Bitcoin є грошовим сурогатом, який не має забезпечення реальної вартості, а тому стягнути криптовалюту з боржника неможливо (№ 753/599/16-ц від 24.03.2016)

Фабула судового акту: На даний час в Україні та по всьому світові точиться багато розмов про криптовалюти. Окремі країни визнали Bitcoin платіжним інструментом, інші ж взагалі заборонили його на законодавчому рівні.

У даній справі між двома особами було укладено договір згідно якого одна особа зобов'язалась створити певне програмне забезпечення, а інша передати в якості оплати Bitcoin в еквіваленті 10 000 грн.

У зв'язку із невиконанням зобов'язання щодо сплати за виконані роботи та вважаючи вказаний договір договором підряду розробник програмного забезпечення звернувся до суду із позовом про стягнення із замовника суми заборгованості.

В свою чергу місцевий суд у позові відмовив з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Натомість спірний договір на думку суду містить ознаки договору міни оскільки суб'єктивний склад сторін не відповідає умовам договору підряду.

За договором міни (бартеру), згідно ст. 715 ЦК України, кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, а саме на індивідуально визначене майно або гроші.

Аналізуючи положення укладеного договору суд зазначив, що сторони договору погодили його виконання на безгрошовій основі, тобто предметом якого є лише роботи, товар (майно/річ). При цьому сторони визначивши предмет договору, який має ознаки віртуального - цифрова продукція Bitcoin, погодили, що він не є предметом матеріального світу, який не має індивідуальних ознак, а тому, оскільки такий предмет договору не можна ідентифікувати, визначити його ознаки матеріального світу, такий предмет не може бути об'єктом судового захисту.

Згідно листа Національного банку України 08.12.2014 № 29-208/72889 щодо віднесення операцій з віртуальною валютою/криптовалютою "Bitcoin" (Bitcoin) до операцій з торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від продажу Bitcoin випуск віртуальної валюти Bitcoin не має будь-якого забезпечення та юридично зобов'язаних за нею осіб, не контролюється державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом, який не має забезпечення реальної вартості. Діяльність з купівлі-продажу Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих "фінансових пірамід" та може свідчити про потенційну залученість у здійсненні сумнівних операцій відповідно до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Відступлення права вимоги може мати місце лише за наявності самої вимоги за зобов'язанням (№ 6-459цс17 від 05.07.2017)

СУД: Оформлення замовлення товару через сайт є отриманням оферти, а прийняття товару через пошту є акцептом після якого договір купівлі-продажу товару на відстані вважається укладеним (Суд від 09 жовтня 2017р. у справі № 235/1462/17)

Суд: Порушення встановленої НБУ процедури розрахунків не обумовило визнання недійсним договору купівлі-продужу об’єкту нерухомості (Апеляційний суд Рівненської обл., справа № 569/15844/14-ц, 22.06.16)

ЗГАДАЙТЕ НОВИНУ: Спільна заява фінансових регуляторів щодо статусу криптовалют в Україні

Криптовалюты в Украине: все «за» и «против»

НБУ роз'яснює чи буде Bitcoin в Україні офіційно

ТАБЛОИД: Как и где купить биткоины: подробная инструкция

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/599/16-ц

провадження № 2/753/2539/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р.

Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про забов»язання передати товар в натурі, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про забов»язання передати товар в натурі. Мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_3 28 вересня 2015 року укладено договір обміну товару на роботи, згідно з яким ним взято зобов»язання на власний ризик виконати роботи з розробки та створення програмного забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_3 у строк до 30 жовтня 2015 року, а остання взяла на себе зобов»язання передати йому визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin, об»єктивно вираженої за допомогою комп»ютерного програмування в формі цифрових записів (товар) на загальну суму 10 000 гривень в обмін на виконання ним робіт. Обмін робіт на товар здійснюється на безгрошовій збалансованій основі. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Він виконав умови договору - розробив та створив програмне забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_3, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015 року, проте відповідачкою зобов»язання щодо передачі товару в обмін на виконані ним роботи, не виконано. Згідно договірних правовідносин вважає свої права порушеними, що й стало підствою звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити: зобов»язати ОСОБА_3 передати йому у власність товар у вигляді цифрової продукції Bitcoin загальною сумою 10000 гривень за актом прийому передачі.

Відповідачка в судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.24). Звернулась до суду із заявою про можливий розгляд справи за її відсутності, наравши письмові заперечення проти позову.

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності відповідача на підставі доказів наявних у матеріалах справи, та за погодженням позивача.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 вересня 2015 року укладено договір обміну товару на роботи, згідно з яким позивачем взято зобов»язання на власний ризик виконати роботи з розробки та створення програмного забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів відповідачці у строк до 30 жовтня 2015 року, а остання взяла на себе зобов»язання передати йому визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin, об»єктивно вираженої за допомогою комп»ютерного програмування в формі цифрових записів (товар) на загальну суму 10 000 гривень в обмін на виконання ним робіт. Обмін робіт на товар здійснюється на безгрошовій збалансованій основі. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (а.с.9-12, 13-14).

Позивач виконав умови договору - розробив та створив програмне забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_3, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015 року (а.с.15), проте відповідачкою зобов»язання щодо передачі товару в обмін на виконані ним роботи не виконано.

Зважаючи на спірні правовідносини, умови договору включають елементи істотних умов договору підряду та договору міни (бартеру). Проте, суд не погоджується з позицією позивача про те, що до даних правовідносин застосоуються положення договору підряду, оскільки суб»єктивний склад сторін не відповідає умовам вказаного виду договору.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов»язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відтак, до спірних правовідносин застосовуються положення договору міни (бартеру).

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч.1 ст. 6 ЦК України).

За договором міни (бартеру), згідно ст. 715 ЦК України, кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Відповідно до ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Предметом яких є товар (майно/річ), індивідуально визначене, і гроші.

Так, відповідно до п. 1.4 договору товар - визначена договором кількість цифрової продукції Bitcoin, що є предметом господарського обігу, виробленої в процесі майнінгу та об»єктивно вираженої за допомогою комп»ютерного програмування в формі цифрових записів, облік якої ведеться колективно в публічній базі Blockchain невизначеною кількістю учасників по чітко завданому алгоритму.

Як вбається з умов договору сторони погодили його виконання на безгрошовій основі (п.2.3 договору), тобто предметом якого є лише роботи, товар (майно/річ). При цьому сторони визначивши предмет договору, який має ознаки віртуального - цифрова продукція Bitcoin, погодили, що він не є предметом матеріального світу, який не має індивідуальних ознак, а тому, оскільки такий предмет договору не можна ідентифікувати, визначити його ознаки матеріального світу, такий предмет не може бути об»єктом судового захисту.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати права та обов»язки.

Згідно листа Національного банку України 08.12.2014 № 29-208/72889 щодо віднесення операцій з "віртуальною валютою/криптовалютою "Bitcoin" (Bitcoin) до операцій з торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від продажу Bitcoin, вказав про те, що випуск віртуальної валюти Bitcoin не має будь-якого забезпечення та юридично зобов'язаних за нею осіб, не контролюється державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом, який не має забезпечення реальної вартості. Діяльність з купівлі-продажу Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих "фінансових пірамід" та може свідчити про потенційну залученість у здійсненні сумнівних операцій відповідно до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Законним платіжним засобом, згідно ст. 192 ЦК України, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Діюче процесуальне законодавство, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначає, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким.

Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у

статтях 215 - 217 ЦПК, у ній, має бути зазначено, зокрема, розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Обраний спосіб захисту порушеного права позивачем передбачає покладення зобов»язання на відповідача передати йому у власність товар у вигляді цифрової продукції Bitcoin загальною сумою 10000 гривень, тобто віртуальні речі, які не мають ознак матеріального світу.

Суд, враховуючи загальні положення про способи захисту порушеного права та судове рішення, не може зобов»язати відповідача передати позивачу речі, які не мають ознак матеріального світу.

Зважаючи на це, позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права - є підставою для відмови у задоволенні позову, що передбачено загальними принципами захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 715, 716 ЦК України, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про забов»язання передати товар в натурі, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя