Суд відмовив задоволенні подання державного виконавця про обмеження громадянина у праві виїзду за межі України (Апеляційний суд Тернопільської області, Справа № 599/1772/16-ц, ухвала від 09.02.17 р.)

Фабула справи: 21 грудня 2016 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції звернувся в суд із поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України особи, посилаючись на те, що на виконанні Зборівського районного відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження щодо виконання судового рішення про стягнення з особи на користь ПАТ "Дельта Банк" 324 685,85 грн. заборгованості, …..однак рішення суду не виконане, боржник ухиляється від його виконання.

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року подання задоволено. Однак вказане рішення апеляційним судом скасоване, в задоволенні подання державного виконавця відмовлено. При цьому апеляційний суд виходив, зокрема, з такого:

- тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав;

- тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов'язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане;

- в ухвалі судом першої інстанції не зазначено фактів та конкретних доказів, які б підтверджували те, що боржник знав про відкрите виконавче провадження та ухилявся від зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням.

Аналізуйте судовий акт: ЦПК України не передбачає такого виду забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду громадян України за кордон (Апеляційний суд Київської області, головуючий Поліщук М. А., судді Березовенко Р. В., Малорода О. І.)

Для визнання особи психічнохворою і такою, що не повинна повертати кредит, висновок експерта повинен бути категоричним та не допускати іншого змісту ніж зазначений (ВСУ від 19 жовтня 2016р. у справі №6-384цс16)

В яких випадках висновку експерта достатньо для визнання особи недієздатною ( ВСУ від 19 жовтня 2016 року №6-384цс16)

Кишенькові третейські суди при банках тепер безпорадні, ВСУ знову підтвердив непідвідомчість відносин клієнт – банк будь-яким третейським судам (ВСУ від 13 квітня 2016р. у справі № 6-29цс16)

Не тільки «не знав», а і «не міг довідатись» - обов’язкова умова для поновлення строку позовної давності для задоволення клопотання позивача (ВСУ від 16 листопада 2016 р. у справі 6-2469цс16)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Танцюра О.В.

з участю представника відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року по справі за поданням відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИЛА:

21 грудня 2016 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції звернувся в суд із поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, посилаючись на те, що на виконанні Зборівського районного відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження щодо виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" 324 685,85 грн. заборгованості, 75,00 грн. витрат, пов'язаних із публікацією у пресі оголошення про виклик та 1623,43 грн. судового збору, однак рішення суду не виконане, боржник ухиляється від його виконання.

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований по АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань - рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 2 грудня 2014 року про стягнення в користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 326 384, 28 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити. Вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неналежно дослідив докази щодо повідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та помилково дійшов висновку про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення представника відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Встановлено, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 2 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Дельта Банк" 324685,85 грн. заборгованості, 75,00 грн. витрат, пов'язаних із публікацією у пресі оголошення про виклик та 1623,43 грн. судового збору.

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчі листи.

16 червня 2015 року відкрито виконавче провадження.

Згідно із п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції не надав суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

У справі відсутні докази про те, що ОСОБА_1 знав про рішення суду від 2.12.2014 року про стягнення з нього заборгованості.

Сам факт наявності відкритого протягом тривалого часу виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про виконавче провадження щодо стягнення з нього вищевказаної заборгованості лише 16 грудня 2016 року, а вже 21 грудня 2016 року державний виконавець звернувся в суд із поданням про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Представлений апеляційному суду фіскальний чек про відправлення 16.06.2015 року ОСОБА_1 рекомендованого листа не свідчить про те, що цей лист був ним отриманий. У фіскальному чеку не зазначено, на яку адресу відправлено рекомендований лист. У постанові про відкриття виконавчого провадження неправильно зазначено адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2, в той час як він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

Окрім цього, з представлених суду документів не вбачається, що з моменту відкриття виконавчого провадження 16 червня 2015 року до листопада 2016 року державним виконавцем вчинялися будь-які виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення. Усі наявні у справі запити державного виконавця щодо з"ясування місця проживання ОСОБА_1, його місця роботи, майнового стану, тощо, здійснені у листопаді-грудні 2016 року, вихід державного виконавця за місцем проживання боржника здійснювався лише один раз - 13 грудня 2016 року, що стверджується відповідним актом.

Отже, за таких обставин відсутні підстави вважати, що боржник ОСОБА_1 знав про відкрите виконавче провадження і ухилявся від виконання обов"язку, покладеного на нього судовим рішенням.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов'язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.

В ухвалі судом першої інстанції не зазначено фактів та конкретних доказів, які б підтверджували те, що боржник знав про відкрите виконавче провадження та ухилявся від зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції про обмеження ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома