Договір про надання кредиту може бути підписаний з використанням одноразового ідентифікатору, що є аналогом власноручного підпису (Вінницький апеляційний суд, № 136/946/19,16.03.20)

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду із позовом до особи про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого посилалось на те, що між сторонами був укладений договір в електронній формі, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua шляхом виконанням певних дій сторонами цього договору, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав кошти в сумі 9 000,00 грн. строком на 9 днів зі сплатою процентів в сумі 1100,00 грн. Внаслідок неналежного та своєчасного виконання умов договору відповідач допустив заборгованість, яка станом на 13.05.2019 складає 32 531,00 грн., з яких 9 000,00 грн. - сума кредиту; 22 385,00 грн. - проценти згідно п.2.9., п.2.11 Договору; 414,00 грн. - інфляційні витрати згідно із ст.625 ЦК України; 732,00 грн. - пеня згідно з п.4.2. Договору, які у добровільному порядку не сплачує, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Тому позивач просив стягнути з позичальника на свою користь 32 531,00 грн заборгованості.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, виходячи, зокрема, з того, що «документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів обумовлених договором на користь відповідача, зокрема первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, отож підстав вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею заявки на отримання кредиту відсутні», а довідка видана директором Товариства не є належним та допустимим доказом щодо перерахування коштів позивачем на користь відповідача. За висновком суду Пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту з накладенням електронного цифрового підпису лише позивача виготовлені самостійно позивачем, а доказів про ознайомлення та погодження з ними відповідача не надано. При цьому суд виходив із тих міркувань, що в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом кредитор міг додати до позовної заяви Пропозицію (оферту) у будь-якій редакції, що є найбільш сприятливою для задоволення позову.

Суд також вважав, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме цю Пропозицію (оферту) укладення договору про надання кредиту з накладенням електронного цифрового підпису позивача розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заявку, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати пені та комісії, які просить стягнути позивач у зазначеному в цих документах порядку, строки та розмірі, що додані банком до позовної заяви. Надана Пропозиція (оферта), на думку суду, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджено вказаних обставин.

Втім, суд апеляційної інстанції з таким рішенням не погодився. - апеляційну скаргу Товариства задовольнив частково, ухваливши нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 100 (дев`ять тисяч сто) грн. 00 коп., з яких 9 000,00 грн. - тіло кредиту, 100,00 грн. процентів за користування кредитів.

Постанова апеляційного суду, що пропонується увазі читачів, містить досить докладне обґрунтування такого рішення. Але варто звернути увагу на основні аргументи і судження колегії суддів. Отже, за змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, судом встановлено, що посилаючись на обставини укладення між сторонами договору про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», Товариство довело зазначену обставину відповідною Заявкою відповідача, яка зазначеною заявою ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви ( П.І., місце проживання, телефон, e-mail, данні паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про е-комерцію, підписала зазначену заяву.

Таким чином вказану Заявку сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Апеляційний суд також зазначив, що саме відповідач є власником бінківської картки, а тому спростовуючи доводи позивача про зарахування суми кредиту на зазначену картку відповідач мав можливість надати виписку по рахунку з відомостями про відсутність здійснення позивачем такої операції, проте відповідач будь-які докази на спростування доводів позивача суду не надав.

Що стосується суми заборгованості, то апеляційний суд виходив з того, що за змістом Заявки відповідач погоджувався з умовами, обраними ним згідно пропозиції укладення договору кредиту, з умовами якими він ознайомлений та погоджувався. Просив надати кредит на зазначених умовах: сума кредиту - 9000 грн.; строк повернення - 9 днів; процентна ставка від суми кредиту - 1,37 %; реальна річна ставка за кредитом - 500 %; очікувана сукупна вартість кредиту - 1110 грн.; загальна сума до повернення - 10110 грн. Отже, будь-які посилання на інші частини Оферти в заявці, яка підписана відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором - відсутні.

З огляду на чималий теоретичний інтерес та значення для практики судових рішень у подібних справах з нетерпінням чекаємо на висновки суду касаційної інстанції з питань, що стали предметом розгляду.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: Оскільки договір поставки не має ознак електронного документа, він міг набрати чинності виключно після його фізичного підписання сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді (ВС/КГС, у справі № 910/1162/19, від 16.03.20)

Усі документи, що надійшли до суду з використанням сервісу «Електронний суд», вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису (ВС/КАС,справа № 2340/4648/18,06.08.19)

Оформлення замовлення товару через сайт є отриманням оферти, а прийняття товару через пошту є акцептом після якого договір купівлі-продажу товару на відстані вважається укладеним (Суд від 09 жовтня 2017р. у справі № 235/1462/17)

ВС/КЦС: Оскільки договір не містить застережень щодо заборони сторонам спілкуватись за допомогою електронної пошти, повідомлення в такий спосіб про відмову від послуг є належним (ВС/КЦС, № 753/5060/16-ц,24.10.18)

Справа № 136/946/19

Провадження № 22-ц/801/387/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Кривенка Д.Т. у порядку спрощеного провадження в місті Липовець Вінницької області, без повідомлення (виклику) учасників справи,

у цивільній справі № 136/946/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого посилалось на те, що між сторонами 06.11.2018 був укладений договір в електронній формі, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua шляхом виконанням певних дій сторонами цього договору, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав кошти в сумі 9 000,00 грн. строком на 9 днів зі сплатою процентів в сумі 1100,00 грн.

Товариство посилається також на те, що відповідач скористалась послугою щодо продовження строку користування кредитом, який було погоджено сторонами до 29.11.2018, утім внаслідок неналежного та своєчасного виконання умов договору допустила заборгованість, яка станом на 13.05.2019 складає 32 531,00 грн., з яких 9 000,00 грн. - сума кредиту; 22 385,00 грн. - проценти згідно п.2.9., п.2.11 Договору; 414,00 грн. - інфляційні витрати згідно із ст.625 ЦК України; 732,00 грн. - пеня згідно з п.4.2. Договору, які у добровільному порядку не сплачує, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Тому ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 32 531,00 грн заборгованості.

Ухвалою Липовецького районного суду від 27.06.2019 розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" через представника Литвинця С.А. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи просило скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20.11.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що наведене в рішенні твердження про те, що нібито позивач на вимогу суду першої інстанції згідно ухвали від 15.10.2019 не надав оригіналів електронних документів не відповідає дійсності. Внаслідок чого судом першої інстанції не вивчено належним чином всі доказ у справі. Судом першої інстанції зроблено неправильну оцінку доказу фінансування відповідача за договором. Позивач використовує належним чином зареєстровані в Україні платіжні системи, однією з яких є Платон , оператором якої є ТОВ «Платежі Онлайн Україна». Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку щодо можливого сфальшування позивачем частини договору, що є кримінальним правопорушенням. Оферту офіційно опубліковано на веб-сайті позивача на сторінці, де зазначено термін її дії, докази та посилання на адресу публікації Оферти в інтернеті. Електронний документ створений у формі файлу PDF формату та містить накладений на нього електронний цифровий підпис з прив`язкою до часу підписання. Істотні умови договору містяться не в Оферті, а в заявці відповідача, підписаній позивачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Жодна із редакції Оферти, які були прийняті на час укладення не містить інших умов щодо сплати процентів і комісії за відтермінування повернення кредиту порівняно з тими умовами, які наведені в Оферті, що є частиною договору. Судом не надано оцінки доказу - електронному документу «Реєстр (Log File) дій клієнта та ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договору. Позивачем подано до суду першої інстанції Лог Файл в оригіналі, підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача, але належної оцінки цьому документу судом першої інстанції не надано. Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту позивача, та заявки (акцепту) відповідача № 1788418 від 06.11.2018, ці два електронні документи є невід`ємними частинами укладеного договору. Накладення на файл Оферти електронного підпису позивачем забезпечує незмінність документа в підписаній редакції. Заявку підписано відповідачем 06.11.2018 шляхом накладення на неї електронного підпису одноразовим ідентифікатором у відповідності до вимог ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Окремо звернув увагу, що відповідач, хоча і повідомлена про судове засідання у справі, але жодних заперечень щодо позовних вимог не надавала.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується - 32 531,00 грн, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості. Так, документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів обумовлених договором на користь відповідача, зокрема первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, отож підстав вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею заявки на отримання кредиту відсутні, а довідка видана 11.04.2019 за №05/04 директором ТОВ «Платежі Онлайн України» не є належним та допустимим доказом щодо перерахування коштів позивачем на користь відповідача.

Також судом було встановлено, що до позову позивач додав Пропозицію (оферту) укладення договору про надання кредиту, яка підписана із накладенням електронного цифрового підпису директором ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» Р. Гуламі. У позові представник зазначив, що укладений із відповідачем договір було продовжено на підставі Розділу ІV «Угода про відтермінування повернення кредиту», яким визначено розмір комісії від суми кредиту, узгоджено питання щодо неустойки та строку повернення (відтермінування) кредиту, який вказано у позові до 29.11.2018. На підтвердження вказаних обставин надано реєстр платежів від 13.05.2019.

