Проведення "скороченого" судового розгляду не є перешкодою для ухвалення виправдувального вироку (Миронівський районний суд Київської області у справі №371/335/20, 09.03.2021).

Фабула судового акту: Вироком Миронівського районного суду Київської області від 09.03.2021 у кримінальному провадженні № 371/335/20 громадянина Г. виправдано у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Згідно обвинувального акту Г. обвинувачується у тому, що 12.02.2020 бл. 18 год. 00 хв. він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився в приміщенні будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, 3/4 частки якого належить йому на праві користування, а 1/4 частки вказаного будинку на праві приватної власності належить потерпілій З.

Перебуваючи у вказаному будинку 12.02.2020 приблизно о 18 год. 30 хв. у Г. виник злочинний умисел на вчинення підпалу вказаного будинку з метою його пошкодження, в тому числі пошкодження 1/4 частки вказаного будинку, що на праві приватної власності належить З.

Цього ж дня, 12.02.2020 бл. 21 год. 30 хв. Г., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні своєї частини будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1, за допомогою легкозаймистої рідини – бензину, який попередньо розлив на одяг, що знаходився на ліжках у житлових кімнатах №1 та №2, після чого помістив побутовий газовий балон з вмістом газу «Пропан» на ліжко у кімнату № 2, яка суміжна з кімнатою З. та підпалив ліжка за допомогою сірників, внаслідок чого вчинив підпал вказаного будинку.

Після здійснення підпалу ліжка, де знаходився газовий балон та одяг, Г. з місця вчинення злочину зник, довівши таким чином свій злочинний умисел до кінця.

У результаті вказаних протиправних дій Г., які перебувають у прямому причинному зв’язку із настанням негативних суспільно-небезпечних наслідків, потерпілій З. заподіяно майнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить їй на праві приватної власності.

Згідно із формулюванням обвинувачення, дії Г. кваліфіковано як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, зокрема умисне пошкодження чужого майна вичинене шляхом підпалу.

Суд, провівши «скорочений» судовий розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, констатував необхідність виправдання Г. у пред’явленому обвинуваченні.

Враховуючи обґрунтовану позицію сторони захисту, суд послався на те, що необхідною складовою для засудження особи в умисному пошкодженні майна (ст. 194 КК України) є доведення стороною обвинувачення розміру завданої шкоди у великих розмірах тобто в розмірі у 2020 році не меншому 262 750,00 грн. (250 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Водночас обвинувальний акт взагалі не містить оцінки шкоди заподіяної потерпілій, а в матеріалах кримінального провадження відсутній висновок товарознавчої експертизи, яким був би констатовано розмір завданих збитків.

На підставі викладеного суд визнав обвинуваченого невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, та виправдав його за цим обвинуваченням в зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину.

Адвокат Ткаченко Сергій Олександрович

Аналізуйте судовий акт: Визнання своєї вини не є безумовною підставою для скороченого судового розгляду; незастосування судом відеозаписувальних техзасобів не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (Київський апел. суд, №379/1222/18, 09.07.19р)

Суд: Наркотичні засоби та психотропні речовини є різними предметами злочинних посягань і ототожнювати їх неможливо, оскільки це вказує на неконкретність пред'явленого обвинувачення (справа №364/771/17)

ВС/ККС: Проведення судом першої інстанції скороченого судового розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не виключає обов’язку суду надати правильну кваліфікацію дій обвинуваченого - крадіжка (ВС/ККС у справі № 371/834/17 від 02 квітня 2019 р.)

Суд: Проведення обшуку особи, прихованого під огляд місця події, до внесення даних до ЄРДР є грубим порушенням норм КПК України (Ставищенський районний суд, виправдувальний вирок 16.01.2019, № 378/331/18)

ЄУН 371/335/20

Провадження № 1-кп/371/56/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

з секретарем Овчаренко В.С.,

за участі

прокурора Остапенка Ю.А.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого адвоката Ткаченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено 13 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000059, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 12 лютого 2020 року приблизно о 18 години 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився в приміщенні будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , 3/4 частки якого належить йому на праві користування, а 1/4 частки вказаного будинку на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Перебуваючи у вказаному будинку 12 лютого 2020 року приблизно о 18 годині 30 хвилин у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на вчинення підпалу вказаного будинку з метою його пошкодження, в тому числі пошкодження 1/4 частки вказаного будинку, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Цього ж дня, 12 лютого 2020 року приблизно о 21 години 30 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні своєї частини будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1 , за допомогою легкозаймистої рідини – бензину, який попередньо розлив на одяг, що знаходився на ліжках у житлових кімнатах №1 та №2, після чого помістив побутовий газовий балон з вмістом газу «Пропан» на ліжко у кімнату № 2 , яка суміжна з кімнатою ОСОБА_1 та підпалив ліжка за допомогою сірників, внаслідок чого вчинив підпал вказаного будинку.

Після здійснення підпалу ліжка, де знаходився газовий балон та одяг, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, довівши таким чином свій злочинний умисел до кінця.

