Суд: стягнув з володільця оздоровчо-рекреаційного комплексу шкоду, спричинену здоров’ю дитини, що підсклизнулась і впала у приміщенні сауни (Львівський апеляційний суд, № 464/4641/17, 23.03.20)

Фабула судового акта: Безліч статей у засобах масової інформації присвячується характеристиці механізму захисту прав споживачів. Але іноді звичайне судове рішення містить найкращі рекомендації для поведінки людей, що забажали захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з порушеннями законодавства, що регламентує правовідносини у цій сфері. Судова справа, що пропонується увазі читачів, безумовно, відноситься саме до такої категорії.

Як було встановлено судами, 08 травня 2016 року подружжя (позивачі) разом з малолітньою дочкою з метою відпочинку в термальних та прісних бассейнах відвідали призначений для цього оздоровчо-рекреаційний комплекс, що належить товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ, відповідач). У зв`язку із проведеною оплатою за надання послуг з відпочинку тривалістю 3 години у сумі 1 100 гривень через службу прийому відбулося укладення договору приєднання до публічного договору про надання послуг з відпочинку в термальних та прісних басейнах. На території цього комплексу з малолітньої дитиною, 2005 року народження, стався нещасний випадок невиробничого характеру, а саме, - остання внаслідок падіння отримала травму: закритий перелом шийки правої плечової кістки. За результатами розслідування нещасного випадку, проведеного на підставі звернення позивачки комісією, утвореною розпорядженням голови районної державної адміністрації (третя особа на стороні відповідача), був складений акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру, який затверджено 30 вересня 2016 року. Причиною нещасного випадку, в даному акті зазначено особиста необережність.

В обгрунтування своїх вимог позивачі покликались, зокрема, на те, що під час відпочинку у зазначеному комплексі позивачка разом з донькою з метою відвідування сауни зайшли у приміщення, де зняли гумове взуття та пішли у напрямку входу у приміщення сауни, однак дитина, ідучи по мокрій поверхні, послизнулась та впала, вдарившись правою рукою об підлогу. Падіння дитини сталось внаслідок того, що плитка була мокра та слизька, що свідчить про те, що адміністрація комплексу не приділила належної уваги прибиранню приміщення на окремих її ділянках. Окрім цього, падіння сталось також внаслідок відсутності належного контролю за відвідувачами комплексу, відсутності засобів індивідуального захисту з метою їх безпеки, оскільки адміністрацією комплексу не забезпечено у самому приміщенні зали наявності спеціально обладнаного місця для знятого відвідувачами гумового взуття, перед відвідуванням сауни та відсутності відповідного захисного гумового або іншого покриття на тій частині підлоги, по якій відвідувачі, після зняття гумового взуття босими ногами переміщаються по мокрій та слизькій підлозі до входу в сауну.

У добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати завдані бездіяльністю збитки, у зв`язку з чим позивачі вдались до судового захисту. Вони просили стягнути на їх користь 1 100 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, а також відшкодувати судові витрати в розмірі 2 240.00 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, втім, апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги батьків в інтересах дитини задовольнив частково, - стягнув з на користь позивача 700.00 грн завданої майнової шкоди, що становить вартість квитків за відвідування комплексу та 3000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Варто звернути увагу на наступні судження колегії суддів, якими обґрунтоване судове рішення.

Ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

При цьому положення ч. 10 цієї статті Закону закріплюють правило - виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Тобто, при вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на виконавцеві.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі, звертаючись до суду із вказаним позовом, просили відшкодувати їм матеріальну шкоду, яка полягає у поверненні їм вартості здійсненої оплати за надання послуг з відпочинку, а також моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вони зазнали через отримані малолітньою дитиною тілесні ушкодження та неналежне виконання професійних обов`язків медичним персоналом.

Проте суд першої інстанції, встановивши факт заподіяння шкоди здоров`ю дитини, безпідставно поклав обов`язок доказування цієї обставини на позивачів. При цьому, відповідачем не надано доказів, що спричинена шкода виникла з вини малолітньої дитини.

Колегія суддів також критично оцінила висновки комісії, викладені в акті про нещасний випадок невиробничого характеру про те, що причиною настання нещасного випадку була особиста необережність, адже такий складено через чотири місяці після настання нещасного випадку, без виїзду комісії на місце його настання та при неповно з`ясованих фактичних обставинах його настання.

Щодо належної (відповідальної) особи за спричинену здоров`ю дитини шкоду, колегія суддів виходила з того, що комісією розслідувався нещасний випадок, який стався на території ТОВ у власності якого знаходиться земельна ділянка, на якій розташовано комплекс. При цьому витяг з Державного реєстру про відсутність у товариства на праві власності нерухомого майна за цією адресою також не може спростувати факту, що саме вони є відповідальними за спричинену шкоду.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (ВСКЦС, справа № 444/484/15-ц, 12.12.18)

Пральна машина чотири рази виходила з ладу при схожих проявах дефекту, що свідчить про наявність істотних недоліків, які виникли з вини виробника, і є підставою для розірвання договору (ВС/КЦС, справа № 398/3014/15-ц, 13.12.18)

Шкода, завдана споживачу або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством (ВС/КЦС,№ 161/626/17,25.07.19)

Справа № 464/4641/17 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1984/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , нарішення Сихівськогорайонного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

у липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулись з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Кочік", третя особа на стороні відповідача Берегівська районна державна адміністрації Закарпатської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

В обгрунтування позовних вимог покликались на те, що 08 травня 2016 року разом з малолітньою донькою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відпочивали на території комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 води ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачеві по справі. Під час відпочинку у зазначеному комплексі ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою, ОСОБА_4 , з метою відвідування сауни зайшли у приміщення Королівської зали Комплексу, де зняли гумове взуття та пішли у напрямку входу у приміщення сауни, однак малолітня ОСОБА_2 , ідучи по мокрій поверхні, послизнулась та впала, сильно вдарившись правою рукою об підлогу. Падіння малолітньої ОСОБА_2 сталось внаслідок того, що плитка була мокра та слизька, що свідчить про те, що адміністрація комплексу не приділила належної уваги прибиранню приміщення на окремих її ділянках. Окрім цього, падіння малолітньої ОСОБА_2 сталось і внаслідок відсутності належного контролю за відвідувачами комплексу, відсутності засобів індивідуального захисту з метою їх безпеки, оскільки адміністрацією комплексу не забезпечено у самому приміщенні королівської зали наявності спеціально обладнаного місця для знятого відвідувачами гумового взуття, перед відвідуванням сауни та відсутності відповідного захисного гумового або іншого покриття на тій частині підлоги, по якій відвідувачі, після зняття гумового взуття босими ногами переміщаються по мокрій та слизькій підлозі до входу в сауну. Цього ж дня, 08.05.2016, після звернення до Центральної районної лікарні в м. Берегове, малолітній ОСОБА_2 встановлено клінічний діагноз: закритий перелом хір.шийки правої плечевої кістки з допустимим зміщенням, їй проведена операція закритої репозиції правої плечової кістки та накладено гіпсову пов`язку. У добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати завдані бездіяльністю збитки, у зв`язку з чим позивачі змушені за захистом своїх прав звернутись до суду. Просять стягнути на їх користь 1100 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, а також відшкодувати судові витрати в розмірі 2240.00 грн.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , вважають, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважають, що розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, що стався з малолітньою ОСОБА_2 , яке проводилось посадовими особами Берегівської районної державної адміністрацією, є упередженим, оскільки таке розпочалося виключно за вимогою позивачів через 4,5 місяців після факту нещасного випадку, хоча про настання 08.05.2016 року нещасного випадку з малолітньою ОСОБА_2 на території комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та про проведення у Центральній районній лікарні в м. Берегове потерпілій операції - закритої репозиції правої плечової кістки з накладенням гіпсової пов`язки, було відомо посадовим особам Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області. Вважають, що складений за його результатами акт №1 від 30.09.2016, є неповним та незрозумілим, а викладені у ньому обставини судом першої інстанції не перевірено, відомості про відповідача ТОВ «Берег-Кочік» в акті відсутні. Крім того, зазначає, що у судовому засіданні не було досліджено питання неналежного надання працівниками медичного персоналу Комплексу першої медичної допомоги малолітньої ОСОБА_2 , не отримавши з цього приводу пояснення осіб та не дослідивши доказів, судом були порушені норми процесуального права, про що свідчить відсутність у описовій частині рішення суду мотивованої оцінки цього аргументу позивачів. Враховуючи наведене, просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16.08.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кочік» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та невиконанням умов договору. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег - Кочік» (ідентифікаційний код юридичної особи 30908733) на користь ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , 1100.00 грн. майнової шкоди, що становить вартість квитків за відвідування 08.05.2016 Оздоровчо- рекреаційного комплексу «Косино» («Термальні води Косино»); стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег - Кочік» (ідентифікаційний код юридичної особи 30908733) на користь ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 10000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег - Кочік» (ідентифікаційний код юридичної особи 30908733) на користь ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 судові виграти у вигляді сплаченого судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді даного спору відсутні підстави для визнання шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2 внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, адже жодних доказів, які б доводили наявність обставин завдання майнової шкоди саме неналежним виконанням своїх обов`язків з боку відповідача позивачами не надано і судом не здобуто. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, така підлягає залишенню без задоволення, оскільки причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою і діями відповідача не доведений.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2016 року на території комплексу «Термальні ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з малолітньої дочкою позивачки ОСОБА_2 , 2005 року народження стався нещасний випадок невиробничого характеру, а саме остання внаслідок падіння отримала травму: закритий перелом шийки правої плечової кістки з допустимим зміщенням, що підтверджується довідкою Берегівської ЦРЛ.

За результатами розслідування нещасного випадку Берегівською РДА складено акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру, який затверджено 30 вересня 2016 року. Причиною нещасного випадку, в даному акті зазначено особиста необережність.

Розслідування даного нещасного випадку, що стався на території ТОВ «Берег-Кочік» було проведено, на підставі звернення позивачки ОСОБА_1 (мами малолітньої ОСОБА_2 ), комісією, утвореною розпорядженням голови Берегівської РДА від 15.09.2016 року № 319 (з урахуванням розпорядження від 19.09.2016 року № 323).

Судом також встановлено, що малолітня ОСОБА_2 08 травня 2016 відвідала комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_3 », разом зі своїми батьками, з метою відпочинку в термальних та прісних басейнах.

У зв`язку із проведеною оплатою за надання послуг з відпочинку тривалістю 3 години у сумі 1 100 гривень через службу прийому відбулося укладення договору приєднання до публічного договору про надання послуг з відпочинку в термальних та прісних басейнах, чинного з 01 червня 2015 року.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей публічний договір, чинний з 01 червня 2015 року укладено між сторонами, шляхом проведення оплати з відпочинку в термальних та прісних басейнах через службу прийому (рецепцію) готівкою, зокрема з тих підстав, що у ньому взагалі відсутня вказівка на те, хто саме виступає його стороною, з боку підприємця (Комплексу). Матеріали справи не містять доказів його знаходження в куточку споживача, а також на сайті http://www.kosino.com.ua, який до того ж не функціонує. Роздруківка невідомого походження цього договору, не може бути належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (підприємця), яка може вносити і вносить відповідні зміни.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

У даному випадку між сторонами у справі виникли відносини, врегульовані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», адже позивачами замовлено послугу для задоволення особистих потреб (відпочинку).

Окрім інших прав, споживачі мають право на належну якість продукції та обслуговування (п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

При цьому положення частини десятої цієї статті Закону закріплюються положення про те, що виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Тобто, при вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на виконавцеві.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі звертаючись до суду із вказаним позовом просили відшкодувати їм матеріальну шкоду, яка полягає у поверненні їм вартості здійсненої оплати за надання послуг з відпочинку, а також моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вони зазнали через отримані малолітньою ОСОБА_2 тілесні ушкодження та неналежне виконання професійних обов`язків медичним персоналом.

Проте суд першої інстанції, встановивши факт заподіяння шкоди здоров`ю малолітній ОСОБА_2 ,який мав місце на території комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », безпідставно поклав обов`язок доказування цієї обставини на позивачів. При цьому, відповідачем не надано доказів, що спричинена шкода виникла з вини малолітньої дитини.

Колегія суддів критично оцінює висновки комісії, викладені в акті №1 про нещасний випадок невиробничого характеру про те, що причиною настання нещасного випадку була особиста необережність, адже такий складено через чотири місяці після настання нещасного випадку, без виїзду комісії на місце його настання та при неповно з`ясованих фактичних обставинах його настання.

Щодо належної (відповідальної) особи за спричинену здоров`ю дитини шкоду, колегія суддів виходить з того, що комісією розслідувався нещасний випадок, який стався на території ТОВ «Берег Кочік», а цим товариством дані обставини не спростовано, як і не надано доказів того, що вони є неналежним відповідачем у справі, адже саме у їх власності знаходиться земельна ділянка, на якій розташовано комплекс «Термальні ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При цьому витяг з Державного реєстру про відсутність у товариства на праві власності нерухомого майна за цією адресою також не може спростувати факту , що саме вони є відповідальними за спричинену шкоду.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються також і на тому, що як вказано раніше, публічний договір про надання послуг з відпочинку в термальних та прісних басейнах не містить інформації про те, хто є його виконавцем (підприємцем).

З огляду на викладене, враховуючи те, що у даних правовідносинах позивачі, як споживачі, є слабкою стороною, позов ними пред`явлено до належного відповідача, який і повинен нести відповідальність за спричинену шкоду, розмір якої відповідачем не оспорено.

Рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 підтверджується вартість за відвідування сауни, вартість 3- х годин перебування становить 350.00 грн. на одного відвідувача, а відтак до стягнення на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає сума 700.00 грн. Зазначена сума підлягає стягненню лише на користь ОСОБА_1 , оскільки малолітня ОСОБА_2 не могла самостійно оплачувати вартість перебування у сауні.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує витання відшкодування моральною (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, степеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи тяжкість отриманого дитиною ушкодження (травми), а також те, що на місці травмування їй не було надано оперативної та невідкладної медичної допомоги і не було викликано швидку допомогу для подальшого транспортування до медичного закладу, малолітній ОСОБА_2 прийшлося тривалий час терпіти фізичну біль, як і на момент отримання травми, так і подальшому протягом тривалого часу лікування, що призвело до душевних страждань та переживань, зокрема і щодо наслідків травмування руки.

ОСОБА_1 , як матір дитини, переживаючи за фізичне здоров`я малолітньої дитини, бачачи її страждання від фізичної болі в руці, переживаючи за наслідки отриманої травми, також зазнала душевних страждань та переживань.

За вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її батько, ОСОБА_3 слід стягнути 5000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3000.00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сихівськогорайонного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег - Кочік» (ідентифікаційний код юридичної особи 30908733) на користь ОСОБА_1 700.00 грн. завданої майнової шкоди, що становить вартість квитків за відвідування 08.05.2016 Оздоровчо- рекреаційного комплексу «Косино» («Термальні води Косино») та 3000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег - Кочік» (ідентифікаційний код юридичної особи 30908733) на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , 5000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берег - Кочік» (ідентифікаційний код юридичної особи 30908733) на користь ОСОБА_1 1600.00 грн. судового збору за подання позову, та 2400.00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 23.03.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.