Про умови надання послуг користування глобальною мережею Інтернет особі, що відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі (Сьомий апеляційний адміністративний суд, № 675/1332/17, 19.06.19)

Фабула судового акта: Не можна заперечувати унікальність Інтернету, що є не тільки засобом зв’язку та важливим джерелом інформації, але є певною інфраструктурою, яка дозволяє кожній людині отримувати доступ до культурних, освітніх, громадських, політичних та інших ресурсів, різноманітних послуг тощо. Інтернет давно став ключовим засобом, завдяки якому люди можуть здійснювати своє право на свободу думок та їх вільне вираження, гарантоване Загальною декларацією прав людини і Міжнародним пактом про громадянські та політичні права.

У практиці Європейського Суду з прав людини питання про доступ до Інтернету стало предметом окремого вивчення ще 2012 року. Відповідно до рішення у справі «Ахмет Юлдірім проти Туреччини» ЄСПЛ (ECHR Chamber judgment, case Ahmet Yildirim v. Turkey) (заява №. 3111/10) було зазначено, що «право безперешкодного доступу до Інтернету слід також визнати».

Постановою Європейського Суду з прав людини від 17.01.2017 «Справа Янковскіс (Jankovskis) проти Литви» (скарга N 21575/08) було підтверджено порушення державою вимог статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Литовець скаржився на те, що йому не дозволяють в місці позбавлення волі користуватися Інтернетом для пошуку інформації про можливості отримання освіти. Представник держави наполягав, що за допомогою Інтернету заявник може координувати злочинну діяльність спільників, що знаходяться на волі. Однак вердикт Суду був однозначний: така заборона є порушенням прав людини, адже працівники виправного закладу, департаменту в'язниць і Мін'юсту навіть не намагалися подумати, як можна створити умови для користування Інтернетом не на шкоду законам.

Судове рішення у справі, що пропонується увазі читачів, окреслює це питання з точки зору законодавства України, приписи якого ще не відносять доступ до Інтернету до прав, що гарантуються державою нарівні з іншими правами людини. А це означає, що вірогідними лишаються такі ситуації, коли такий доступ може бути обмежений.

Отже, звертаючись до суду, позивач, що відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, просив скасувати наказ начальника державної установи № 239 від 17 червня 2016 року «Про здійснення засудженими Замкової виправної колонії (№ 58) телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку та користування глобальною мережею Інтернет», оскільки вважає, що вказаним наказом були порушені права засуджених на здійснення без обмежень, зокрема, користування глобальною мережею Інтернет, в тому числі, у вихідні і святкові дні. Позивач зазначає, що в даний час він має можливість користуватись мережею Інтернет лише раз на тиждень впродовж 30 хвилин відповідно до графіка.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи зазначений наказ не допустив порушення прав та інтересів позивача, та діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з таким рішенням, зазначивши, зокрема наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до ч.1 ст.102 Кримінально-виконавчого Кодексу України (КВК України), це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Відповідно до ч.5 ст. 110 КВК України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Відповідно до ч. 7 ст. 110 КВК України засудженим надається право користуватися мережею Інтернет під контролем адміністрації. Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених. Перелік сайтів, до яких дозволяється доступ, формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та за заявою засуджених може бути доповнений адміністрацією установи виконання покарань сайтами, зміст яких не суперечить вимогам цієї статті. Користування глобальною мережею Інтернет проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Користування глобальною мережею Інтернет оплачується з особистих коштів засуджених або коштів інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 28623/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462 (далі ПВР) засуджені мають право користуватися глобальною мережею Інтернет відповідно до Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148.

Відповідно до п. п. 8, розділу ІІ цього Порядку для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

З огляду на наведені нормативно-правові акти апеляційний суд дійшов висновку про те, що послуги користування глобальною мережею Інтернет надавались позивачу відповідно до вимог КВК України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, протягом дня у вільний від роботи час, поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, згідно графіку.

Нажаль, ухвалою від 17.07.19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача, зазначивши, що «ця адміністративна справа є справою незначної складності».

Аналізуйте судовий акт: Луцький міськрайонний суд: Засудив громадянина України за розповсюдження в інтернет-мережі «Вконтакте» матеріалів із закликами до насильницької зміни влади, захоплення будівель, розв'язування воєнного конфлікту (справа № 161/19656/17, 18.07.18)

Здійснивши продаж товарів із мальованими зображеннями, автором яких є позивач, і які розміщені на відповідному інтернет-ресурсі, відповідачі порушили авторські права. (ВС/КЦС, справа № 369/508/16-ц, 26.04.18)

Окремі перешкоди використанню деяких Інтернет-ресурсів не обмежують права громадян на інформацію, а спричинені необхідністю створення негативних наслідків для осіб, щодо яких застосовано санкції (справа № 800/198/17, 14.06.17)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 675/1332/17

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Янішевська О.С.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року (суддя Янішевська О.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» щодо порушення права засудженого ОСОБА_1 на користування глобальною мережею Інтернет без обмежень та у святкові і вихідні дні; зобов`язання відповідача забезпечити право засудженого та надати ОСОБА_1 можливість користуватись глобальною мережею Інтернет без обмежень та у вихідні і святкові дні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що адміністрація установи виконання покарань перешкоджає позивачу у користуванні мережею Інтернет, що полягає у створенні адміністрацією графіку надання користування мережею Інтернет для усіх засуджених. ОСОБА_1 стверджує, що він має можливість користуватись мережею Інтернет 30 хвилин один раз на тиждень, 4 рази на місяць, а якщо день користування мережею Інтернет припадає на вихідний день, кількість доступів до користування мережею Інтернет зменшується. Засуджений вказує, що таким чином він позбавлений можливості отримати потрібну інформацію, чим обмежуються його право на користування мережею Інтернет щоденно без обмежень.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В силу положень ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи, які також підтверджені під час апеляційного розгляду.

ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» за вироком апеляційного суду Полтавської області.

17 червня 2016 року начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» видано наказ № 239 «Про здійснення засудженими Замкової виправної колонії (№ 58) телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку та користування глобальною мережею Інтернет».

Звертаючись до суду, позивач просив скасувати наказ начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 239 від 17 червня 2016 року, оскільки вважає, що вказаним наказом були порушені права засуджених на здійснення без обмежень, зокрема, користування глобальною мережею Інтернет, в тому рахунку у вихідні і святкові дні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи наказ № 239 від 17.06.2016 «Про здійснення засудженими Замкової виправної колонії (№ 58) телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку та користування глобальною мережею Інтернет» не допустив порушення прав та інтересів позивача, та діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Так, завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з положеннями п. 13-1 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2, ч. 9 статті 539 КПК України засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до ч.1 ст.102 Кримінально-виконавчого Кодексу України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Відповідно до ч.5 ст. 110 Кримінально-виконавчого Кодексу України, засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Відповідно до ч. 7 ст. 110 КВК України засудженим надається право користуватися мережею Інтернет під контролем адміністрації. Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених. Перелік сайтів, до яких дозволяється доступ, формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та за заявою засуджених може бути доповнений адміністрацією установи виконання покарань сайтами, зміст яких не суперечить вимогам цієї статті. Користування глобальною мережею Інтернет проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Користування глобальною мережею Інтернет оплачується з особистих коштів засуджених або коштів інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

Згідно ч. 8 ст. 110 КВК України Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 28623/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462 (далі ПВР) засуджені мають право користуватися глобальною мережею Інтернет відповідно до Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148.

Відповідно до Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року №3233/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі Порядок) для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп`ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас. Інтернет-клас обладнується необхідною кількістю робочих місць - зон доступу засуджених до Інтернету, оснащених необхідними засобами для користування веб-ресурсами (далі - робоче місце), які об`єднуються у локальну мережу. Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.

Відповідно до п. п. 8, розділу ІІ Порядку для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку визначено, що користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

За вимогами п. 7 розділу ІІ Порядку відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов`язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет.

Позивач зазначає, що в даний час він має можливість користуватись мережею Інтернет лише раз на тиждень впродовж 30 хвилин відповідно до графіка.

За результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією Ізяславського районного суду Хмельницької області, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо умов та порядку надання позивачу доступу до користування глобальною мережею Інтернет. Зокрема, колегія суддів враховує, що послуги користування глобальною мережею Інтернет надавались позивачу відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, протягом дня у вільний від роботи час, поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, згідно графіку.

При цьому судом встановлено, що відомості про надання позивачу можливості користуватися мережею Інтернет реєструвались у відповідному журналі, що підтверджується зокрема книгою обліку надання засудженим доступу на користування мережею Інтернет № 7167 , що міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки доведено, що оскаржуваний наказ відповідача відповідає критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Ізяславський районний суд Хмельницької області не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.