Згідно висновку експерта №14-67 від 03 березня 2020 року осередків пожежі в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 було два: в житловій кімнаті №1 праворуч від входу до кімнати в зоні розміщення ліжка; в житловій кімнаті №2 на ліжку, розташованому зліва від входу. Причиною виникнення пожежі займання горючої рідини (бензину), в зонах осередків пожежі, внаслідок дії на неї відкритого вогню сірників.

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_2 , які перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням негативних суспільно-небезпечних наслідків, потерпілій ОСОБА_1 заподіяномайнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить їй на праві приватної власності.

Згідно із формулюванням обвинувачення, дії ОСОБА_2 кваліфіковано як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, зокрема умисне пошкодження чужого майна вичинене шляхом підпалу.

У відповідності до ч. 2 та ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Аналіз норм ст. ст. 22, 26, 84-86, 92, 95, 337 КПК України в їх змістовному зв`язку із нормою ст. 349 КПК України дає підстави дійти до висновку, що суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому обов`язок по доведенню вини обвинуваченого покладається на прокурора, який як і сторона захисту вільний у наданні доказів, якими він обстоює свою правову позицію, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків проте не підміняє їх, досліджує лише ті докази, які надані сторонами кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор, потерпіла, обвинувачений та його захисник вважали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, відображених в обвинувальному акті.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, суд провів судовий розгляд провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують особистість обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений повідомив, що 15 лютого 2020 року він після вечері із своєю співмешканкою вживав алкогольні напої, після чого в нього із співмешканкою виникла сварка, яка закінчилась тим, що остання залишила будинок. Обвинувачений взяв бензин, який знаходився в каністрі веранди будинку для заправки бензопили, та вилив його на два ліжка в своїх кімнатах, запаливши їх. На запитання прокурора щодо поміщення газового балону на одне із ліжок, обвинувачений пояснив, що туманно пам`ятає цей момент. Метою таких його дій було бажання спалити будинок для закінчення життя самогубством.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши обвинуваченого, зважаючи на межі судового розгляду, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (ч. 1 ст. 337 КПК України) суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого він обвинувачується по даному кримінальному провадженню, зважаючи на наступне.

Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_2 12 лютого 2020 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вирішив вчинити підпал будинку по АДРЕСА_1 , 3/4 частики якого належить йому на праві користування, а 1/4 частка цього будинку на праві приватної власності належить ОСОБА_1.

12 лютого 2020 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, реалізуючи свій намір, спрямований на знищення свого та чужого майна, перебуваючи в приміщенні своєї частини будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 розлив бензин на одяг, який лежав на ліжках у житлових кімнатах № 1 та 2, помістивши побутовий газовий балон з вмістом газу «Пропан» на ліжко у кімнату № 2, підпалив обидва ліжка за допомогою сірників, внаслідок чого в будинку сталася пожежа.

Згідно висновку експерта №14/67 від 03 березня 2020 року, у вказаному будинку було два осередки пожежі, а саме: в житловій кімнаті № 1 праворуч від входу до кімнати в зоні розміщення ліжка; в житловій кімнаті № 2 на ліжку, розташованому зліва від входу. Причиною виникнення пожежі є займання горючої рідини (бензину), в зонах осередків пожежі, внаслідок дії на неї відкритого вогню сірників.

У результаті вказаних дій ОСОБА_2 , потерпілій ОСОБА_1 заподіяно майнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить їй на праві приватної власності.

Таким чином суд вважає доведеним, що у наслідок дій обвинуваченого, 12 лютого 2020 року сталася пожежа в будинку по АДРЕСА_1 , у наслідок якої було пошкоджено стелю 1/4 частки вказаного будинку, що на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_1 , що і відображено в обвинувальному акті.

Проте ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.

Об`єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причиновим зв`язком між вказаними діями і наслідками.

Термінологічна конструкція «пошкодження» передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільно небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов`язує момент закінчення злочину.

Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан.

У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спеціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194 Кримінального кодексу України, є матеріальним. Обов`язковими ознаками його об`єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причиновий зв`язок між діянням та заподіяною шкодою.

Шкода у великих розмірах в складі умисного пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У 2020 році двісті п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян в частині кваліфікації кримінально караних діянь становило 262 750 гривень (1051*250=262750).

У відповідності до ст. 91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обов`язок доказування якої, згідно ст. 92 КПК України покладається саме на сторону обвинувачення.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор (які є стороною обвинувачення) зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.

Тобто у даному випадку визначення розміру шкоди від пошкодження майна має бути здійснено шляхом проведення відповідної експертизи. При визначенні розміру шкоди враховуються лише реальні матеріальні збитки.

На відміну від злочину, передбаченого ст. 194, умисне знищення чи пошкодження окремих спеціальних видів майна утворює склад відповідного злочину незалежно від розміру заподіяної такими діями шкоди (наприклад, це стосується Державного Прапора України та Державного Герба України (ст. 338), офіційних документів, штампів та печаток (ст. 357), майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов`язок, судді, народного засідателя, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів (статті 352, 378, 399), військового майна (ст. 411).

