Неналежне оформлення договірних відносин щодо зберігання транспортного засобу унеможливить відшкодування зберігачем вартості пошкодженого автомобіля (Чернігівський апеляційний суд,№ 750/3046/19,21.10.19)

Фабула судового акта: Судом у цій справі було встановлено, що позивач є власником автомобіля «Renault-Trafik». 18.06.2017 року між ним та фізичною особою-підприємцес (ФОП,відповідач) було укладено договір, відповідно до п.1.1 якого відповідач надає позивачеві фіксовані місця для паркування автотранспортних засобів. Згідно з п. 2.2 цього договору відповідач не несе відповідальності за збереження автотранспорту, протипожежний стан транспортного засобу, майна, що в ньому знаходиться та будь-якого іншого майна, що буде розміщено на території паркування автотранспорту. 22 листопада 2018 року на території, де знаходився автомобіль позивача, сталася пожежа, внаслідок якої він був пошкоджений. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачу завдано збитків в сумі 236800 грн.

Наведені обставини стали підставою для відповідного позову до ФОП, що був обґрунтований, зокрема, тим, що відповідачем не були виконані належним чином обов`язки за договором зберігання транспортного засобу, що відповідно до вимог ст.ст. 22, 526, 623, 624, 936, 937, 942, 950, 951 ЦК України має наслідком відшкодування збитків. Це ж, на думку позивача, випливає з вимог п.п. 1, 8, 27 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» затверджених постановою КМУ від 22 січня 1996 р. N 115 та Закону України «Про захист прав споживачів».

Втім, рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, рішення якого мотивовано наступними приписами чинного законодавства і судженнями, хоча і, досить, спірними.

Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Згідно зі ст.977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Організація та порядок надання послуг щодо збереження транспортних засобів на автостоянках передбачений «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115, пунктом 12 яких передбачено, що під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.

Відповідно до п. 27 цих Правил, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Далі апеляційний суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, «суд першої інстанції зробив вірні висновки, що позивач не надав доказів на підтвердження договірних відносин щодо зберігання транспортного засобу, натомість матеріли справи свідчать про надання ФОП … позивачу одного місця для паркування автомобіля «Renault-Trafik», … та сплату позивачем послуг «за оренду паркувального місця № 45 за листопад», а не послуг автостоянки, зберігання транспортного засобу. Надана позивачем копія із журналу … не підтверджує прийняття на зберігання ФОП автомобіля позивача «Renault-Trafik … , а свідчить про сплату позивачем 19.10.2018 року та 19.11.2018 року 280 грн».

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень, 19 листопада 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. А Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на те, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, власники автомобілів, робимо висновки …

Аналізуйте судовий акт: Паркінг має призначення для задоволення потреб його власника у зберіганні автотранспорту, тому паркомісце призначене саме для цього, а не для зберігання будь-яких речей (ВС/КЦС, справа № 756/14845/15-ц,08.05.19)

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» саме продавець повинен довести, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання (ВС/КЦС, справа № 357/6497/17, 16.04.18)

Положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на законних підставах, в тому числі, і транспортним засобом на підставі довіреності (ВС/КЦС, № 597/1070/15-ц, 06.06.18)

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/3046/19

Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1120/19

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Вінгаль В.М., суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бивалькевич Т.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення завданих збитків, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 ,

прізвище судді: Требух Н.В.; місце ухвалення рішення: м. Чернігів,

дата складання повного тексту рішення: 02 липня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь 236 800, грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 8100,00 грн понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 користувався послугами платної автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 для зберігання транспортного засобу: автомобіля марки «Renault-Trafik» д.н.з. НОМЕР_1 , який внаслідок пожежі за вищевказаною адресою 22.11.2018 року був пошкоджений, чим завдано збитки. Позивач вважає, що відповідачем не виконано належним чином обов`язків за договором зберігання транспортного засобу, що є підставою для відшкодування йому збитків на підставі ст.ст. 22 526 623 624 936 937 942 950 951 ЦК України, п.п. 1, 8, 27 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» затверджених постановою КМУ від 22 січня 1996 р. N 115 (надалі - Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках) та Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 , просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнувши з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 236 800 грн в рахунок матеріальної шкоди та всі понесені судові витрати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані усі фактичні обставини справи, не дослідження і ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказів, не сприяння повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи.

За доводами апеляційної скарги, факт укладання договору зберігання між позивачем та відповідачем підтверджується квитанцією №50 оплати послуг «за оренду паркувального місця №45 за листопад», яка фактично є доказом оплати послуг відповідача щодо зберігання належного позивачу автомобіля протягом місяця, за який попередньо внесена оплата саме на автостоянці. При цьому, територія, яка належить відповідачу, має всі ознаки, притаманні автостоянці: тверде покриття (асфальт) з розмітками, металева огорожа, освітлення, обслуговуючий персонал (охорона), службова собака, відеокамери, в`їзні-виїзні ворота із шлагбаумом, журнали обліку.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що умови п.2.3.5 договору №226, від 18.06.2017 року є несправедливими на підставі ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»; суд не врахував, що однією із видів діяльності ФОП ОСОБА_2 є також КВЕД 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту», що включає надання послуг платними автостоянками; сторони прийняли умови зберігання та фактично його виконували, тому на підставі статей 950 951 ЦК України відповідач зобов`язаний відповідати за збереження переданого йому майна.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 наполягає на тому, що територія, яка належить відповідачу, не відповідає вимогам Правил паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року. Судом не було враховано фактичні відносини між сторонами, які насправді полягають в наданні послуг зі зберігання автотранспортного засобу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Заслухавши голову судового засідання, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Renault-Trafik», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.22).

18.06.2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір №226, відповідно до п.1.1 якого відповідач надає позивачеві фіксовані місця для паркування (надалі «Об`єкт» за договором) автотранспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64).

Відповідно до п. 2.2 договору від 18.06.2017 року, відповідач не несе відповідальності за збереження автотранспорту, протипожежний стан транспортного засобу, майна, що в ньому знаходиться та будь-якого іншого майна, що буде розміщено на території паркування автотранспорту.

ОСОБА_1 зобов`язується не передавати право на організацію паркування автотранспорту на об`єкт іншим особам (п.2.3.4 договору від 18.06.2017 року).

Пунктами 3.1, 3.2 договору від 18.06.2017 року передбачено, що ФОП ОСОБА_2 надає ОСОБА_1 одне місце № УЛ 45 для паркування транспортного засобу Рено-Трафік НОМЕР_1. Позивач сплачує послуги, що надаються, за кожний місяць на умовах попередньої оплати, по прибутково-касовому ордеру.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №50 від 19 листопада 2018 року, ФОП ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 280 грн за оренду паркувального місця №45 за листопад (а.с.9).

22 листопада 2018 року автомобіль позивача перебував за адресою АДРЕСА_1 , на території, що перебуває у користуванні відповідача ФОП ОСОБА_2 О 2 год. 56 хв. на території, де знаходився автомобіль позивача, сталася пожежа, внаслідок якої він був пошкоджений. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачу завдано збитків в сумі 236800 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ФОП ОСОБА_2 є: 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 79.12 Діяльність туристичних операторів (а.с.65).

Відповідно до ліцензії серії НОМЕР_3 від 03.02.2014 року, ФОП ОСОБА_2 надає послуги з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Дозволений вид робіт: внутрішні/міжнародні перевезення пасажирів автобусами (а.с.66).

ФОП ОСОБА_2 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 належить будівля складу, літ. «L-1», площею 1749,4 кв.м.; цех з ремонту автомобілів, літ «N2», площею 96,6 кв.м., контрольно-технічний пункт, літ. «N3», площею 137,8 кв.м. (а.с.79,83-89).

Згідно із п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно зі ст.977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Організація та порядок надання послуг щодо збереження транспортних засобів на автостоянках передбачений «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115 (далі - Правила).

Пунктом 12 Правил передбачено, що під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому.

Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.

Відповідно до п.27 Правил, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною шостою даної норми, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив вірні висновки, що позивач не надав доказів на підтвердження договірних відносин щодо зберігання транспортного засобу, натомість матеріли справи свідчать про надання ФОП ОСОБА_2 позивачу одного місця для паркування автомобіля «Renault-Trafik», д.н.з. НОМЕР_1 , та сплату позивачем послуг «за оренду паркувального місця №45 за листопад», а не послуг автостоянки, зберігання транспортного засобу.

Надана позивачем копія із журналу, яка наявна на аркушах справи 195, 196, не підтверджує прийняття на зберігання ФОП ОСОБА_2 автомобіля позивача «Renault-Trafik», д.н.з. НОМЕР_1 , а свідчить про сплату позивачем 19.10.2018 року та 19.11.2018 року 280 грн.

Доводи про те, що фактичні відносини між сторонами насправді полягають в наданні послуг зі зберігання автотранспортного засобу не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом зважаючи на вищевикладені обставини.

Доводи про те, що факт укладання договору зберігання між позивачем та відповідачем підтверджується квитанцією №50 оплати послуг «за оренду паркувального місця №45 за листопад», яка фактично є доказом оплати послуг відповідача щодо зберігання належного позивачу автомобіля протягом місяця, за який попередньо внесена оплата саме на автостоянці ґрунтуються на припущеннях, а тому не приймаються до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ґрунтовно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367 374 375 382 383 384 389-391 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Голова судового засідання

Судді