У зв'язку з помилковою правовою позицією позивача судом було відмовлено в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків (СУД у справі № 531/974/18 від 06.03.2019 р.)

Фабула судового акту: Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів відповідача в справі за позовом підприємства щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків.

Так, рішенням Машівського райсуду Полтавської області від 06.03.2019 р. по справі № 531/974/18 було відмовлено в задоволенні позову комунального підприємства про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків в повному обсязі. Стягнуто з комунального підприємства на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80513070).

Так, судом першої інстанції при винесенні зазначеного рішення було враховано наступне.

Частинами 1 та 3ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Тобто ця відповідальність пов’язана з винними діями або бездіяльністю працівника, що потягли спричинення матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмір прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках зазначених у законодавстві.

За положенням ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Окремо звертаємо вашу увагу на тому, згідно ч. 3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці і соціальних питань Ради Міністрів СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 р., з подальшими змінами і доповненнями і який є чинним, відповідач не належить до категорії працівників, з яким згідно ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Справа № 531/974/18

Номер провадження 2/540/9/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємтва «Карлівка Новатор» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків, -

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 06.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2018 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що відповідач була призначена начальником комунального підприємства «Карлівка Новатор», на контрактній основі з міською радою, натомість контракт ОСОБА_3 не підписала та не повернула, перебуваючи на посаді начальника КП «Карлівка Новатор» відповідач перевищуючи свої повноваження, затверджувала та вносила зміни до штатного розпису, збільшуючи собі посадовий оклад, у звязку з чим підприємство понесло збитки у розмірі 41182,86 грн. Також ОСОБА_3 безпідставно отримала розрахунок при звільненні, адже наказ не був підписаний керівником, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму збитків 41182,86 грн та судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішенням Машівського районного суду від 04.06.2018 року, залишеним без змін Апеляційним судом Полтавської області від 05.09.2018 року, позов ОСОБА_3 до КП «Новатор» задоволено частково та визнано протиправним та скасовано розпорядження Карлівської міської ради Полтавської області від 01.06.2017 р. № 93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печерицю Поліну Олександрівну» видане в.о. міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_4; визнано протиправним та скасовано розпорядження Карлівської міської ради Полтавської області від 13.06.2017 р. № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печерицю Поліну Олександрівну», видане міським головою Карлівської міської ради ОСОБА_5.

24.02.2017 року між Карлівською міською радою та ОСОБА_3 укладено контракт, який є чинним та не скасований та відповідно до якого ОСОБА_3 призначено на посаду начальника КП «Карлівка-Новатор», про що внесено запис в трудову книжку ОСОБА_3, а тому у відповідача були всі права для затвердження штатного розпису. Також зазначає про обовязок підприємства проведення розрахунку з працівником при звільненні т(а.с.82-102).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що відповідач звільнена при доказуванні у цій справі, оскільки рішенням суду встановлено неправомірність дій позивача та поновлено ОСОБА_3 на роботі, а тому позов безпідставний, також просила стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що розпорядженням міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 167 від 02.12.2016 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника КП «Карлівка Новатор» з 02 грудня 2016 року (а.с.3).

За доповідною запискою заступника начальника міського голови з питань діяльності виконавчих органів від 31.05.2017 року (а.с.4), ОСОБА_3 не повернула до Карлівської міської ради примірник контакту, наданий їй для підпису.

Наказами від 31.12.2016 року та 30.04.2017 року затверджено граничну чисельність працівників та штатний розпис КП «Карлівка Новатор», внесено зміни (а.с.10-13).

Розпорядженням в.о. міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 93 від 01 червня 2017 року начальника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_3 звільнено з 01 червня 2017 року відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин посадових обовязків та відсутність укладеного контракту між засновником та начальником підприємства (а.с. 8 т. 1).

Частинами 1 та 3ст. 22 ЦК Українипередбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Тобто ця відповідальність повязана з винними діями або бездіяльністю працівника, що потягли спричинення матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмір прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках зазначених у законодавстві.

За положенням п.1 ч.1ст. 134 КЗпПвідповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовийдоговір провзяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Водночас рішенням Машівського районного суду від 04.06.2018 року, залишеним без змін Апеляційним судом Полтавської області від 05.09.2018 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження Карлівської міської ради Полтавської області від 01.06.2017 р. № 93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печерицю Поліну Олександрівну» видане в.о. міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_4; визнано протиправним та скасовано розпорядження Карлівської міської ради Полтавської області від 13.06.2017 р. № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печерицю Поліну Олександрівну», видане міським головою Карлівської міської ради ОСОБА_5; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Комунального підприємства «Карлівка новатор» з 02 червня 2017 року.

При розгляді вказаної цивільної справи судом розглядалися доводи КП «Карлівка Новатор» щодо порушення ОСОБА_3 своїх трудових обовязків та вказані доводи не знайшли свого підтвердження, не надано таких доказів і в даній справі.

Щодо посилання відповідачів про відсутність контракту з ОСОБА_3 суд зазначає, що 24 лютого 2017 між Карлівською міською радою та ОСОБА_3 укладено контракт, про що свідчить наданий позивачем примірник указаного контракту, вказана обставина також встановлена рішенням Машівського районного суду від від 04.06.2018 року.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Враховуючи вищевикладений висновок суду, заява представника відповідача про застосування позовної давності не розглядається.

У відповідності зі статтею 141 ЦПК України, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін та приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Комунального підприємтва «Карлівка Новатор» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязківвідмовити.

Стягнути з Комунального підприємтва «Карлівка Новатор» на користь ОСОБА_3 витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст Рішення складено 18.03.2019 року.

Суддя С. М. Косик