У спорах про призначення житлової субсидії належним захистом прав позивача є зобов'язання розглянути заяву в порядку, встановленому постановою КМУ від 21.10.1995 № 848 (Сьомий апеляційний адміністративний суд № 296/1117/18, 26.03.19)

Фабула судового акта: Спеціальні комісії, які приймають рішення про призначення субсидій, мають враховувати всі життєві обставини людей, що подають заяви про надання державної допомоги. Про це сказав очільник Уряду під час «Години запитань до Уряду» у Верховній Раді в грудні 2018 р. «У людей можуть бути різні випадки в житті. Для цього на місцях створені спеціальні комісії, які можуть розглядати життєві обставини кожної людини», – наголосив він. Крім того, глава Уряду звернувся до представників органів соцзахисту. Він закликав стати на бік людини, яка «не має якоїсь довідки, але має реально низькі доходи та потребує допомоги держави». За словами Прем’єр-міністра, відбувається постійний моніторинг діяльності таких комісій. «Якщо бачимо десь відхилення, намагаємось їх корегувати», – сказав він.

Хотілось би вірити, що органи влади будуть прислуховуватись до цієї поради. Якщо – ні, можливий інший шлях захисту прав та інтересів людини, що став предметом розгляду судової справи, яка пропонується увазі читачів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом позовом до Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації та Департаменту праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він тимчасово проживає без реєстрації, у належній йому на праві власності частині житлового будинку. У грудні 2016 року він звернувся до вказаного управління районної державної адміністрації із заявою щодо призначення житлової субсидій, проте йому було відмовлено.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, зазначивши, зокрема, що відповідно до п.6 Порядку субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Як вважав суд, законодавством «передбачено лише два виключні випадки призначення субсидії особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні, якими є проживання у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла або надання її забудовника, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Інших випадків призначення субсидії за місцем фактичного проживання не передбачено».

Втім, Сьомий апеляційний адміністративний суд з таким висновком не погодився, зазначене судове рішення скасував, визнав протиправними дії відповідачів щодо розгляду заяви про призначення субсидії та зобов'язав управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації розглянути заяву про призначення житлової субсидії відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 року № 848.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що із змісту вищевказаних норм слідує, що за наявності умов, зазначених у пункті 6 Положення № 848, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Однак, при розгляді заяви позивач про призначення житлової субсидії відповідачем будь-якого рішення прийнято не було, натомість, відповідач обмежився лише листом, що не відповідає вимогам вищевказаного Порядку. З огляду на викладене відповідачем порушено порядок прийняття рішення у відповідності до вимог зазначеного Положення.

За таких обставин, належним захистом прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про призначення житлової субсидії відповідно до встановленого цим Положення порядку.

Оскільки діючим законодавством встановлена процедура прийняття рішень про призначення/відмову у призначенні житлової субсидії, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа по суті судом касаційної інстанції ще розглядалась. Відповідно до ухвали від 20.05.19 подану відповідачем касаційну скаргу, залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам ст. 330 КАС України (у касаційній скарзі відсутні вимоги до суду касаційної інстанції щодо рішень судів першої та апеляційної інстанцій). Надано строк для усунення недоліків.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 296/1117/18

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С. Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

26 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації та Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації та Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення

04.03.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_1

На даний час, ОСОБА_4, тимчасово проживає без реєстрації, у належній йому на праві власності частині житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

У грудні 2016 року позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації із заявою щодо призначення житлової субсидій за місцем його фактичного проживання.

Листом управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації від 13.12.2018 року №3046 його було повідомлено, що за призначенням субсидії може звернутись особа, яка зареєстрована у будинку, та роз'яснено його право на звернення щодо призначення субсидії за місцем його реєстрації.

В подальшому ОСОБА_4 також звертався з питання призначення йому субсидії по місцю фактичного проживання до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.

Листом Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 23.01.2017 року № 06Г-3115 було повідомлено ОСОБА_4, що йому вже було дано відповідь з цього приводу на особистому прийому в департаменті 29.12.2016 та 20.01.2017 року, та повторно було роз'яснено, що питання про призначення йому субсидії за адресою: АДРЕСА_2 може бути вирішено управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації у разі надання доказів його реєстрації за цією адресою.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, тоді як відповідачем доведено правомірність його оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, рішенню суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива регулюється Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" від 21.10.1995 року № 848 (надалі - Положення № 848).

Відповідно до пункту 2 Положення № 848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом, утримання житла, управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Пунктом 3 Положення встановлено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Згідно пункту 6 Положення, субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у м. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Субсидія не може призначатися одночасно за місцем реєстрації особи та місцем її фактичного проживання.

Пунктом 7 Положення зазначено, що субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Крім того, приписами п.8 Положення №848 передбачено можливість призначення житлової субсидії одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).

Відповідно до пункту 13 Положення для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (за наявності).

Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Для нарахування субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про: склад зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб - житлово-експлуатаційними організаціями або іншими органами, що визначені місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; у сільській місцевості - сільськими (селищними) радами; органами самоорганізації населення.

Рішення про призначення (не призначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, визначених абзацами дев'ятим - тринадцятим цього пункту.

Із змісту вищевказаних норм слідує, що за наявності умов, зазначених у пункті 6 Положення №848, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Однак, при розгляді заяви ОСОБА_2 про призначення житлової субсидії від 02.12.2016 року відповідачем будь-якого рішення прийнято не було, натомість, відповідач обмежився лише листом, що не відповідає вимогам вищевказаного Порядку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення у відповідності до вимог Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 року №848.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому слід враховувати, що діючим законодавством встановлена процедура прийняття рішень про призначення/відмову у призначенні житлової субсидії, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Адміністративний суд, в свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

За таких обставин, належним захистом прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення житлової субсидії від 02.12.2016 року відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 року №848.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243 250 308 310 315 317 321 322 325 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації та Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації щодо розгляду заяви про призначення ОСОБА_2 субсидії.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення житлової субсидії від 02.12.2016 року відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 року №848.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.