До кредиторських вимог другої черги підлягає включенню середній заробіток за ст. 117 КЗпП України (Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/7042/16 від 10.05.2017)

Фабула судового акту: У практиці досить часто трапляються випадки стягнення з банківських установ, що ліквідується та в які введено тимчасову адміністрацію певних грошових коштів. Водночас проблемним є визначення черговості виплоати тих чи інших платежів, у тому числі і заробтіної плати працівникам банку, що ліквідується..

Не зважаючи на те, що ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко визначено порядок та черговість таких виплат, уповноважені особи Фонду як правило такий порядок порушують та необґрунтовано відмовляють у виплатах.

В даному випадку судовим рішенням, що набрало законної сили, на користь колишнього працівника з банку, що ліквідується стягнуто суми, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат заробітної плати.

Натомість уповноваженою особою Фонду вимоги позивача не визнані в повному обсязі у зв'язку з непідтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи Фонду.

Така відмова стала підставою для звернення звільненого працівника до окружного адміністративного суду з яким погодився і апеляційний суд, який позовні вимоги задовольнив зазначивши наступне.

Колишній працівник звернувся до уповноваженої особи протягом 30-денного строку, визначеного ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 52 названого Закону одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Тобто вимоги щодо стягнення заробітної плати стягується у другу чергу.

Також, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже стягненню у другу чергу підлягають також і вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку оскільки за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Дана позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 03.10.2012 року у справі №6-109цс12.

Доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства стосовно того, що чинне законодавство не надає йому права включати до другої черги вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями.

Аналізуйте судовий акт: Бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оскаржується в адміністративних судах, а кошти з Фонду стягуються в порядку цивільного судочинства (ВСУ від 9 листопада 2016 р. у справі № 6-2309цс16)

Після введення в банк тимчасової адміністрації стягнути кошти з банку неможливо будь-яким чином, включаючи рішення суду, за винятком механізму передбаченого ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Постанова ВСУ у справі № 6-2001 цс15)

Юрисдикція спорів за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду у цих правовідносинах (ВСУ у справі № 6-1489цс16 від 15 травня 2017р.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

10 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкова І.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 ПАТ «КБ» Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, водночас відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року №26 з 06.02.2015 року розпочата процедура виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ» Надра».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА»» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Надра»» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що при звільненні відповідач не провів з нею розрахунок у повному обсязі, оскільки їй не була виплачена додаткова заробітна плата, а саме компенсація (оплата) за роботу у вихідні дні в грудні 2008 року та січні 2009 року, до виконання якої вона була спеціально залучена. Враховуючи подані уточнення, згідно з заявою від 02 червня 2015 року, просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із відповідача на її користь компенсацію оплати праці за роботу у вихідні дні у розмірі 2 202 грн. 87 коп., середній заробіток за час затримки по день розрахунку з 13.02.2009 року по 02.06.2015 року у розмірі 289 489 грн. 89 коп. та індексацію виплат за період з березня 2009 року по квітень 2015 року у розмірі 1418 грн. 64 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19.08.2015 року у справі №761/2975/15-ц (провадження №2/761/3104/2015) позов ОСОБА_4 до ПАТ «Комерційний Банк «Надра»» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат задоволено, стягнуто із ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 293 111 грн. 40 коп.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №761/2975/15-ц (провадження №22-ц/796/292/2016) апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни відхилено, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.08.2015 року - залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 року ОСОБА_4 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» із заявою про прийняття, розгляд та задоволення її грошових вимог до банку в розмірі 289 857 грн. 03 коп., які складаються із зобов'язань банку по виплаті сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, а також включити зазначені вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Також позивачем на адресу Уповноваженої особи Фонду подано заяву від 15.10.2015 року №63164, в якій вона просила надати довідку щодо включення в реєстр кредиторів.

Відповідно до наявної у справі копії довідки від 13.11.2015 року №22-7-29417 Уповноваженою особою Фонду позивачу повідомлено, що на підставі п. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги позивача не визнані в повному обсязі у зв'язку з непідтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи Фонду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон України № 4452-VI) (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про задоволення вимог кредитора). Також цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 45 Закону України № 4452-VI фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити, зокрема, інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Статтею 48 Закону України № 4452-VI визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, які вона здійснює з дня свого призначення, до яких, зокрема, відноситься складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.

Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені статтею 49 Закону України № 4452-VI.

Так, цією нормою права передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 Закону України № 4452-VI . Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України № 4452-VI уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Після закінчення 30 днів з дня опублікування вказаних відомостей уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів. При цьому, протягом 90 днів з дня опублікування зазначених відомостей уповноважена особа повинна визначити суму заборгованості кожному кредитору, що вчасно заявив про свої вимоги, та віднести їх до певної черги погашення, або ж відхилити такі вимоги, в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявити в установленому законодавством порядку заперечення щодо них, і скласти реєстр акцептованих вимог, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження вказаного реєстру на протязі 20 днів уповноважена особа Фонду зобов'язана сповістити кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, та й його приміщеннях у доступному для відвідувачів місці.

Як встановлено судом першої інстанції, відомості про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, у відповідності до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», опубліковані в газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015 року.

До Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра»» із заявою про прийняття та задоволення кредиторських вимог на загальну суму 289857,03 грн. які складаються із зобов'язань з виплати сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, позивач звернулась 09.07.2015 року, тобто у межах встановленого ч. 5 ст. 45 Закону України № 4452-VI 30-тиденного строку, заявивши уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України №4452-VI, у редакції, чинній на час спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені у ст. 49 Закону України № 4452-VI , за змістом якої Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України № 4452-VI. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно з ст. 49 Закону України № 4452-VI уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 4452-VI протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України №4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України №4452-VI, в чинній на час звернення позивача редакції, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Дана позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 03.10.2012 року у справі №6-109цс12.

Вірним є посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсацiї працiвникам частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, мають компенсаторний характер. Як складовi належної працiвниковi заробiтної плати цi кошти спрямованi на забезпечення реальної заробiтної плати з метою пiдтримання достатнього життєвого рiвня громадян та купiвельної спроможностi заробiтної плати у зв'язку з iнфляцiйними процесами та зростанням споживчих цiн на товари та послуги.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни стосовно того, що чинне законодавство не надає йому права включати до другої черги вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями.

Формулюючи позовні вимоги у справі про зобов'язання відповідачів визнати та внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів кошти в сумі 293813 грн. 38 коп., позивачем не враховано, що зазначеними вище рішеннями судів на її користь присуджено кошти у розмірі 293 111 грн 40 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог лише в частині коштів, що складають 293111 грн. 40 коп., оскільки ці кошти підлягають включенню до 2 черги кредиторів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України №4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Нормою п. 3 ч. 2 ст. 49 Закону України №4452-VI передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду.

Частиною 3 ст. 49 Закону України №4452-VI встановлено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно з п. 12 ч. 5 ст. 12 Закону України №4452-VI визначення порядку складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів належить до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Тобто віднесення кредиторських вимог до тієї чи іншої черги шляхом складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього), належить до повноважень Уповноваженої особи Фонду, і лише після формування Уповноваженою особою Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів, такий реєстр (зміни до нього) підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Виходячи із наведених положень, позовні вимоги щодо визнання протиправним невизнання (відхилення) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ «КБ «Надра» кредиторських вимог та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра», а також зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акцептувати (визнати) кредиторські вимоги позивача до ПАТ «КБ «Надра» як вимоги кредитора 2 черги та внести їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» 2 черги, задоволенню в рамках даного позову не підлягають, в тому числі з огляду на їх передчасність.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Судді: