Суд визначив місце проживання малолітньої дитини з батьком (Октябрський районний суд м. Полтави у справі № 554/6287/18 від 22.02.2019 р.)

Фабула судового акту. Мати малолітньої дитини звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею та розірвання шлюбу. Натомість, батько дитини звернувся з зустрічним позовом щодо визначення місця проживання дитини з ним.

Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво інтересів позивача за зустрічним позовом.

Так, рішенням Октябрського райсуду м. Полтави від 22.02.2019р. по справі № 554/6287/18 було задоволено зустрічний позов. Визначено місце проживання дитини з батьком. Стягнуто з позивача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність дитини, бажання дитини та фактичне місце проживання сина з батьком, суд прийшов до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітньої дитини, за постійним місцем проживання батька.

Дата документу 22.02.2019 Справа № 554/6287/18

Провадження № 2/554/202/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_1: ОСОБА_2,

відповідач: ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_3: ОСОБА_4,

представник третьої особи органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації - Хоменко О.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданнів залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини; третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком; третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради, орган опіки і піклування Полтавської районної державної адміністрації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у серпні 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, в якому просила розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 17.04.2010 року у Щербанівській сільській раді Полтавського району Полтавської області, актовий запис №32; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - разом із матір'ю ОСОБА_1

В обґрунтування вимог, позивач вказала, що 17.04.2010 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3, який зареєстрували в Щербанівській сільській раді Полтавського району Полтавської області, актовий запис №32. В шлюбі у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Протягом останніх декількох років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідач нехтує сімейними цінностями, вчиняє сварки, свідком яких нерідко стає їх дитина. Також, відповідач неодноразово вчиняв відносно позивача фізичне та психологічне насильство. Так, були факти побиття її 21.04.2017 року, 21.01.2018 року, а 20.02.2018 року відповідач вчинив сварку та не впустив її додому. Позивач двічі перенесла операції від отриманих травм, пройшла курс стаціонарного лікування та звернулася до поліції.

З 20.02.2018 року відповідач обмежив спілкування ОСОБА_1 з неповнолітнім сином. З приводу цього вона неодноразово зверталася до поліції. 08.05.2018 року позивач, повідомивши відповідача, забрала сина до себе. Проте, відповідач з допомогою своїх батьків відібрали у неї дитину.

ОСОБА_1 любить свого сина і спроможна забезпечити його всім необхідним. Вона має нормований робочий день, самостійні доходи, місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи. Від народження позивач постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її розвитком, у неї з сином психологічний контакт, прив'язаність один до одного.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, в якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_3

В обґрунтування вимог ОСОБА_3 вказав, що дійсно шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені. Вони не ведуть спільне господарство, проживають окремо, мають різні погляди на життя та виховання сина.

Вважає, що в інтересах дитини необхідно визначити місце проживання сина з батьком. Так, малолітня дитина постійно проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2, та знаходиться на його утриманні. Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов від 14.09.2018 року, від 12.05.2018 року, складеними Щербанівською сільською радою, та актом обстеження умов проживання від 21.06.2018 року, складеним службою у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації, встановлено, що ОСОБА_6 дійсно проживає в АДРЕСА_1, має відмінні умови проживання. Син має більшу прихильність до нього, ніж до відповідачки. ОСОБА_1 навіть не намагається зустрічатися з дитиною, брати участь у її вихованні. Позивач відводив сина до дитячого садочка, до школи, до спортивних секцій.

Відповідач власним житлом не забезпечена, винаймає квартиру. ОСОБА_3 забезпечений власним житлом, має стабільний заробіток. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно. На обліку у психіатра та нарколога не перебуває. Позивач забезпечує для дитини дозвілля, придбаває продукти харчування, одяг, взуття, канцелярське приладдя та все, що потрібно для життєдіяльності дитини.

Оскільки, відповідачка взагалі не переймалася матеріальним утриманням дитини, це змусило позивача звернутися до суду щодо примусового стягнення з останньої аліментів. Судовим наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 18.05.2018 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів, починаючи з 04.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що поруч з ним проживають його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які беруть активну участь у вихованні дитини, тому відокремлення дитини від батька, баби та діда буде суперечити інтересам малолітнього.

До суду 14.08.2018 року надійшла заява позивача ОСОБА_1, в якій позивач просила забезпечити позов, шляхом визначення часу спілкування з дитиною по запропонованому графіку, заборонити відповідачу чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, зобов'язати відповідача передавати сина матері у визначені дні, години.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

04.09.2018 року позивач ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов, шляхом визначення часу спілкування з дитиною по запропонованому графіку, заборонити відповідачу чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, зобов'язати відповідача передавати сина матері у визначені дні, години.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив, в якому просив розірвати шлюб між сторонами, відмовити в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір'ю. Вказав, що проти розірвання шлюбу не заперечує. Щодо посилань позивача про спричинення їй тілесних ушкоджень, то ці твердження є голослівними та надуманими. Позивач неодноразово проходила лікування в отоларингологів. По зверненню 26.01.2018 року до Полтавського РВП з заявою про нанесення їй тілесних ушкоджень відповідачем, кримінальне провадження постановою від 30.04.2018 року закрите, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. ОСОБА_3 зазначив, що передумовою написання наклепницьких заяв до правоохоронних органів зі сторони позивачки стала його категорична відмова на її шантажування щодо придбання для ОСОБА_9 нерухомості в центрі м.Полтави (т.1 а.с.65-68).

Ухвалою суду від 03.10.2018 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 об'єднана з первісною позовною заявою.

ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просила у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити. Вказала, що не відповідає дійсності те, що вона навіть не намагалася зустрічатися з сином, не підтверджено доказами, що син більш прихильний до батька. 10.10.2018 року орган опіки та піклування в особі Полтавської районної державної адміністрації прийняв розпорядження про визначення графіку спілкування матері з сином до того часу поки буде вирішений спір про місце проживання дитини. Факт наявності у відповідача житла, яке належить йому на праві власності, не може бути перевагою при вирішенні даного спору. Крім того, вклад в будівництво будинку, проведення в ньому ремонту та облаштування був здійснений за спільні сімейні кошти під час проживання в шлюбі. ОСОБА_1 проживає на законних підставах у квартирі, в якій створені належні умови для проживання дитини, що підтверджується відповідними актами обстеження умов проживання (т.1 а.с.140-143).

Відповідач ОСОБА_3 заявив суду клопотання про залучення в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації; зобов'язавши його надати письмовий висновок щодо розв'язання спору щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; про виклик та допит свідків; про призначення судової психологічної експертизи в справі.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення судової психологічної експертизи в справі.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року закрито підготовче судове засідання у справі, призначено справу до судового розгляду по суті; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації; задоволено клопотання про виклик і допит свідків.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року доручено підготувати в строк до 18.12.2018 року органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з одним із батьків.

До суду 17.12.2018 року надійшов висновок Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (т.2 а.с.4-8).

Ухвалою суду від 18.12.2018 року доручено підготувати в строк до 19.02.2019 року органу опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради висновок про доцільність визначення місяця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з одним із батьків.

Згідно листа від 18.02.2019 року виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради, орган опіки та піклування не може надати відповідний висновок, оскільки це виходить за межі його повноважень (т.2 а.с.41-42).

Ухвалою суду від 19.02.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про призначення судової психологічної експертизи в справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що коли взнав відповідач про її звернення до поліції, він вигнав її з дому, обмежив спілкування з дитиною. Позивач жила у його батьків цей час. 23.04.2018 року повідомив щоб позивач переоформила автомобіль, тоді дасть можливість бачитися з сином, але вона відмовилася. 25.04.2018 року позивач знайшла інше житло. Відповідач не давав спілкуватися з сином, вона на перервах приходила до школи. Їй встановили порядок спілкування з сином, але відповідач його не виконує. Аліменти на утримання дитини вона сплачує. Позивач уклала договір на безкоштовне користування квартирою на період до 04.09.2019 року, є всі умови для проживання дитини, її заробіток складає 6-7 тис. гривень. Просила відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представники позивача ОСОБА_10 та ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив зустрічний позов задовольнити, по первісному позову - розірвати шлюб, в задоволенні вимог про визначення місця проживання сина з матір'ю - відмовити. Вказав, що з 2017 року шлюб дав тріщину з-за подружньої зради позивачки. Знайшли їй житло, він давав гроші, бо у позивача виникли проблеми зі здоров'ям, а потім вона стала писати про злочини в поліцію, вчиняти різні провокації. Дитину вона бачить постійно, після розпорядження органу опіки та піклування він сам возить дитину до неї. З весни 2018 року син постійно живе з батьком, останній матеріально забезпечений, його заробітна плата складає 13000 гривень в місяць, відповідач не перешкоджає позивачу бачитися з сином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, первісний просила задовольнити частково з підстав, вказаних у відзиві.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації Хоменко О.І. підтримала в судовому засіданні висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши позивача, відповідача, їх представників, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали даної справи, вважає первісний позов таким, що підлягає задоволенню частково, зустрічний позов - задовольнити, з наступних підстав.

Із свідоцтва про шлюб, що було видане виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вбачається, що сторони 17.04.2010 року зареєстрували шлюб, актовий запис №32 (т.1 а.с.6).

Згідно свідоцтва про народження (т.1 а.с.7) сторони є батьками малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні було встановлено, що подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, проживають за різними адресами.

Судом, також, встановлено, що спір про майно між сторонами відсутній, дитина проживає на даний час з батьком.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки, позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Беручи до уваги, що фактично шлюб між подружжям розпався, сімейні стосунки припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам обох сторін та їх неповнолітнього сина, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.7 - свідоцтво про народження).

Позивач ОСОБА_1 працює в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області з 16.09.2016 року на посаді провідного спеціаліста відділу з питань призначення та перерахунків пенсій Подільського району в м.Полтаві, дохід за останні 6 місяців склав 45869,66 гривень, позитивно характеризується за місцем роботи та згідно характеристики зі школи.

Позивач не має власного житла, проживає без реєстрації та винаймає житло за договором безоплатного користування житлом за адресою: пров.Ломаний,16,кв.111 в м.Полтаві від 04.09.2018 року до 04.09.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_11, яка не є власником квартири відповідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та засвідченим лише підписами сторін.

На підставі судового наказу Полтавського районного суду Полтавської області від 18.05.2018 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів, починаючи з 04.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.107).

Відповідач ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_6 проживає у належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_1, працює в департаменті архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу, де отримує заробітну плату (за останні 2 місяці складає 26066,99 гривень), позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (т.1 а.с.100, 99, 102, 106,а.с.111-113,116 ).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов від 14.09.2018 року, від 12.05.2018 року, складеними Щербанівською сільською радою, та актом обстеження умов проживання від 21.06.2018 року, складеним службою у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації, встановлено, що за місцем фактичного проживання дитини відповідачем ОСОБА_3 створені всі належні умови для життя дитини (т.1 а.с. 103,104,105).

Допитані в судовому засіданні свідки позивача по зустрічному позову ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали фактично аналогічні покази про те, що у сторін почались напружені стосунки в сім'ї, дитина залишилась проживати з батьком та виявляє більшу прихильність до нього.

Відповідно висновку Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, служба у справах дітей райдержадміністрації вважає за доцільне визначити місце постійного проживання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, під час проведення засідання комісії 14.12.2018 року у присутності членів комісії було заслухано думку дитини та враховано особисту прихильність малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, до батька ОСОБА_3 (т.1 а.с.4-8).

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, бажання дитини та фактичне місце проживання сина з батьком, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за постійним місцем проживання батька ОСОБА_3

У теперішній час, мешкаючи з батьком, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився проживати у звичному для нього середовищі, він продовжує відвідувати свою школу, спілкуватися зі своїми однокласниками. Батько піклується про його фізичне та духовне виховання, займається його оздоровленням. Згідно матеріалів справи, встановлено, що дитина більше прихильна до батька.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог і їх задоволення, та часткове задоволення первісних позовних вимог, а саме: в частині розірвання шлюбу.

Доводи позивачки про негативний вплив батька на дитину, про перешкоджання їй бачитися з сином, судом не приймаються до уваги, як такі, що жодним доказом не підтверджені.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з виконанням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Суд, враховуючи, що позов про розірвання шлюбу задоволено, вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Враховуючи задоволення зустрічних позовних вимог, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 704,80 гривень.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

З аналізу п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Суду надані відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, тому, суд вважає стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8550 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12 13 81 141 259 263-265 268 ЦПК України, ст.ст. 105 112 113 114 161 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини; третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, проживаючою за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, та ОСОБА_3, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, зареєстрований 17.04.2010 року виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис №32.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 704,80 гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком; третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради, орган опіки і піклування Полтавської районної державної адміністрації,- задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його батьком ОСОБА_3, проживаючим за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, сплачений ним при звернені до суду судовий збір в сумі 704,80 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8550 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, проживаюча за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1;

відповідач:ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2;

третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Шевченківської районної у м.Полтаві ради, місцезнаходження: вул.Івана Мазепи,30, м.Полтава, 36040;

третя особа: орган опіки і піклування Полтавської районної державної адміністрації, місцезнаходження: вул.Шевченка,5, м.Полтава, 36011, код ЄДРПОУ: 04057505.

Повний текст судового рішення складено 04.03.2019 року.

Суддя: А.М.Чуванова