Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років, за позовом когось із батьків (справа № 676/1236/24)

Житель Хмельниччини подав до суду позов, в якому просив визначити місце проживання сина з ним. Пояснив, що колишня дружина у вересні 2022 року виїхала за кордон на заробітки й не приділяє дитині належної уваги та турботи, не проявляє достатнього інтересу до його життя і навчання. Про це повідомляє Хмельницький апеляційний суд.

Син досягнув 14-річного віку й обрав місце проживання з ним, батьком. Проте з метою забезпечення юридичної визначеності у спірних сімейних відносинах і підтвердження повної відповідальності за долю та виховання сина чоловік наполягав, щоб суд визначив місце проживання дитини з ним «у зв’язку з самостійним вихованням сина».

Користуйтеся консультацією: Визначення місця проживання дитини.

Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області частково задовольнив його позовні вимоги й постановив визначити місце проживання неповнолітнього разом із батьком.

Мати хлопця подала апеляційну скаргу на рішення з проханням його скасувати й відмовити у позові. Зауважила, що місцевий суд не мав підстав для його задоволення, оскільки дитині вже виповнилося 14 років і він має право самостійно визначати своє місце проживання.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення місцевого суду – скасувати.

Колегія суддів зауважила на положення Сімейного й Цивільного кодексів України, за якими дитина з 14 років може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають власне житло.

Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років, за позовом когось із батьків, оскільки право вибору місця проживання надано законом самій дитині (постанова ВС у справі № 592/7624/22).

«Зібрані докази вказують на те, що на час пред`явлення та вирішення позову сину сторін виповнилося 14 років, а тому він вправі самостійно обирати своє місце проживання. Отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітнього з батьком відсутні. Відтак його позов не підлягає задоволенню», – констатував апеляційний суд.

З постановою апеляційного суду у справі № 676/1236/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.

Джерело: Хмельницький апеляційний суд.