В п. 4 своєї постанови від 2 липня 1976 року N 4 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки», Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що кримінальна відповідальність настає за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою не заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що не мало наслідків, у виді заподіяння майнової шкоди у великому розмірі, повинно тягти відповідальність за ст. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Із вищевикладеного суд приходить до висновку, що для того, щоб в діях ОСОБА_2 був склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України прокурор повинен не лише довести, що у наслідок підпалу обвинуваченим будинку по АДРЕСА_1 було пошкоджено майно потерпілої ОСОБА_1 оціночна вартість відновлення якого становила мінімум 262 750 гривень, а й зазначити про це в обвинувальному акті.

Із обвинувального акту, зокрема із розділів «Встановлені під час здійснення досудового розслідування фактичні обставини кримінального провадження», «Правова кваліфікація кримінального провадження», «Формулювання обвинувачення» не вбачається, що під час досудового розслідування було встановлено, що у наслідок підпалу обвинуваченим будинку по АДРЕСА_1 було пошкоджено майно потерпілої ОСОБА_1 оціночна вартість відновлення якого становить 262 750 гривень.

Обвинувальний акт взагалі не містить оцінки шкоди заподіяної потерпілій, в ньому лише зазначено, що у результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 заподіяно майнової шкоди у вигляді пошкодження стелі 1/4 частки вказаного будинку, що належить останній на праві приватної власності.

Більш того, як вбачається із формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 він взагалі не звинувачується в умисному пошкодженні майна потерпілої, що заподіяло їй шкоду у великих розмірах.

Як зазначалося вище, у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що ОСОБА_2 не звинувачувався стороною обвинувачення в умисному пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів цього, суд приходить до висновку про не доведеність того, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, як наслідок необхідності виправдання по пред`явленому йому звинуваченню.

Таке рішення суд приймає також враховуючи те, що реєстр матеріалів досудового розслідування, підписаний старшим слідчим СВ Миронівського ВП ГУ НП України в Київській області Хорошун Л.М., також не містить інформації про призначення та проведення товарознавчої експертизи із оцінки розміру збитків від пошкодження стелі 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить потерпілій на праві приватної власності.

Крім того, із ухвал слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2020 року та від 16 березня 2020 року (ЄНУ 371/175/20) вбачається, що пожежою пошкоджено не всю стелю 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить потерпілій ОСОБА_1 на праві приватної власності, а лише її частину (а.с. 96-100).

Під час підготовчого судового засідання 27 липня 2020 року, прокурор не заявив клопотання про повернення обвинувального акту для усунення його недоліків, просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, тобто підтвердив необхідність розгляду справи саме в межах даного обвинувального акту і висунутого в ньому обвинувачення.

Під час підготовчого судового засідання 27 липня 2020 року, в межах ч. 2 ст. 315 КПК України прокурор також не заявив клопотання про призначення товарознавчої експертизи із оцінки розміру збитків від пошкодження стелі 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить потерпілій на праві приватної власності.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року за апеляційною скаргою прокурора Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року (справа ЄУН 371/201/20), суд апеляційної інстанцій констатував, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень повертаючи обвинувальний акт в зв`язку із недоліками обґрунтованість правової кваліфікації дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення, оскільки предметом підготовчого судового засідання є лише відповідність обвинувального акта вимогам закону, а не обґрунтованість правової кваліфікації дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення, які можуть та повинні перевірятись на стадії судового розгляду.

Крім того суд апеляційної інстанції в цій ухвалі констатував, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 337 КПК України, прокурор під час судового розгляду може не тільки змінити або висунути додаткове обвинувачення, а відмовитися від підтримання державного обвинувачення, якщо в результаті судового розгляду дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується.

Під час судового розгляду справи прокурор не змінив, не висунув додаткового обвинувачення, та не відмовитися від підтримання державного обвинувачення за даним обвинувальним актом, як це передбачено ч. 2 ст. 337 КПК України, в дебатах наполягав на прийнятті обвинувального вироку за даним обвинувальним актом.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 КПК України під час розгляду кримінального провадження по суті, суд повинен забезпечити дотримання вимог змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення їхніх правових позицій.

Як зазначалося вище, за принципом диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ст. 26 КПК України), судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 371, 373-376 КПК України, суд, –

З А С У Д И В :

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, та виправдати його за цим обвинуваченням в зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.

2. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта в розмір 6280 гривень 40 копійок віднести на рахунок держави.

3. Після набрання вироком законної сили скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2020 року, повернути металеву каністру зелено-сірого кольору, обмотану поліетиленовими пакетами білого кольору з написом «АТБ» та бензопилу червоного кольору марки «Бензопила 4500» ОСОБА_2 , а пожежне сміття, яке поміщено до спеціальних пакетів № 0008786 та №0008787 знищити.

4. Виконання пункту 3 резолютивної частини цього вироку покласти на відділ поліції № 2 Обухівського районного управління поліції в Київській області.

5. Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук