. Звертає увагу апелянт на те, що відповідач самостійно не встановлював порушення позивачем трудового законодавства, а зафіксував порушення виключно на підставі матеріалів перевірки Яремчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області. Також, зазначає апелянт, що відповідачем не було всебічно та повно досліджено обставини щодо допуску позивачем до роботи ОСОБА_2 , не враховано її пояснень щодо розбіжностей в періодах роботи та розмірах заробітної плати, а тому інспектором зроблено помилковий висновок про неналежне оформлення трудових відносин з працівниками. На момент накладення штрафу на позивача, не було надано доказів винесення вироку, що набрав законної сили та яким вирішено обвинувачення по суті, та як наслідок, обставини встановлені в ході проведення перевірки органом поліції заяви ОСОБА_2 не можуть братися до уваги при перевірці порушення позивачем вимог трудового законодавства. Крім цього, саме інспекційне відвідування, яке за своїм змістом є перевіркою, здійснено незаконно, всупереч законодавчій забороні. Тому, вважає апелянт, що оскаржені постанови про накладення штрафу та припис про усунення виявлених порушень, які винесені на підставі необгрунтованих висновків акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню. Також звертає увагу апелянт на неможливість одночасного притягнення фізичної особи-підприємця до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, по ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки повністю збігаються суб`єкт відповідальності, і згідно практики Верховного Суду не може бути ФОП притягнено до відповідальності двічі за одне і теж порушення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.04.2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу №1901-Д від 07.12.2018 р. та направлення №04-13/15-10/8428від 07.12.2018 р., в період з 07.12.2018 р. по 10.12.2018 р. Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з працівниками (а.с. 55, 56).

10.12.2018 р. інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ІФ2364/347/АВ (а.с. 27-30, 57-60).

Із змісту вказаного Акту інспекційного відвідування видно, що в ході інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем ФОП ОСОБА_1 , вимог ч.1 ст.21 КЗпП України; ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України №413 від 17.06.2015 року, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», п.5 ч.1 ст.24 КЗпП України, ст.253 КЗпП України, а саме: за місцем здійснення підприємницької діяльності (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1):

1) не укладено трудовий договір у письмовій формі з неповнолітньою ОСОБА_2 , чим порушено ч.1 ст.21 КЗпП України;

2) при прийомі на роботу на посаду продавців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 01.10.2018р. (наказ від 01.10.2018 року №1), та продавця ОСОБА_5 з 13.11.2018р. (наказ від 13.11.2018 №2), повідомлення про прийняття працівників на роботу до Городенківської ДПІ Тисменицького управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано не до початку роботи, а тільки 10.12.2018р., а також фактично допущено до роботи без укладення трудового договору найманого працівника ОСОБА_2 , чим порушено ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови №413;

3) не забезпечено ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, зокрема заробітна плата працівнику ОСОБА_2 виплачувалася без належного відображення в бухгалтерських документах, чим порушено ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці»;

4) з неповнолітнім працівником ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) трудовий договір не укладався у письмовій формі, чим порушено п.5 ч.1 ст.24 КЗпП України;

5) працівник ОСОБА_2 , яка допущена до роботи без укладення трудового договору, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню не підлягала, чим порушено ст.253 КЗпП України.

На підставі вищевказаного Акту винесено Припис про усунення виявлених порушень №ІФ-2364/347/АВ-П від 14.12.2018 р. (а.с. 31-32, 61-62).

Також, 14.12.2018 року відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення №ІФ2364/347/АВ/П/ПТЗ/ТД та №ІФ2364/347/АВ/П/ПТЗ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення норм законодавства про працю. Розгляд справ призначено на 27.12.2018 року (а.с. 71, 72).

Листом №04-13/15-10/8693 від 18.12.2018 року відповідач направив позивачу Повідомлення про виклик на 27.12.2018 року на розгляд справи про накладення штрафу (а.с. 73).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято постанову №ІФ2364/347/АВ/П/ПТЗ/ТД-1ФС від 27.12.2018 р., якою застосовано до позивача ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 111690 грн. за виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413 від 17.06.2015р., ст.253 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с. 34, 74).

Також, за результатами розгляду справи про накладення штрафу відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято постанову №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ІП-2ФС від 27.12.2018 р., якою застосовано до позивача ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 3723 грн. за виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», п.5 ч.1 ст.24 КЗпП України, на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с. 36, 75).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. пост. КМ України від 26.04.2017 р. №295 (далі Порядок №295).

Так, пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів, Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник. Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п.8 Порядку №295).

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування (п.11 Порядку №295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункти 19, 20 Порядку №295).

Припис є обов`язковим для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (пункти 23, 24 Порядку №295).

Пунктами 27-29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. пост. КМ України від 17.07.2013 р. №509 (далі Порядок №509).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: - рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; - акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; - акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 3-5 Порядку №509).

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункти 6-8 Порядку). За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом першої інстанції вірно враховано, що інспекційне відвідування у позивача ФОП ОСОБА_1 проведено відповідно до наказу від 07.12.2018р. №1901-Д на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМУ від 26.04.2017р. №295, розпорядження КМУ від 05.09.2018р. №649-р, листа Яремчанського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області від 26.10.2018 року №5172 щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з працівниками у ФОП ОСОБА_1 , зокрема відносно заяви ОСОБА_2 щодо невиплати їй заробітної плати (а.с. 54-56).

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта (позивача) про протиправність дій відповідача Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо винесення постанов про накладення штрафу від 27.12.2018 р. та припису про усунення виявлених порушень від 14.12.2018 р..

Щодо наявності порушень позивачем ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, які описані в Акті інспекційного відвідування від 10.12.2018 року, як підстав для прийняття постанов №ІФ2364/347/АВ/П/ПТЗ/ТД-1ФС та №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ІП-2ФС від 27.12.2018 р. про накладення штрафу та Припису №ІФ-2364/347/АВ-П від 14.12.2018 р., суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи видно, що підставою для винесення оскаржених Постанов про накладення штрафу та Припису стали, зокрема, висновки Акту інспекційного відвідування про те, що позивач ФОП ОСОБА_1 допустив порушення вимог законодавства про працю, а саме, за місцем здійснення підприємницької діяльності (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1): 1) не укладено трудовий договір у письмовій формі з неповнолітньою ОСОБА_2 , чим порушено ч.1 ст.21 КЗпП України; 2) при прийомі на роботу на посаду продавців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 01.10.2018р. (наказ від 01.10.2018 року №1), та продавця ОСОБА_5 з 13.11.2018р. (наказ від 13.11.2018 №2), повідомлення про прийняття працівників на роботу до Городенківської ДПІ Тисменицького управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано не до початку роботи, а тільки 10.12.2018р., а також фактично допущено до роботи без укладення трудового договору найманого працівника ОСОБА_2 , чим порушено ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови №413; 3) не забезпечено ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, зокрема заробітна плата працівнику ОСОБА_2 виплачувалася без належного відображення в бухгалтерських документах, чим порушено ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці»; 4) з неповнолітнім працівником ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) трудовий договір не укладався у письмовій формі, чим порушено п.5 ч.1 ст.24 КЗпП України; 5) працівник ОСОБА_2 , яка допущена до роботи без укладення трудового договору, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню не підлягала, чим порушено ст.253 КЗпП України.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство (чи ФОП) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ч. 3, 4, 7 ст.265 КЗпП України).

Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення інспекційного відвідування відповідач встановив порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України про працю, що описані в Акті від 10.12.2018 року. Зокрема, встановлено, що на робочому місці знаходились працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .. На момент проведення інспекційного відвідування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виконували роботу продавців. Відповідно до наданого пояснення ОСОБА_3 зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2018р. на посаді продавця. Режим роботи з 08.00 до 18.00 год., обідня перерва з 13.00 до 14.00 год., заробітну плату отримує в розмірі 3723 грн. заробітна плата виплачується два рази на місяць. Працівник ОСОБА_5 пояснила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 13.11.2018 на посаді продавця. Режим роботи з 08.00 до 18.00 год., обідня перерва з 13.00 до 14.00 год., заробітну плату отримує в розмірі 3723 грн., заробітна плата виплачується два рази на місяць.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , в ході інспекційного відвідування надано трудові договори, накази та повідомлення про прийняття працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на роботу. Так, при прийомі на роботу на посаду продавців ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 з 01.10.2018р. (наказ від 01.102018 року №1) повідомлення про прийняття працівників на роботу до Городенківської ДПІ Тисменицького управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано не до початку роботи, а тільки 10.12.2018р.. Прийнята на роботу на посаду продавця ОСОБА_5 з 13.11.2018р. (наказ від 13.11.2018р. №2), повідомлення про прийняття працівника на роботу до Городенківської ДПІ Тисменицького управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано не до початку роботи, а тільки 10.12.2018р..

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано письмове пояснення, в якому він зазначив, що з 20.07.2018р. по 27.07.2018р. проходила стажування ОСОБА_2 .. Трудовий договір з нею не укладав. За стажування заплатив 4000 гривень. Про те, що ОСОБА_2 неповнолітня він не знав.

Також інспекційним відвідуванням встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 не забезпечено ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, зокрема заробітна плата працівнику ОСОБА_2 виплачувалася без належного відображення в бухгалтерських документах. ФОП ОСОБА_1 надав письмове пояснення, що оплатив стажування ОСОБА_2 в розмірі 4000 грн., однак в бухгалтерських документах це не відображено. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з неповнолітнім працівником ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) трудовий договір не укладався у письмовій формі. ОСОБА_2 яка допущена до роботи без укладення трудового договору, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню не підлягала.

Акт інспекційного відвідування підписаний позивачем без заперечень та зауважень до перевірки. Такі заперечення чи зауваження не надавалися позивачем і у встановлений пунктом 21 Порядку №295, строк.

Також, судом першої інстанції вірно враховано, що стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення», студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки. Умови та порядок проходження стажування передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013р..

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013р. №318/655, стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Згідно п.5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п.2.9 Порядку).

Ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про стажування, наказу про організацію стажування із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджували врегулювання відносин між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 ..

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість доводів відповідача щодо допущення позивачем до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відносно інших, описаних в Акті інспекційного відвідування від 10.12.2018 року, порушень, відповідальність за які передбачена статтею 265 КЗпП України, то позивачем не не надано доказів, які б спростували висновки відповідача щодо наявності порушень вимог законодавства про працю.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскаржені Припис від 14.12.2018 року та постанови про накладення штрафу від 27.12.2018 року прийняті Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що є незаконною постанова відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ТД-1ФС від 27.12.2018 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 111690 грн., оскільки є неможливим одночасне притягнення фізичної особи-підприємця до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, по ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено фінансову відповідальність (фінансова санкція) фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Частиною 3 ст.41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Оскільки, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП і частини 3 ст.41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору), тому з врахуванням статті 61 Конституції України, є недопустимим притягнення такої особи до відповідальності за одне й те саме порушення двічі.

Такий висновок відображений у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі №814/2156/16.

Однак, матеріалами розглядуваної адміністративної справи №300/275/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 підтверджується, що за результатами проведеного Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області інспекційного відвідування (Акт №ІФ2364/347/АВ від 10.12.2018 року) позивач ОСОБА_1 не був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КЗпП України, оскільки постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.04.2019 року у справі №354/980/18 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, являються безпідставними доводи апелянта про те, що спірною постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ2364/347/АВ/П/ПТ3/ТД-1ФС від 27.12.2018 року про накладення штрафу в розмірі 111690 грн., позивача повторно притягнено до відповідальності за фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3 308 310 315 316 321 322 325 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року в адміністративній справі №300/275/19 за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, скасування постанов, визнання протиправним та скасування припису - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.

Головуючий:

В. В. Гуляк

Судді:

Н. В. Ільчишин

Р. Й. Коваль

Повний текст постанови складено 30.07.2019 року