Суд має право зупинити провадження на підставі п.7, ст. 228 ГПК України НЕ з моменту ухвали про передачу подібної справи до ВС, а лише тоді, коли ВС постановив ухвалу про прийняття подібної справи до перегляду (№906/1349/15, від 27. 03 2019р.

Фабула судового акту: В усі часи існувала процесуальна технологія затягування справи зацікавленою стороною, і багато юристів набивши руку на цьому примудряються заробляти «добрі» гонорари у програшних справах. Зупинення провадження у справі є класичної перемогою над представником очевидно виграваючої сторони та ідеальним інструментом для суді позбутися небажаної для нього справи на невизначений час. На жаль бувають випадки, коли після зупинення провадження, справа не розглядається років так п’ять, а сам предмет розгляду втрачає сенс. Тому зупинення – це реально неприємна штука для особи, яка права по закону і звертається до суду для захисту свого права.

Цією постановою ВС у складі колегії суддів ОП КГС розтлумачив пункт 7, ч.1. статті 228 ГПК України та закрив одну із процесуальних лазівок нового ГПК України. Так п. 7, ст. 228 ГПК України передбачає право суду зупинити провадження у справі у випадку «перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.»

Досі незрозумілим було з якого моменту вважати початок перегляду судового рішення у подібних справах: з моменту постановлення судом зацікавленим у зупиненні провадження ухвали про передачу справи на розгляд ВС чи з моменту прийняття палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою ВС справи до перегляду, тобто постановлення ухвали про прийняття.

Процесуальні рішення судів з цього приводу були різні. Проте, остаточно у цій справі було вирішено, що право суду зупинити провадження на підставі п.7, ч.1. ст.228 ГПК України виникає лише при наявності відомостей про постановлення ухвали про прийняття ВС у касаційною порядку до перегляду судового рішення у подібних відносинах в іншій справі.

І це звісно правильно. Сподіваємося, що така практика залишиться, а зловживаючи процесуальними правами адвокати та безвідповідальні судді втратять ще один привід до затягування справ.

Обґрунтовуючи своє рішення ВС також навів прецедент ЕСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р., в якому міститься висновок про те, що сторони і суд повинні користуватися свої процесуальними права виключно добросовісно, а «нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції.»

Аналізуйте судовий акт: Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (ВС/ВП № 755/10947/17 від 30.01.2019)

У спорах в яких держава є стороною зміна органу, що представляє її в тих чи інших правовідносинах не перериває перебігу строку позовної давності (ВС/КГС № 911/926/17 від 28.11.2018)

Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (ВС/КГС № 927/490/18 від 08.10.2018)

Розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яка має розглядатись у загальному порядку є безумовною підставою для скасування рішень у справі (ВС/КГС № 925/1476/17 від 05.09.2018)

Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення (ВС/КГС у справі № 904/8549/17 від 11 липня 2018 р.)

Ухвали суду про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення МОЖУТЬ бути оскаржені в апеляційному порядку (ВС/ВП № 18/1544-10 від 19.06.2018)

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору є правом суду, не його обов’язком, а сторона повинна довести суду таку необхідність (ВС/ВГС від 17 травня 2018р. у справі № 904/9117/17)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/1349/15

Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткача І.В. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018

(головуючий суддя Саврій В.А., судді Дужич С.П., Савченко Г.І.)

у справі №906/1349/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс",

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" АТ "ФК "Чорноморець",

про стягнення 326 573 815,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

1.1. У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" (далі - ТОВ "Техно-комплекс-люкс") про стягнення з відповідача 326 573 815,03 грн, з яких: 226 975 600,00 грн заборгованості за кредитом, 35 818 615,16 грн заборгованості за відсотками, 63 779 599,86 грн пені.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі - надавши відповідачу кредит шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 226 975 600,00 грн, зі сплатою 18% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості не пізніше 21.04.2015, однак відповідач, в порушення вищевказаних умов кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього станом на 17.08.2015 утворилась заборгованість за кредитом перед позивачем у розмірі 226 975 600,00 грн.

1.3. Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техно-комплекс-люкс" на користь ПАТ "Імексбанк" 226 975 600,00 грн заборгованості за кредитом; 30 557 756,10 грн заборгованості за відсотками; 54 982 814,02 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 5 634 574,84 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. У стягненні 5 260 859,06 грн процентів, 1 689 334,28 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1 472 876,72 грн пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено.

1.4. 03.12.2015 на виконання рішення були видані відповідні накази.

1.5. У вересні 2018 року ТОВ "Техно-комплекс-люкс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №906/1349/15.

1.6. Заява мотивована тим, що зобов'язання ТОВ "Техно-комплекс-люкс", які виникли з договору про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014 на теперішній час є припиненими, що свідчить про відсутність будь-яких обов'язків боржника перед стягувачем (позивачем) щодо виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 03.12.2015.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. 13 вересня 2018 року ухвалою Господарського суду Житомирської області задоволено заяву ТОВ "Техно-комплекс-люкс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 у справі №906/1349/15 про стягнення з ТОВ "Техно-комплекс-люкс" на користь ПАТ "Імексбанк" 226 975 600,00 грн заборгованості за кредитом, 30 557 756,10 грн заборгованості за відсотками, 54 982 814,02 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5 634 574,84 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, таким, що не підлягає виконанню.

2.2. Задовольняючи заяву боржника, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", прийняв до уваги факт набуття ПАТ "Імексбанк" в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки, та дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за кредитним договором є припиненими.

2.3. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ПАТ "Імексбанк" звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

2.4. 29 листопада 2018 року ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Імексбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.09.2018 у справі №906/1349/15 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі - №643/18466/15-ц.

2.5. Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на розгляді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду перебувала справа №643/18466/15-ц за позовом фізичної особи - кредитора до іншої фізичної особи - боржника про стягнення заборгованості за договором позики.

У зазначеній справі судами встановлено, що позивач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та на підставі іпотечного застереження, яке містилось в іпотечному договорі, здійснив від свого імені продаж предмета іпотеки - квартири відповідача, проте, це не призвело до повного задоволення вимог позивача як іпотекодержателя. За встановленими у цій справі обставинами, після звернення стягнення на предмет іпотеки за рахунок отриманих коштів від продажу предмета іпотеки заборгованість перед позикодавцем погашена лише частково, а отже, зобов'язання відповідача за договором позики не виконано належним чином, а тому не припинилось.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2018 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало те, що існує різна судова практика щодо застосування ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", яка зазначає про недійсність наступних вимог іпотекодержателя після завершення позасудового врегулювання. В одних справах суди дотримуються позиції, що після звернення стягнення на предмет іпотеки кредитні зобов'язання між сторонами є припиненими, а в інших - що у випадку недостатньої вартості предмета іпотеки для задоволення всіх вимог іпотекодержателя після позасудового врегулювання кредитор має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника. Відтак існує виключна правова проблема, а тому справу необхідно передати на розгляд Великої Палати з метою формування єдиної правозастосовної практики, розвитку права та забезпечення принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу з метою вирішення питання щодо правильного застосування ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", яка була застосована в оскаржуваній ухвалі у справі №906/1349/15, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає зупиненню.

3. Надходження касаційної скарги на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

3.1. 24 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Техно-комплекс-люкс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 та вирішено розгляд касаційної скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.

3.2. 14 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кушнір І.В. (головуючий), Краснов Є.В., Мачульський Г.М. справу №906/1349/15 з касаційною скаргою ТОВ "Техно-комплекс-люкс" передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до статті 302 ГПК України.

3.3. Ухвала мотивована тим, що в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/8927/17 суд зазначив, що провадження у справі має зупинятись на визначений період часу з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує, тоді як на час постановлення ухвали, що оскаржується, Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла до свого розгляду справу №910/10797/17.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Однак, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, на час прийняття Київським апеляційним господарським судом ухвали від 03.07.2018, Великою Палатою не було прийнято рішення щодо прийняття до розгляду справи №910/10797/17 про перегляд ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2018 року.

Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018, яка оприлюднена в реєстрі 13.07.2018, справу №910/10797/17 з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 в цій справі повернуто до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду, оскільки у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не було встановлених законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у Київського апеляційного господарського суду не було правових підстав для зупинення провадження у справі №910/8927/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду на час винесення ухвали, що оскаржується, ще не прийняла до свого розгляду справу №910/10797/17.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Кушнір І.В. (головуючий), Краснов Є.В., Мачульський Г.М. у справі №906/1349/15 дійшла висновку, що п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права або не менш важливих питань юрисдикції певних спорів.

Період часу, в який певна колегія суддів після прийняття ухвали про передачу справи фактично направить таку справу до палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, справа фактично надійде та буде розподілена, буде прийнято рішення про прийняття її до розгляду чи повернення у встановлених відповідним процесуальним законодавством випадках, не є прогнозованим та може зайняти тривалий час.

З урахуванням викладеного, зазначена колегія суддів касаційного суду у справі №906/1349/15 вважає, що правова позиція, що підстави для зупинення провадження у справі у вказаному випадку виникають лише тільки коли відповідна палата прийняла до свого розгляду справу, в умовах вищевказаного обмеженого строку розгляду справи, може поставити суд першої та апеляційної інстанції в завідомо не зовсім нормальний вибір: або порушити строк розгляду справи, або можливо неправильно застосувати норму права (що можна було б уникнути шляхом зупинення провадження у справі) з вірогідним наступним скасуванням чи зміною рішення.

Таким чином, право суду на зупинення провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України має бути з моменту прийняття відповідним касаційним судом ухвали про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

3.4. 25 лютого 2019 року ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №906/1349/15 прийнято до розгляду.

3.5. Склад об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.03.2019, який міститься у матеріалах справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. У грудні 2018 року ТОВ "Техно-комплекс-люкс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 про зупинення апеляційного провадження, а справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги АТ "Імексбанк" по суті.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, тим, що правовідносини у даній справі не є подібними зі справою №643/18466/15-ц, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зазначені обставини, на думку скаржника, підтверджується, в тому числі, тим, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018, тобто прийнятою після винесення оскаржуваної ухвали про зупинення, вказана справа повернута до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачені частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, відсутні.

4.3. 08 лютого 2019 року ПАТ "Імексбанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Техно-комплекс-люкс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 та залишити відповідне судове рішення в силі.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами.

4.4.1. 11.12.2018 Велика Палата Верховного Суду справу №643/18466/15-ц повернула на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки не вбачала підстав для прийняття справи до розгляду.

Отже, підстави, які були підставою для зупинення розгляду справи №906/1349/15 за участі стягувача ПАТ "Імексбанк" та боржника TOB "Техно-комплекс-люкс", відпали. Північно-західним апеляційним господарським судом правильно застосовано п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. Відповідно до ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Імексбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.09.2018 у справі №906/1349/15 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі.

5.2.2. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що ухвалюючи постанову Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/8927/17, Верховний Суд діяв як суд апеляційної інстанції.

Частиною 2 ст. 25, ч. 2 ст. 253 ГПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

При цьому, переглядаючи в апеляційному порядку відповідні судові рішення, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції наділений більш широким колом повноважень ніж суд касаційної інстанції, адже він має право досліджувати наявні у справі та додатково подані докази (ст. 269 ГПК України).

В свою чергу, діючи як суд касаційної інстанції, Верховний Суд на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка постановила ухвалу про передачу справи №906/1349/15 разом із касаційною скаргою ТОВ "Техно-комплекс-люкс" на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, помилково застосувала частину 2 ст. 302 ГПК України.

У суду касаційної інстанції відсутні повноваження для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, якщо Верховний Суд під час постановлення відповідного судового рішення діяв як суд апеляційної інстанції, з огляду на порядок розгляду та межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, у об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні підстави для відступлення від висновку, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, а саме у постанові від 20.09.2018 у справі №910/8927/17.

5.2.3. Переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу ТОВ "Техно-комплекс-люкс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 про зупинення апеляційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведені приписи ГПК України, суд має право зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку), які зумовили зупинення провадження у справі.

Отже, провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.

5.2.4. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.

Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" та параграфи 66, 69 Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до практики ЄСПЛ, питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинен оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (див. SьЯmann v. Germany, рішення від 16.09.1996, § 48; Kudla v. Poland [GC], no. 30210/96, § 124).

Верховний Суд вважає, що оскільки на час постановлення судом апеляційної інстанції від 29.11.2019 Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла до свого розгляду справу №643/18466/15-ц, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зупинення провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Імексбанк" до перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №643/18466/15-ц.

5.2.5. Крім того, є доречними твердження скаржника про те, що правовідносини у даній справі не є подібними зі справою №643/18466/15-ц, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що підтверджується, в тому числі тим, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018, прийнятою після винесення оскаржуваної ухвали про зупинення, вказана справа повернута до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачені частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, відсутні.

Наведені обставини додатково свідчать, що зупинення апеляційним судом розгляду справи №906/1349/15 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі - №643/18466/15-ц, було передчасним.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах у справі №643/18466/15-ц, оскільки на час постановлення ухвали, що оскаржується, Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла до свого розгляду справу №643/18466/15-ц, тому підстави для зупинення були відсутні.

Також Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, а саме у постанові від 20.09.2018 у справі №910/8927/17.

6.2. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною 6 ст. 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.3. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим ухвала Північного-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 відповідно до ст. 310 ГПК України підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до ст. 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа передається для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" задовольнити.

2. Ухвалу Північного-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №906/1349/15 скасувати. Справу №906/1349/15 передати до Північного-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

Б. Львов

В. Селіваненко

Н. Ткаченко