Надані позивачем в підтвердження обставин, на які він посилається в позовній заяві, Пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту з накладенням електронного цифрового підпису лише позивача від 06.11.2018, тобто виготовлені самостійно позивачем, а доказів про ознайомлення та погодження з ними відповідача не надано. При цьому суд виходив із тих міркувань, що в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом кредитор міг додати до позовної заяви Пропозицію (оферту) у будь-якій редакції, що є найбільш сприятливою для задоволення позову.

Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Пропозицію (оферту) укладення договору про надання кредиту з накладенням електронного цифрового підпису позивача розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заявку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати пені та комісії, які просить стягнути позивач у зазначеному в цих документах порядку, строки та розмірі, що додані банком до позовної заяви.

Надана Пропозиція (оферта), на думку суду, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджено вказаних обставин.

Суд вважав, що ненадання позивачем до суду, окрім Заявки №1788418, яка підписана електронним одноразовим ідентифікатором 06.11.2018 ОСОБА_1 , будь - яких інших документів, на яких би містилися підписи відповідача, у тому числі електронні, позбавляє суд можливості встановити на яких умовах взагалі мало відбуватись кредитування відповідача, у тому числі по збігу строку, який не обумовлений в заявці.

Також судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем не було надано первинних документів, зокрема виписки по рахунку відповідача, тощо, які б дозволили перевірити визначену позивачем суму заборгованості відповідача. Отож наведені у позові розрахунки не можуть слугувати безспірним доказом розміру грошових вимог позивача до відповідачів.

Відповідач не надала жодних заперечень проти позову, утім відсутність будь - яких заперечень зі сторони відповідача не має значення при вирішенні справи, оскільки надання заперечень (відзиву) проти позову - це право особи, яким вона користуються на власний розсуд.

На виконання вимог суду було надано паперові копії документів, що вже були наявні в матеріалах цивільної справи та яким суд дав оцінку, однак електронних доказів, визначення яких наведено у ч.1 ст.100 ЦПК України, позивачем не було надано.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до статті 9 Закону сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

На такі особливості укладення договорів про надання фінансових послуг, зокрема в електронному вигляді, звернула увагу піднаглядних фінансових установ в інформаційному повідомленні від 01 серпня 2017 року і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Судом встановлено, що посилаючись на обставини укладення між сторонами 06.11.2018 договору про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" доводить зазначену обставину Заявкою № 1788418 від ОСОБА_1 , яка зазначеною заявою ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви ( П.І. П, РНОКПП, місце проживання, телефон, e-mail, данні паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про е-комерцію, підписала зазначену заяву.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що Заявку сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

При цьому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги довідку за №05/04 від 11.04.2019, видану директором ТОВ «Платежі Онлайн України», вказавши, що вона не є належним та допустимим доказом щодо перерахування коштів позивачем на користь відповідача, пославшись на відсутність первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а також виписки по рахунку відповідача, тощо, які б дозволили перевірити визначену позивачем суму заборгованості відповідача.

Так, з довідки №05/04 від 11.04.2019, видану директором ТОВ «Платежі Онлайн України», встановлено, що згідно договору про співпрацю компанія ТОВ «Платежі Онлайн Україна» надала технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер - ПриватБанк, зарахував кошти 9 000,00 грн. кредиту на платіжну картку ОСОБА_1 за Заявкою 1788418 від 06.11.2018 без ПДВ.

Зазначене відповідає положенням ст. 9 Законну України «Про електронну комерцію».

Мотивуючи своє рішення доводами про ненадання позивачем первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема, виписки по рахунку відповідача, суд не врахував, що саме відповідач є власником картки НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому спростовуючи доводи позивача про зарахування суми кредиту на зазначену картку ОСОБА_1 мала можливість надати виписку по рахунку з відомостями про відсутність здійснення позивачем такої операції, проте відповідач будь-які докази на спростування доводів позивача суду не надала.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про надання кредиту в розмірі 10 110,00 грн. за відрахуванням 1 000,00 грн. погашеної відповідачем заборгованості, про що вказує позивач в поданій позовні заяві.

Також судом встановлено, що до позову позивач додав Пропозицію (оферту) укладення договору про надання кредиту, яка підписана із накладенням електронного цифрового підпису директором ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» Р. Гуламі. У позові представник зазначив, що укладений із відповідачем договір було продовжено на підставі Розділу ІV «Угода про відтермінування повернення кредиту», яким визначено розмір комісії від суми кредиту, узгоджено питання щодо неустойки та строку повернення (відтермінування) кредиту, який вказано у позові до 29.11.2018.

Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що надана позивачем в підтвердження обставин, на які він посилається в позовній заяві, Пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту (а. с. 9-19), з накладенням електронного цифрового підпису лише позивача, є саме та Пропозиція (оферта), з якою була ознайомлена ОСОБА_1 та погодилася з нею, підписуючи заявку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати пені та комісії, які просить стягнути позивач.

Так, в «Повідомленні щодо порядку укладення електронного договору» Нацкомфінпослуг звертає увагу небанківських фінансових установ, що орієнтовані на дистанційне надання фінансових кредитів за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем у мережі Інтернет (далі - ІТС), на деякі особливості порядку укладання електронних договорів, визначених Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Зокрема, клієнт (споживач) ідентифікується в ІТС (ч. 8 ст.11 Закону). При цьому ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в ІТС суб`єкта електронної комерції (ч. 4 ст.14 Закону). Фінансовою установою направляється (розміщується) клієнту (споживачу) в ІТС індивідуальна оферта (з відповідними активними посиланнями на інші частини оферти, у разі їх наявності), яка має містити істотні умови кредитного договору, визначені ст. 1054 ЦКУ та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (ч.1 ст.11 Закону), а також статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (за умови поширення).

Зі змісту Заявки № 1788418 встановлено, що ОСОБА_1 погоджується з умовами, обраними нею згідно пропозиції укладення договору кредиту, з умовами якими вона ознайомлена та погоджується. Просить надати кредит на зазначених умовах: сума кредиту - 9000 грн.; строк повернення - 9 днів; процентна ставка від суми кредиту - 1,37 %; реальна річна ставка за кредитом - 500 %; очікувана сукупна вартість кредиту - 1110 грн.; загальна сума до повернення - 10110 грн.

Отже, будь-які посилання на інші частини Оферти в заявці, яка підписана відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором - відсутні.

В позовні заяві ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» вказує на те, що згідно п. 1 - п. 3 Розділу IV Оферти визначено:

1.У випадку прострочення строків повернення Кредиту Позичальник має право укласти з Кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати Комісії за відтермінування строку повернення Кредиту (далі - Комісія). Розмір Комісії, в залежності від строку відтермінування повернення Кредиту та суми Кредиту розраховуються наступним чином: (а. с. 4).

2.Угода про відтермінування повернення Кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок Кредитора суми Комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу: «ІПН Позичальника; Заявка «номер заявки». Оплата Комісії за відтермінування строку повернення Кредиту на «строк відтермінування» днів. З умовами Угоди згоден».

Позивач вказував, що на підставі таких положень відповідачем укладено угоди про відтермінування строку повернення кредиту, шляхом оплати відповідних комісій з вказаними в п. 2 Розділу ІV Оферти призначеннями платежів: вказані грошові кошти зараховані в рахунок продовження строку повернення Кредиту.

Проте позивачем не доведено, що відповідач надавав відповідну заявку ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" та укладав угоду з позивачем про відтермінування повернення Кредиту, не надано доказів входу відповідача в ІТС суб`єкта електронної комерції, з ідентифікацією особи за допомогою електронного підпису (ст. 12, ч. 4 ст.14 Закону) для здійснення подання відповідної заявки та укладення угоди. В той же час ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», як позивач був зобов`язаний подати суду першої інстанції всі наявні в нього докази на підтвердження всіх обставин, що є підставою його позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що Оферту створено у формі файлу PDF, який містить накладений на нього електронний цифровий підпис, підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача і «Реєстр (Log File) дій клієнта та ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" - не спростовують висновки про те, що позивачем не доведено обставини ознайомлення відповідача з Офертою саме в такій редакції, оскільки електронний підпис накладено лише представником позивача, проте доказів ознайомлення відповідача з даними документами суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що жодна із редакції Оферти, які були прийняті на час укладення не містить інших умов щодо сплати процентів і комісії за відтермінування повернення кредиту порівняно з тими умовами, які наведені в Оферті, що є частиною договору, не приймаються судом, оскільки зазначена обставина не була предметом розгляду судом першої інстанції, що відповідає положенням ч. 6 ст. 367 ЦПК України.

Згідно із положеннями пунктів першого та четвертого частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в силу ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" слід пропорційно стягнути суму сплаченого судового збору у суді першої інстанції та суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, а всього у розмірі 1 343,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367 374 376 382 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" (41184403, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1б, 01001) заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 100 (дев`ять тисяч сто) грн. 00 коп., з яких 9 000,00 грн. - тіло кредиту, 100,00 грн. процентів за користування кредитів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" 1 343,26 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник