Суд: Виплата одноразової грошової допомоги по втраті працездатності у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліці

Фабула судового акту: Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів позивача в справі за позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Підставою звернення до суду було те, що ГУ НП в Полтавській області відмовлено у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві шляхом затвердження відповідного висновку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020р. по справі № 440/5196/20 було частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління Національної поліції у Полтавській області про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги. Зобов’язано Головне управління Національної поліції у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення, нарахування та виплати останньому одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", з урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Полтавській області витрати на правничу допомогу у загальній сумі 7 000 грн.

При цьому, судом першої інстанції було взято до уваги, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Суд прийшов до вмотивованого висновку, що виплата одноразової грошової допомоги є забезпеченням гарантованого державою соціального захисту поліцейського, який втратив працездатність. Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач відповідно до висновку медико - соціальної експертної комісії, який є чинним та не скасованим, отримав інвалідність у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із проходженням служби в поліції, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства. Крім того, таке право отримав з дати встановлення втрати працездатності.

Зважаючи на вказане, суд вирішив, що дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII є протиправними.

Аналізуйте судовий акт: Порядок спадкування зброї, вирішення спору в судовому порядку (Другий апеляційний адміністративний суд, постанова від 03.11.2020 р., справа № 440/2568/20)

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки (Полтавський районний суд Полтавської області від 19.08.2020 р., справа № 545/3156/19)

Анонімне звернення як підстава для скасування постанови Держпраці - про накладення штрафу на суму 125 190,00 грн. (Полтавський окружний адміністративний суд від 09.06.2020 р. по справі № 440/482/20)

Чому суд відмовив у визнанні спільною сумісною власністю доходів, отриманих одним з подружжя як фізичною особою-підприємцем (Полтавський апеляційний суду від 03.02.2020 р., 17.02.2020 р., справа № 554/3416/19)

Після розірвання шлюбу частина витрат, понесених одним із подружжя на погашення кредиту, мають бути стягнуті з іншого з подружжя (рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2020 р., справа № 552/5968/19)

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5196/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Полтавській області стосовно відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності із втратою 75% працездатності внаслідок поранення, отриманого під час виконання позивачем службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" в порядку, встановленому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по втраті працездатності у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності із втратою 75% працездатності внаслідок поранення, отриманого під час виконання позивачем службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" в порядку, встановленому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

18.09.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ НП у Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та був звільнений зі служби в Національній поліції України за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію". Вказував, що звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Листом від 18.08.2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейським, яким інвалідність була встановлена під час проходження служби суперечить вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 97 Закону України "Про національну поліцію". Стверджував, що відмова у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною та такою, що порушує його права, оскільки жодна норма Закону України "Про Національну поліцію" не містить заборони щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.

06.10.2020 до суду від ГУ НП в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що однією з умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності, а саме: протягом шести місяців після звільнення, при цьому, не надано такого права поліцейським, яким інвалідність встановлено до звільнення. Оскільки позивача було звільнено після встановлення інвалідності, підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.

13.10.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вкотре наголошував на тому, що Закону України "Про Національну поліцію" містить вичерпний перелік випадків, коли виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється і встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції до таких випадків не відноситься.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.12.1996 по 03.11.1997 проходив службу в Збройних силах України, а з 25.06.1999 по 30.06.2020 перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національної поліції України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про хворобу №108/С, 17.04.2020 медична (військово-лікарська) комісія ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за розпорядженням УКЗ ГУ НП в Полтавській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 та встановила, зокрема, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків та захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ №702775 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0023169 від 03.06.2020 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 75 відсотків.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Полтавській області по особовому складу від 23.06.2020 №262 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції, 30.06.2020 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) на підставі його рапорту від 26.05.2020, подання Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції, свідоцтва про хворобу від 17.04.2020, виданого військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області".

24.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності при виконанні службових обов`язків.

17.08.2020 заступником начальника ГУ НП в Полтавській області відмовлено у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги шляхом затвердження відповідного висновку (а.с.85).

Листом від 18.08.2020 №29/Д-17/ОП відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що згідно з підпунктом 3 пункту 1 статті 97 Закону України "Про національну поліцію", одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції. ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Національній поліції 30.06.2020 відповідно до наказу ГУ НП в Полтавській області від 30.06.2020 №271, а дата встановлення інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 , як зазначено у виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №702775 від 03.06.2020. Призначення та виплата ОГД поліцейським, яким встановлена інвалідність під час проходження служби суперечить вимогам пунктів 3 та 4 частини першої статті 97 Закону України "Про національну поліцію". Оскільки ОСОБА_1 отримав групу інвалідності у період проходження служби, прийнято рішення про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 3 Закону №580-VIII передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 97 Закону №580-VIII в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається одноразова грошова допомога, яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави.

Частиною першою статті 97 Закону №580 визначено перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Висновки щодо правозастосування

Таким чином, для отримання права на призначення одноразової грошової допомоги пунктом 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII визначено наявність обов`язкових умов:

1) інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Таким чином, однією з обов`язкових умов призначення одноразової грошової допомоги є звільнення особи з Національної поліції внаслідок причин, зазначених в пункті 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, тобто звільнення має бути зумовлене захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

З матеріалів справи слідує, що позивач звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу).

Крім того, інвалідність позивача наступила внаслідок отриманої травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що також підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність йому встановлена під час проходження служби, а не після звільнення.

Відповідно до положень частини другої статті 97 Закону №580-VIII, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У підпункті 4 пункту 5 розділу І Порядку №4, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 №916, закріплено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку, пов`язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІІ цього Порядку №4 посадові особи органів поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

За приписами пункту 3 Розділу ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Положеннями пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно із пунктом 1 Розділу IV вказаного Порядку фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Зазначений висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку №4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п`ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови-письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як слідує з матеріалів справи з матеріалів справи, позивач був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону №580-VIII. Зв`язок захворювання позивача та встановлення йому інвалідності з проходженням служби в поліції підтверджується свідоцтвом про хворобу №108/С від 17.04.2020 та довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №702775 та серії АГ №0023169 від 03.06.2020.

24.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначенням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, травми, пов`язаних з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ або поліції.

Судом встановлено, що відповідач 17.08.2020 затвердив висновок про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, оскільки інвалідність встановлена позивачу 25.05.2020, а звільнено його зі служби 30.06.2020.

З`ясувавши обставини справи, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII у тій частині, що інвалідність останнього настала до звільнення зі служби в поліції, оскільки з аналізу норм Закону вбачається, що ці норми містять граничний строк після звільнення зі служби поліцейського, у межах якого у разі настання інвалідності, пов`язаної із проходженням служби, останній матиме право на отримання одноразової грошової допомоги.

Також суд наголошує на тому, що у вказаній нормі не зазначено, що право на отримання грошової допомоги виникає лише у разі отримання інвалідності після звільнення особи, що проходила службу в органах Національної поліції.

При цьому суд не приймає посилання відповідача щодо підтвердження правомірності його дій на лист Національної поліції України від 05.03.2018 №2628/09/30-2018, оскільки лист має інформативний характер, не є видом нормативно-правових актів, тому не може вважатися обов`язковим для виконання.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що виплата одноразової грошової допомоги є забезпеченням гарантованого державою соціального захисту поліцейського, який втратив працездатність.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до висновку медико - соціальної експертної комісії, який є чинним та не скасованим, отримав ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним із проходженням служби в поліції, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства. Крім того, таке право отримав з дати встановлення втрати працездатності, тобто, з 25.05.2020.

Крім того, суд зазначає, що статтею 101 Закону №580-VIII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Зважаючи на вказане суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі " Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

Будь-які обмеження, які накладаються, мають ґрунтуватися на положеннях законодавства. Воно має бути сформульоване з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб заходи мали підстави в національному законодавстві, і відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09.11.1999 у справі "ТОВ "Шпачек проти Чеської Республіки", від 05.01.2000 у справі "Беєлер проти Італії", від 07.07.2011 у справі "Сєрков проти України").

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги недостатню чіткість положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", суд доходить висновку, що втручання у право позивача на мирне володіння майном не відповідало принципу законності.

У позовних вимогах ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні й виплаті йому одноразової грошової допомоги. Однак у ході розгляду справи встановлено, що відповідачем відмова вчинена у вигляді формального рішення - висновку від 17.08.2020 року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та застосувати належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом визнання протиправним та скасування висновку ГУ НП в Полтавській області від 17.08.2020 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" суд зазначає, що такі дії є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Згідно зі пунктом 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Таким чином, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.

Суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

А тому, задовольняючи в цілому позовні вимоги, суд не вважає за можливе застосувати спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді прямого зобов"язання вчинити відповідні дії, а зобов"язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Розподіл судових витрат

Згідно зі частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем у прохальній частині позову заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги №264 від 07.09.2020, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Аргос", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №515, перелік правничої допомоги, що надається АО "Аргос" із зазначенням орієнтовної вартості, копію меморіального ордеру №@PL621840 від 08.09.2020 про сплату 7 000 грн адвокатських послуг, акт прийому-передачі послуг за договором про надання адвокатських послуг №264 від 08.10.2020, детальний розрахунок витрат.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права.

Позивачем надано детальний опис виконаних робіт, а саме: складання позовної заяви про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, формування пакету документів (4 100 грн) та складання відповіді на відзив на позовну заяву (2 900 грн).

Суд враховує, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц.

Отже, дослідивши акт приймання-передачі послуг за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, через те, що є особою з інвалідністю ІІ групи, тому підстав для розподілу судового збору немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції у Полтавській області від 17.08.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) витрати на правничу допомогу у загальній сумі 7 000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков