Після розірвання шлюбу частина витрат, понесених одним із подружжя на погашення кредиту, мають бути стягнуті з іншого з подружжя (рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2020 р., справа № 552/5968/19)

Фабула судового акту: Так, адвокат АО «Аргос» Остапенко Олександр представляв інтереси Позивача, який за час подружнього життя, в інтересах сім’ї, для придбання квартири, у 2006 р. отримав кредит у Банку в сумі 22 300,00 дол. США.

2013 р. шлюб розірвано.

У 2016 р. Позивачем були внесені на свої рахунки кошти у сумі 3 254,89 грн. – на погашення сплачено банком судового збору; 67 800,00 грн. та 36 200,00 грн., разом – 107 254,89 грн. - на погашення заборгованості по кредитному договору.

З аналізу норм закону можливо обґрунтовано стверджувати, що майно, придбане у шлюбі за рахунок кредитних коштів, отриманих внаслідок укладення одним з подружжя кредитного договору в інтересах сім’ї, стає спільним майном подружжя, при цьому частки кожного із подружжя у цьому майні є рівними. Одночасно у подружжя виникає солідарне боргове зобов’язання за укладеною угодою, яке також враховується при поділі майна, шляхом поділу цього зобов’язання між подружжям, стягнення певних сум з одного подружжя на користь іншого у разі погашення останнім боргового зобов’язання за свої особисті кошти.

У таких спорах також слід керуватися постановою ВСУ від 14.09.2016 р. у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16) де зазначено, що «до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя».

За результатами розгляду позовної заяви з Відповідача стягнуто ½ частини виконаного зобов’язання у сумі 51 895,83 грн. та судові витрати (в т.ч. витрати на правову допомогу в сумі 2 685,35 грн.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Кредит в Приватбанку! Платити чи не платити? (КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ у справі №551/953/18 від 10.12.2019 р.)

Що потрібно врахувати при оскарженні оцінки майна під час примусового виконання рішення суду (Полтавський апеляційний суд від 22.10.2019 р., справа № 552/2767/14-ц)

Чому суд відмовив в задоволенні позову про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатного батька (Хорольський районний суд Полтавської області, справа № 548/1129/19, рішення від 16.10.2019 р.)

З яких підстав суд скасував постанову Управління Держпраці щодо накладення штрафу на підприємство в розмірі 1 563 660,00 грн. (справа № 440/964/19, Полтавський окружний адмінсуд від 12.09.2019 р.)

Визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання права власності (Котелевський районний суд Полтавської обл. від 06.08.2019 р., справа № 535/803/19)

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5968/19

Провадження №2/552/95/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2020 року Київський районний суд м. Полтави

в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Остапенко Олександр Петрович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №552/5968/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В позовній заяві посилався на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.07.2002 р. Під час шлюбу 18.10.2006 р. ОСОБА_1 в інтересах сім`ї, для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 , отримав кредит у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 22 300,00 дол. США.

Після розірвання шлюбу ним за вказаним кредитним договором з урахуванням умов додаткової угоди погашено борг за кредитом в загальній сумі 107254,89 грн.

Оскільки за рахунок кредитних коштів було придбано квартиру, що є об`єктом права спільної власності з відповідачем, а оплата заборгованості за кредитом здійснена лише ним, позивач просив суд стягнути з відповідача половину сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в розмірі 53627,45 грн. Судові витрати також просив покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 12 листопад 2019 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду заперечення проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні. Просила справу розглянути за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 січня 2020 року відмовлено у розгляді даної справи за правилами загального позовного провадження.

Заяви про розгляд справи з викликом сторін від учасників справи суду не надходили.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позов, у якому зазначила, що проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, оскільки жодних боргових зобов`язань перед позивачем щодо вже розподіленого майна подружжя, придбаного за час шлюбу, або за будь-якими договорами, які б надавали позивачеві на право майнової вимоги, вона не має. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом. Також вказала, що 04 вересня 2016 року нею подано позов про поділ спільного майна подружжя до Київського районного суду м. Полтави. Тобто спір між нею та колишнім чоловіком щодо поділу спільного майна подружжя існував та був вирішений судом. Дана позовна заява позивача у справі №552/5968/19 фактично є одним і тим же позовом, що і у справі №552/5050/16-ц, який вирішено судом із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, просила суд взяти до уваги, що позивач не виконував свого обов`язку з утримання неповнолітньої дитини, тому з нього стягнуто аліменти, за якими наявна заборгованість. Комунальні послуги за спільну квартиру відповідач була змушена сплачувати сама.

Таким чином вона самостійно утримувала належне їм на праві спільної сумісної власності майно та самостійно утримувала їхню доньку за особисті грошові кошти.

Вважає, що позивачем не надано жодного належного, допустимого, достатнього та обґрунтованого доказу, який доводив та міг би встановити наявність права майнової вимоги до відповідача на саме стягнення грошових коштів у розмірі 53627,45 грн.

Проти стягнення витрат на правову допомогу також заперечує у повному обсязі, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів понесення вказаних у позові витрат позивачем не надано. Тому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Крім того, відповідач надала суду заяву про застосування строків позовної давності у справі №552/5968/19.

В заяві зазначила, що відповідачем пропущено строк позовної давності, оскільки його перебіг розпочався 14 вересня 2016 року з дня винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі №552/5050/16-ц про поділ спільного майна подружжя. На час звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності сплив. Тому просила відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Інші заяви або клопотання учасниками справи суду не подавалися.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 липня 2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2013 року. Зазначене рішення суду набрало чинності 05 листопада 2013 року (а.с.10).

18 жовтня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0066/74/72242, за умовами якого банк надає ОСОБА_1 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 22300 доларів США на строк по 17 жовтня 2026 року зі сплатою 15,25 % річних (а.с.11).

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. укладеного кредитного договору кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі, кредит надано на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до договору іпотеки від 18 жовтня 2006 року №014/0066/74/72242, укладеного ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що діє як іпотекодержатель, та ОСОБА_1 , що діє як іпотекодавець, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору № 014/0066/74/72242 від "17" жовтня 2006 року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого Іпотекодавець зобов`язаний до "17" жовтня 2026 року повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 22300,00 доларів США, сплатити проценти за користування ним згідно умов Кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним та цим Договором.

Предметом іпотеки є майнові права на нерухоме майно: квартиру номер АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 53,10 кв.м, проектною житловою площею 28,67 кв.м за договором № 30 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 13.10.2006 року, укладеного ОСОБА_1 та АТ "Індустріально-експортним банком", право власності на яке виникне у Іпотекодавця після закінчення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію.

Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 148680,00 гривень (Сто сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) (а.с.12-14).

15 листопада 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладена угода №PDV2-1744426 на здійснення банківського обслуговування (а.с.17).

Згідно квитанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №N1BFM39972 від 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 сплатив банку 3254,89 грн. на відшкодування судових витрат.

Також згідно квитанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №1BFM999 від 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 вніс на рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 67800 грн. Призначення платежу - внесення готівки на власний рахунок.

Згідно квитанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 0ІЕJ84749 від 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 вніс на рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 36200 грн. Призначення платежу - внесення готівки на власний рахунок (а.с.19).

Таким чином на рахунок № НОМЕР_1 позивачем внесені кошти в загальній сумі 104000 грн.

18 листопада 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №014/0066/74/72242/81-1/26330 до кредитного договору №014/0066/74/72242 від 17 жовтня 2006 року, у якій сторони цієї угоди визнали, що станом на 18» листопада 2016 року (дата змін) розмір непогашеної заборгованості за Кредитним договором становить 8637,71 дол. США, що за курсом НБУ 26,053438 грн. за 1 дол. США, який діє на дату укладення цієї Додаткової угоди, становить 225042,04 грн., в тому числі:

8 627,81 дол. США - основна сума боргу (Кредит);

9,90 дол. США - проценти, нараховані за користування Кредитом.

З дати змін Сторони погодили змінити валюту зобов`язань непогашеної заборгованості за основною сумою боргу за Кредитним договором з дол. США на гривні із розрахунку за курсом дванадцять гривень за 1 дол. США, у зв`язку з чим розмір основної суми боргу за Кредитом становить 103533,72 гривень, та підлягає сплаті на умовах, передбачених цією Додатковою угодою.

З дати змін Сторони погодили змінити валюту зобов`язань непогашеної заборгованості за процентами, нарахованими за користування Кредитом, з дол. США на гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання - 26,053438 гривень за 1 дол. США, у зв`язку з чим розмір процентів, нарахованих за користування Кредитом, становить 257,93 гривень.

Сторони визнають, що для цілей оподаткування відповідно до вимог Податкового кодексу України та відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України сума основного боргу за Кредитом у розмірі різниці між основною сумою боргу за офіційним курсом Національного банку України на Дату зміни (п. 1.1. Додаткової угоди), та основною сумою боргу, перерахованої в гривню із розрахунку за курсом, що зазначений в п. 1.2. Додаткової угоди, яка складає 121250,39 грн., вважається сумою анульованого (прощеного) боргу, обов`язок сплати якого припиняється внаслідок звільнення Кредитором Позичальника від сплати цього зобов`язання (а.с.20-22).

Також 18 листопада 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №014/0066/74/72242/81-1/26370 до кредитного договору №014/0066/74/72242 від 18 жовтня 2006 року, у якій сторони цієї угоди дійшли згоди виправити помилку і вірною датою підписання кредитного договору №014/0066/74/72242 вважати 17 жовтня 2006 року (а.с.23).

22 листопада 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» видав довідку про повне погашення заборгованості по кредиту, виданому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно договору №014/0066/74/72242 (а.с.24).

Таким чином судом встановлено, що позивачем після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 здійснено повне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103791,65 грн., що був визначений додатковою угодою №014/0066/74/72242/81-1/26330 до кредитного договору №014/0066/74/72242 від 17 жовтня 2006 року (103553,72 грн. боргу за кредитом + 257,93 грн. заборгованості за процентами = 103791,65 грн.).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У частині четвертій статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 зроблено висновок, що «до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області у цивільній справі №552/5050/16-ц від 23 лютого 2017 року поділено спільне майно подружжя, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину за кожним на квартиру АДРЕСА_2 .

Також наведеним рішенням встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 придбана у шлюбі за рахунок кредитних коштів (а.с.28-29).

Але вказаним рішенням апеляційного суду Полтавської області при поділі майна подружжя не було враховано боргові зобов`язання за кредитним договором.

При цьому апеляційним судом зазначено, що майно, придбане у шлюбі за рахунок кредитних коштів, отриманих внаслідок укладення одним з подружжя кредитного договору в інтересах сім`ї, стає спільним майном подружжя, при цьому частки кожного із подружжя у цьому майні є рівними. Одночасно у подружжя виникає солідарне боргове зобов`язання за укладеною угодою, яке також враховується при поділі майна, шляхом поділу цього зобов`язання між подружжям, стягнення певних сум з одного подружжя на користь іншого у разі погашення останнім боргового зобов`язання за свої особисті кошти, тощо. Проте у будь-якому випадку виконання одним із подружжя боргового зобов`язання за рахунок особистих коштів по угоді, укладеній в інтересах сім`ї, не змінює розмір частки цього подружжя у спільному майні, придбаному за позичені кошти.

Таким чином з вказаного рішення вбачається, що хоча на час ухвалення даного судового рішення ОСОБА_1 виконав в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором №014/0066/74/72242 з врахуванням умов додаткової угоди від 18 листопада 2016 року №014/0066/74/72242/81-1/26330, судом при поділі спільного майна подружжя, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 не здійснено поділу зобов`язання між подружжям, стягнення певних сум з одного подружжя на користь іншого у зв`язку з погашенням останнім боргового зобов`язання за свої особисті кошти, не було враховано боргові зобов`язання подружжя.

З цих підстав суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позовні вимоги щодо розподілу зобов`язань за кредитом вже були предметом розгляду у іншій цивільній справі.

Враховуючи, що позивачем одноособово виконано зобов`язання за кредитним договором, за яким кошти одержані на придбання спільного з відповідачем майна, але спільні зобов`язання сторін розподілені не були, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини суми виконаного ним зобов`язання у розмірі 51895,83 грн. (103791,65 грн. / 2 = 51895,83 грн.).

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, суд до уваги не бере, оскільки його перебіг розпочався з дня, коли ОСОБА_1 кошти були сплачені банку, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 виник обов`язок з відшкодування позивачу половини сплаченого боргу, а саме з 15 листопада 2016 року (щодо суми у розмірі 67800,00 грн.) та з 17 листопада 2016 року (щодо суми у розмірі 36200,00 грн.).

Відповідач помилково вважає, що перебіг строку позовної давності для даних вимог розпочався 14 вересня 2016 року з відкриттям провадження у цивільній справі №552/5050/16-ц, оскільки на цей час кошти ОСОБА_1 банку на виконання зобов`язання за кредитним договором сплачені не були, відповідно, у нього не виникло право вимоги до ОСОБА_2 щодо відшкодування їх частини.

З позовом про стягнення коштів позивач звернувся до суду 28 жовтня 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, перебіг якого розпочався після виконання ним свого зобов`язання 15 та 17 листопада 2016 року.

У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявила відповідач ОСОБА_2

Сплата позивачем 3254,89 грн. судових витрат не є погашенням заборгованості за кредитом.

Крім того, вказана сума судового збору позивачем була сплачена згідно рішення Київського районного суду м. Полтави у цивільній справі №552/5703/15-ц від 21 грудня 2015 року, яке скасовано ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року (а.с.15-16, 25).

У зв`язку зі скасуванням даного судового рішення обов`язку щодо сплати вказаної суми у позивача та відповідача не виникало. Відповідно, сплата позивачем 3254,89 грн. судових витрат не тягне виникнення у відповідача обов`язку щодо компенсації частини вказаного платежу.

Посилання відповідача на те, що вона одноособово, без допомоги позивача утримувала спільне майно, утримувала та виховувала їх спільну дитину, а також на наявність заборгованості позивача зі сплати аліментів суд до уваги не бере, оскільки сімейні та аліментні правовідносини та правовідносини щодо утримання спільного майна не були предметом розгляду в даній справі.

Інші обставини, на які посилалась у відзиві відповідач, також не тягнуть припинення або зміни її зобов`язання у правовідносинах, що виникли внаслідок сплати позивачем заборгованості за кредитом.

Тому суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача половини суми виконаного ним зобов`язання у розмірі 51895,83 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. та оплати правової допомоги адвоката.

Згідно договору від 17 жовтня 2019 року №204, укладеного ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Аргос», точна вартість одержаної позивачем правової допомоги не передбачена.

Згідно додатку №1 до договору від 17 жовтня 2019 року №204 наведено загальний перелік правничої допомоги, що надається АО «Аргос» із зазначенням орієнтовної вартості.

Проте, вказаний додаток також не містить інформацію про те, які послуги та на яку суму надані позивачу адвокатом.

Згідно ату прийому-передачі послуг за договором про надання адвокатських послуг №204 від 17 жовтня 2019 року до наданих послуг увійшло написання адвокатом позовної заяви про стягнення коштів, формування її та подача до Київського районного суду м.Полтави, вартість такої послуги - 2000 грн.

Згідно меморіального ордеру №@PL342403 від 18 жовтня 2019 року за адвокатські послуги ОСОБА_1 сплатив на рахунок АО «Аргос» 5000 грн.

Враховуючи, що справа розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, позивачем підтверджено одержання правової допомоги, що оплачена ним на суму 2000 грн., саме вказана сума приймається судом до розподілу судових витрат.

Оскільки позов судом задоволено на 97%, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2685,35 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат.

Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 54581,18 грн. (51895,83 грн. + 2685,35 грн.).

Керуючись ст.ст. 259 263 - 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51895,83 грн. (п`ятдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять гривень вісімдесят три копійки) на відшкодування 1/2 частини виконаного зобов`язання, 2685,35 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень тридцять п`ять копійок) - на відшкодування понесених судових витрат, а всього стягнути 54581,18 грн. (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня вісімнадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

відповідач - ОСОБА_2 , проживаюча: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий О.А. Самсонова

10.01.2020