Порядок спадкування зброї, вирішення спору в судовому порядку (Другий апеляційний адміністративний суд, постанова від 03.11.2020 р., справа № 440/2568/20)

Фабула судового акту: У 2018 р. помер рідний брат клієнта АО «Аргос». За життя покійний придбав дві мисливські гладкоствольні рушниці, які після його смерті передані на тимчасове зберігання до Національної поліції.

Спадкоємець звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на мисливські гладкоствольні рушниці.

У відповідь на заяву спадкоємець від нотаріуса отримав лист, яким було роз’яснено, що для вирішення питання щодо прав на мисливську гладкоствольну зброю, яка належала померлому, необхідно звернутися до структурного підрозділу Національної поліції України.

Крім того, порядок спадкування мисливської гладкоствольної зброї спадкоємцю було роз’яснено листами Міністерства юстиції.

Відповідно до листів державний орган зазначив, що згідно до п. 12.15, 12.16 глави 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» № 622 від 21.08.1998 р. дозволено оформлення документів в органах поліції про передачу мисливської гладкоствольної зброї від особи яка померла до особи, що має дозвіл органів поліції на їх придбання.

У відповідності до вимог Інструкції № 622 Національною поліцією спадкоємцеві було видано дозволи на придбання двох одиниць зброї.

Дозволи разом із заявами про перереєстрацію на себе мисливських гладкоствольних рушниць спадкоємець подавав до Національної поліції.

У відповідь на заяви Національна поліція надсилала відповіді, відповідно до яких вимагала від спадкоємця надати крім дозволу на право придбання мисливської гладкоствольної зброї, ще й документи, що підтверджують вирішення питання щодо спадкування майна (свідоцтво на право спадщини в якому вказані відомості про мисливську зброю, нотаріально завірену довідку про те, що являється тільки один спадкоємець або договір про поділ (розподіл) спадщини, який посвідчується до видачі свідоцтва про право на спадщину).

Не погодившись з такою бездіяльністю Національної поліція адвокатом АО «Аргос» Олександром Остапенком в інтересах спадкоємця було подано позовну заяву.

Рішення суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов до Національної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції в частині не передачі (не реєстрації) мисливських гладкоствольних рушниць за спадкоємцем.

Зобов'язано Національну поліцію передати (зареєструвати) мисливські гладкоствольні рушниці за спадкоємцем.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції на користь спадкоємця витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 9 800,00 грн.

Аналізуйте судовий акт: «НЕИЗБЕЖНЫ ТОЛЬКО СМЕРТЬ И АЛИМЕНТЫ». Спадкоємець виплачує борг спадкодавця по аліментах в межах одержаної спадщини (ВС/КЦС у справі № 199/5826/16-ц від 12 серпня 2020р.)

Правовий цейтнот! Невирішена проблема з заповітами, посвідченими на території ОРДЛО (ВС/КЦС у справі № 185/2052/19 від 28.08.2020)

Об’єкти незавершеного будівництва зведені без дозвільних документів, тобто із порушенням закону – НЕ успадковуються (ВС/КЦС у справі № 347/2273/17 від 09 червня 2020р.)

Неоформлена нерухомість все ж таки успадковується, а поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухомість, що входить до складу спадщини» є різними (ВС/КЦС у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 р.)

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки (Полтавський районний суд Полтавської області від 19.08.2020 р., справа № 545/3156/19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р. Справа № 440/2568/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Остапенка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 31.08.20 року по справі № 440/2568/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій, з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області в частині не передачі (не реєстрації) ОСОБА_1 мисливських гладкоствольних рушниць ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, №G-340;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області передати (зареєструвати) ОСОБА_1 мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, №G-340.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за померлим братом ОСОБА_2 , який за життя придбав мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 , що після смерті ОСОБА_2 передані на тимчасове зберігання до ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області. Вказує, що у відповідності до вимог Інструкції №622 позивач неодноразово подавав до ГУНП в Полтавській області заяви про перереєстрацію на себе мисливських гладкоствольних рушниць ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 , до яких були додані дозволи, видані ОСОБА_1 на придбання двох одиниць мисливської гладкоствольної зброї. ГУНП в Полтавській області вимагало від позивача надати, крім дозволу на право придбання мисливської гладкоствольної зброї, ще й документи, які підтверджують вирішення питання щодо спадкування майна (свідоцтво про право на спадщину, в якому вказані відомості про мисливську зброю, нотаріально завірену довідку про те, що являється тільки один спадкоємець або договір про поділ (розподіл) спадщини, який посвідчується до видачі свідоцтва про право спадщину). Позивач вважає, що ГУНП в Полтавській області допущено протиправну бездіяльність, що полягає у непередачі ОСОБА_1 мисливських гладкоствольних рушниць ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 як єдиному спадкоємцю за померлим братом ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що ОСОБА_3 не має наміру оформлювати у спадок, після покійного ОСОБА_2 , мисливські глодкоствольні рушниці. Крім того, вона не вчиняла жодних дій для отримання у спадок рушниць, в т.ч. не зверталась до нотаріуса з заявою про отримання їх у спадок, а також до відповідача для оформлення дозволу на їх придбання.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 16.11.2018.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. Заяви про прийняття спадщини за законом подали: 20.11.2018 - ОСОБА_3 , 20.11.2018 - ОСОБА_1 , 28.02.2017 - ОСОБА_4 ,07.03.2019 - ОСОБА_5

07.06.2019 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за №96, яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його брат - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з: автомобіля типу легковий універсал-В, марки VOLKSWAGEN, моделі Golf 3 Variant 1.9TD 1995 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_5 , що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , виданого та зареєстрованого Полтавським МРЕВ 11.03.2001 року /а.с. 84/.

Постановою Полтавського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №552/5693/18, яка залишена баз змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від. 14.07.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Київського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2019 року. В порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN JETTA1/6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ;

- 1/2 частину грошових коштів в розмірі 180000 грн., які внесені ОСОБА_2 на вкладний депозитний рахунок НОМЕР_9 в Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" згідно Договору банківського вкладу "Прибутковий строковий" №136206 від 12.07.2018;

- 1/2 частину грошових коштів в розмірі 21016,95 доларів США з нарахованими відсотками, що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_10 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в Публічному акціонерному товаристві КБ "Приватбанк" відповідно до укладеного 30.03.2018 Договору №SAMDNWFD0071900056101, вклад "Стандарт";

- 1/2 частину вмісту сейфу №72, який знаходиться у базовому відділенні ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (м.Полтава, вул.Монастирська,5а) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", право оренди на який оформлено ОСОБА_2 відповідно до Договору оренди індивідуального (банківського) сейфу від 11.09.2008 №38;

- 1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 ) в Акціонерному товаристві "Полтава Банк".

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

11.07.2019 ОСОБА_3 звернулася до начальника ВП №1 ГУНП в Полтавській області з заявою, у якій просила прийняти на зберігання ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_12 , іномарка к-12 № НОМЕР_13 з подальшою перереєстрацією та у подальшому, 18.02.2020, зверталася із заявами до начальника ВП №1 ГУНП в Полтавській області та начальника ВКОЗ УСДС ГУНП в Полтавській області, у яких повідомила про те, що йдуть судові процеси стосовно розподілу майна між нею та братом померлого - ОСОБА_1 та вказала, що категорично проти того, щоб брат покійного ОСОБА_2 оформив зброю на себе з підстав того, що він поки що не є законним спадкоємцем.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області з заявою від 17.12.2019, у якій просив дозволу перереєструвати мисливську гладкоствольну зброю ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 , яка залишилась після смерті його брата ОСОБА_2 та знаходиться на зберіганні у ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області. До вказаної заяви позивачем додано дозвіл на придбання двох одиниць мисливської зброї.

Листом ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області від 13.01.2020 №Н-272/115/1020/20 позивача повідомлено, що для здійснення за ОСОБА_1 реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала його братові, необхідно надати документи, що підтверджують право на спадщину, після чого дана зброя відповідно до пункту 12.14 буде зареєстрована в органах поліції за місцем проживання позивача.

ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Полтавській області з заявою від 20.01.2020, у якій просив дозволу перереєструвати мисливську гладкоствольну зброю ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 , яка залишилась після смерті його брата ОСОБА_2 , та знаходиться на зберіганні у ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області.

Листом ГУНП в Полтавській області від 27.01.2020 №Н-100П, Н-130П позивача повідомлено, що ГУНП в Полтавській області звернулося до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. з проханням повідомити, чи вирішено на даний час остаточно питання щодо спадкування майна, яке належить ОСОБА_2 , та чи перейшло до ОСОБА_1 право спадкоємства на мисливську гладкоствольну рушницю ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 . Вказано, що також ГУНП порушено питання щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на вказану рушницю, а у разі неможливості це зробити - надання відповідних роз`яснень із посиланням на вимоги чинного законодавства. Зазначено, що порушене питання ОСОБА_1 буде остаточно вирішено після надання відповіді нотаріусом.

Листом приватного нотаріуса Карнарук Н.В. вих. №13/01-16 від 03.02.2020 відповідача повідомлено, що надання інформації, запитуваної у листі, буде порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", що є недопустимим.

Листом ГУНП в Полтавській області від 05.03.2020 №Н-44/0П позивача повідомлено, що для здійснення за ОСОБА_1 реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала ОСОБА_2 , позивачу необхідно надати документи, що підтверджують факт вирішення питання щодо спадкування вказаного майна (свідоцтво про право на спадщину, в якому вказані відомості про мисливську зброю, нотаріально завірену довідку про те, що являється тільки один спадкоємець або договір про поділ (розподіл) спадщини, який посвідчується до видачі свідоцтва про право спадщину).

ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Полтавській області з заявою від 10.03.2020, у якій просив дозволу перереєструвати мисливську гладкоствольну зброю ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 , яка належала його рідному брату ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходиться на зберіганні у ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області.

Листом ГУНП в Полтавській області від 07.04.2020 №Н-574/0П позивача повідомлено, що для здійснення за ОСОБА_1 реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала ОСОБА_2 , позивачу необхідно надати дозвіл на придбання мисливської гладкоствольної зброї та документи, що підтверджують факт вирішення питання щодо спадкування вказаного майна (свідоцтво про право на спадщину, в якому вказані відомості про мисливську зброю, нотаріально завірену довідку про те, що являється тільки один спадкоємець або договір про поділ (розподіл) спадщини, який посвідчується до видачі свідоцтва про право спадщину).

Позивач не погодився з бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, що полягає у не передачі (не реєстрації) ОСОБА_1 мисливських гладкоствольних рушниць ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 , та звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII /надалі - Закон № 580-VIII/.

Статтею 1 Закону № 580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частини 1 статті 3 Закону № 580-VIII).

Згідно статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

У відповідності з додатком № 2 "Спеціальний порядок набуття права власності громадянинами на окремі види майна" Постанови Верховної Ради України № 35 від 17.06.1992 "Про право власності на окремі види майна" громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозводу, що надається: на вознепальну гладкоствольну мисливську зброю-органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку, на вознепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни. гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку.

Умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування визначені Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 р. за № 637/3077 (надалі - Інструкція №622).

Пунктом 12.15 цієї Інструкції №622 дозволено оформлення документів в органах поліції про передачу мисливської вогнепальної (за наявності основних частин зброї), пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв від одного власника іншому, а також переоформлення мисливської вогнепальної (за наявності основних частин зброї), пневматичної, холодної і охолощеної зброї та простроїв від особи, яка їх успадкувала після смерті власника, особі, що має дозвіл органів поліції на їх придбання.

Пунктом 12.16 цієї Інструкції №622 передбачено, що у разі смерті власника нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї та бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої та патрони до них у п`ятиденний строк здаються близькими особами до органів поліції на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).

Якщо хтось із спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім`я в установленому законодавством порядку відповідно до вимог пункту 12.2 цієї глави.

Згідно з приписами пункту 12.2 Інструкції №622 для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи: заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім`я керівника органу поліції за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява (додаток 14); медична довідка (крім охолощеної зброї); довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв`язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги; копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.

Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо).

Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.

Отже, відповідно до Постанови № 35 та Інструкції № 622, для оформлення спадкоємцем мисливської гладкоствольної зброї до органів національної поліції слід подати дозвіл на придбання зброї.

Тобто, вказані вимоги є вичерпними, а відтак не вимогають обов`язкового надання ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області свідоцтва про право на спадщину.

Також, колегія суддів зазначає, якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.12.2019 та 22.04.2020 ОСОБА_1 видавалися дозволи на придбання двох одиниць мисливської гладкоствольної зброї.

Отже, між сторонами відсутній спір з питання одержання в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної чи охолощеної зброї.

Питання права власності та положення про спадкування визначені Цивільним кодексом України.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно статті 66 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-XII на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину встановлений статтею 67 цього Закону.

Таким чином, питання спадкування, у тому числі, визначення складу спадщини, спадкоємців, їх черги, оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, виходить за межі повноважень органів Національної поліції, а тому Головне управління Національної поліції в Полтавській області позбавлено повноважень на встановлення спадкоємця (спадкоємців) зброї ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_12 , іномарка к-12 № НОМЕР_13 , яка належала померлому ОСОБА_2 , прийнятої відповідачем 11.07.2019 на зберігання від ОСОБА_3 .

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до листа приватного нотаріуса Карнарук Н.В. від 01.10.2020 № 116/01-16 та від 05.10.2020 № 118/01-16 зазначено, що факт родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на час видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджений належними документами. У зв`язку з тим, що заява про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 подана його рідним братом ОСОБА_1 , спадкоємцем другої черги, ОСОБА_3 не має права на отримання спадщини і до спадкування не заклакається.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті рідного брата ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину, а також виявив бажання оформити зброю на своє ім`я, про що має дозвіл органів поліції на придбання двох одиниць мисливської гладкоствольної зброї, відтак у суду наявні підстави для задоволення задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального праваю

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції позивачем надано: договір про надання адвокатських послуг № 173 від 13.05.2019, додаток 1 до договору № 173, акт прийому-передачі послуг за договором про надання адвокатських послуг від 20.08.2020 в суді першої інстанції, а саме складання позовної заяви 2000,00 грн., складання відповіді на відзив 600,00 грн., участь у судовому засіданні 31.07.2020 та 20.08.2020 Полтавського окружного адміністративного суду 2400,00 грн., меморіальні ордери від 24.07.2020, 31.07.2020, 07.08.2020, 14.08.2020, складання апеляційної скарги 2000,00 грн., участь в суді апеляційної інстанції 03.11.2020 2400,00 грн.

Даними документами підтверджено, що адвокат виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи в суді апелійної інстанції на підставі відповідного договору.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи складність предмета спору, тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 9800 грн.

Керуючись ст. ст. 242 243 250 308 310 315 317 321 322 325 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року по справі № 440/2568/20 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області в частині не передачі (не реєстрації) ОСОБА_1 мисливських гладкоствольних рушниць ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області передати (зареєструвати) ОСОБА_1 мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, № НОМЕР_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_14 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 9800 (дев`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. МельніковаПовний текст постанови складено 12.11.2020 року

Суд: Стягнення заборгованості з іноземного контрагента (Господарський суду Луганської області, рішення від 02.09.2020 р., справа № 913/575/18)