Призначення пенсії за вислугою років згідно п. «б» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в судовому порядку (Полтавський окружний адміністративний суд, справа № 440/942/19 від 19.04.2019 р.)

Фабула судового акту: Адвокатами АО «Аргос» здійснювалося представництво законних прав та інтересів позивача за позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Коротка фабула справи.

В червні 2018р. позивач звернувся до Полтавського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням Полтавського ОУПФУ Полтавської області №7 позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що, на думку Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, аналіз наданих позивачем документів для призначення пенсії за вислугою років згідно пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» показує, що у заявника відсутній необхідний -12 років 6 місяців стаж роботи, безпосередньо на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографогеодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2019р. (справа № 440/942/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81277855) були задоволеними позовні вимоги позивача до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 18 січня 2019 року №7. Зобов'язано Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити позивачеві пенсію за вислугою років з 01 червня 2018 року. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області витрати на сплату та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4 200 грн.

Судом при прийнятті рішення було враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років /стаття 12 згаданого Закону/.

Відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

При цьому, вищенаведеними правовими нормами серед зазначених уточнюючих документів без будь-яких виключень, зокрема передбачено ті, що видані архівними установами.

Судом було встановлено, що зі змісту довідок про підтвердження трудового стажу та трудової книжки - періоди роботи, професія (посада), за якою позивач працював у спірний період, не мають розбіжностей та співпадають. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідках та у трудовій книжці, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацію, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення. Записи трудової книжки на ім'я позивача та уточнюючі довідки містять всю необхідну інформацію, для зарахування даного періоду роботи позивача в спеціальний трудовий стаж, що дає право на отримання пенсії, відповідно до п. «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналізуйте судовий акт: Право на пенсію має бути належним чином забезпечене, і сумніви щодо заповнення трудової книжки у цьому не завада ( ВС/КАС у справі № 127/9055/17 від 06 березня 2018 р.)

Умовами для призначення пенсії державного службовця є дотримання сукупності вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. (ВС/КАС № 822/524/18 від 04.04.2018)

Обмеження «чорнобильських» пільг є неконституційним (КСУ від 17.07.2018 № 6-р/2018)

Фізичні особи – підприємці на пенсії мають пільги зі сплати єдиного внеску (ВС/КАС від 20 березня 2018 р. у справі №805/2195/17-а)

У разі призову «військових» пенсіонерів на військову службу під час мобілізації, на особливий період або прийняття за контрактом на строк до його закінчення виплата пенсій не припиняється (ВС/КАС, справа №569/5311/17,03.04.18)

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/942/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 18.01.2019 №7, зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 01.06.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 має право на оформлення пенсії на пільгових умовах, на підтвердження чого відповідачу було надано трудову книжку та довідки на підтвердження наявного трудового стажу. Рішенням управління від 18.01.2019 №7 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки у позивача недостатньо спеціального стажу для призначення пенсії. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та просить суд зобов'язання управління призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

В матеріалах справи міститься відзив Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю. Якщо півроку роботи в польових умовах складається з неповних місяців в розрізі року, то особа повинна відпрацювати не менше 183 днів, незалежно від того скільки днів у році (365 або 366). Однак, наявного спеціального стажу за вислугу років, який має ОСОБА_1, недостатньо для призначення пенсії відповідно до п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач у судове засідання не прибув. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача на його представника. Зазначав, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

01.06.2018 позивач звернувся до Полтавського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугою років та надав трудову книжку від 10.06.1982 НОМЕР_2, диплом від 01.03.1983 НОМЕР_4, військовий квиток від 26.10.1983 НОМЕР_3; довідку від 03.05.2018 №380 державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" "Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній /а.с. 42/.

Рішенням Полтавського ОУПФУ Полтавської області №7 від 18.01.2018 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що аналіз наданих 01.06.2018 документів гр. ОСОБА_1 для призначення пенс її за вислугою років згідно пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" показує, що у заявника відсутній необхідний -12 років 6 місяців стаж роботи, безпосередньо на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографогеодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах.

Відповідно до довідки державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" "Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах" від 03.05.2018 №380 спеціальний стаж становить - 12 років 01 місяць 12 днів.

Не погодившись з рішенням органу пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії за пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років /стаття 12 згаданого Закону/.

Відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону. При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 18 Порядок №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 цього Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

При цьому, вищенаведеними правовими нормами серед зазначених уточнюючих документів без будь-яких виключень, зокрема передбачено ті, що видані архівними установами.

Так, трудовою книжкою позивача, періоди роботи в геологічних організаціях визначені з 26.12.1985 року по 03.10.2001 року.

Довідкою підприємства від 03.05.2018 №380 та доповненням до довідки №380 від 03.05.2018 підтверджено виконання, в період з 26.12.1985 року по 03.10.2001, позивачем робіт в польових умовах у відповідності з посадовою інструкцією у складі партій і загонів.

Викладені вище довідки та первинні бухгалтерські документи, що стали підставою для їх надання були перевірені працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під час проведення перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату, про що складено акт від 24.09.2018.

Довідками підприємства від 24.09.2018 року №814, від 25.02.2019 №234 також підтверджено виконання, в період з 26.12.1985 року по 03.10.2001, позивачем робіт в польових умовах у складі партій і загонів.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж роботи ОСОБА_1 в польових умовах становить 17 років 02 місяці.

Як вбачається зі змісту довідок про підтвердження трудового стажу та трудової книжки - періоди роботи, професія (посада), за якою позивач працював у спірний період, не мають розбіжностей та співпадають. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідках та у трудовій книжці, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацію, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.

Відтак, суд вважає, що записи трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 та уточнюючі довідки, містять всю необхідну інформацію, для зарахування даного періоду роботи позивача в спеціальний трудовий стаж, що дає право на отримання пенсії, відповідно до п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Посилання відповідача на те, що якщо півроку роботи в польових умовах складається з неповних місяців в розрізі року, то особа повинна відпрацювати не менше 183 днів, незалежно від того скільки днів у році (365 або 366), суд вважає необгрунтованими, оскільки такі вимоги не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах прийнята відповідачем не на підставі, що встановлена чинним законодавством України.

Оскільки право позивача на підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні пенсії, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №7 від 18.01.2019.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"однозначно врегульовано повноваження відповідача розглянути питання призначення пенсії та прийняти рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, чинне законодавство України не встановлює повноважень відповідача на власний розсуд обирати вид одного з можливих рішень, він зобов'язаний прийняти однозначне рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії при наявності підстав, передбачених законом, не обираючи варіанти з видів таких рішень на власний розсуд.

Отже, в даних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень органу Пенсійного фонду, його обов'язок однозначно визначений.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено факт протиправної поведінки відповідача, суд вважає, що зобов'язання його прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в його дискреційні повноваження, та саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугою років з 01.06.2018 року.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, складає 768,40 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва серії ПТ №1396 від 21.03.2014.

27.02.2019 між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Аргос" (виконавець) укладено договір про надання адвокатських послуг №154.

Позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 4200,00 грн., що підтверджуються меморіальними ордерами від 27.02.2019 №@2РL882540, від 15.03.2019 №@2РL1892403 та від 05.04.2019 №@2РL062567.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд бере до уваги що позивач документально підтвердив сплату 4200 грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним.

Дослідивши акт приймання-передачі послуг за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 4200 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 18 січня 2019 року №7.

Зобов'язати Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 01 червня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) витрати на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4 200 грн. (чотири тисячі двісті гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєв