Справа "Виноградський проти України": Брак простору у в’язничних камерах вважається впливовим чинником та може становити порушення статті 3 Конвенції як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (заява №43961/19, від 22.10.2020 р.)

Фабула судового акту: У своїй заяві до ЄСПЛ заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою, відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового слідства, відсутність компенсації за таку надмірну тривалість, та надмірно тривалий судовий перегляд запобіжного заходу.

Факти справи: Заявник під час досудового слідства протягом періоду з 08.09.2017 р. до 20.05.2019 р. (1 рік, 8 місяців та 13 днів) тримався під вартою у Дніпровській установі виконання покарань №4. У камерах, в яких він утримувався не було свіжого повітря, якість продуктів харчування в установі була дуже низькою, туалетні засоби гігієни були відсутніми, камери були переповнені, в них була присутня цвіль та бруд, були наявні паразити/гризуни, освітлення було або недостатнім, або взагалі відсутнім, доступу до душу в установі не було, перегородок у туалетах не було (відсутність приватності), теплої води також не було. Крім того, його утримували у камерах поряд з курцями, що спричиняло пасивне куріння.

Строки тримання заявника під вартою продовжувалися на підставі повторюваних аргументів у відповідних ухвалах. Крім того, 27.04.2019 р. зявником було подано клопотання про зміну запобіжного заходу. Проте воно не розглядалося судом до 20.05.2019 р., що не відповідало вимозі про швидкий перегляд

Суть справи: Порушення статті 3 Конвенції (неналежні умови ув’язнення)

Суд у своєму рішенні одразу визначив, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах, та посилаючись на свою попередню практику, зауважив, що при встановленні того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті скарг заявника. З огляду на це, Суд встановив, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними і такими, що порушили його права за статтею 3 Конвенції.

Крім того, Суд зазначив, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг, що свідчило також про порушення статті 13 Конвенції.

Порушення статті 5 Конвенції

Суд, врахувавши обставини даної справи, та посилаючись на свою усталену практику, визнав прийнятними скарги заявника на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового слідства (пункт 3 статті 5 Конвенції), надмірно тривалий судовий перегляд запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (пункт 4 статті 5 Конвенції), та відсутність компенсації за надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового слідства (пункт 5 статті 5 Конвенції). З огляду на це, Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, передбаченими цими положеннями Конвенції.

За цих підстав, Суд постановив сплатити заявнику 5 800 євро, в якості відшкодування моральної шкоди.

Аналізуйте наступні судові акти: «Вагапов проти України»: (заява № 35888/11, від 19.03.2020 р.)

«Бургазли проти України»: (заява № 41920/09, від 21.03.2019 р.)

«Корнейкова та Корнейков проти України»: (заява № 56660/12, від 24.06.2016 р.)

«Маріянчук та інші проти України»: (заяви № 14490/07 та 2 інші, від 17.01.2019 р.)

«Ткачов проти України»: (заява № 11773/08, від 19.04.2018 р.)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ВИНОГРАДСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»

CASE OF VYNOGRADSKYY v. UKRAINE

(Заява № 43961/19)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

22 жовтня 2020 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Виноградський проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (Lado Chanturia), Голова,
Ганна Юдківська,
Аня Сайбер-Фор (Anja Seibert-Fohr), судді,
та Лів Тігерштедт, в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 29 вересня 2020 року,

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 02 серпня 2019 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Заявника представляв пан М.О. Сосєдко.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

4. Відомості про заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявник скаржився в основному на неналежні умови тримання його під вартою та на відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають таке:

Стаття 3

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі...»

7. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia) [ВП], заява
№ 7334/13, пункти 96–101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що при встановленні того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122–141, та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149–159, від 10 січня 2012 року).

8. У керівній справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine) (заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року; нещодавню практику див. у рішенні у справі «Бекетов проти України» (Beketov v. Ukraine), заява № 44436/09, від 19 лютого 2019 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.

10. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

12. Заявник подав інші скарги за пунктом 3 статті 5 (надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового слідства), за пунктом 4 статті 5 (надмірно тривалий судовий перегляд тримання під вартою) та пунктом 5 статті 5 Конвенції (відсутність або неналежна компенсація за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції), які також порушують питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. у таблиці в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними.

Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що ці скарги також свідчать про порушення Конвенції з огляду на висновки в рішеннях у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine) (заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року), «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine) (заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року) та «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine) (заява № 30198/11, пункти 105-110, від 06 жовтня 2016 року).

III. застосування статті 41 конвенції

13. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що ця заява свідчить про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою;
3. Постановляє, що було порушення Конвенції відносно інших скарг, висунутих за усталеною практикою (див. таблицю в додатку);
4. Постановляє, що
   1. упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку, яка має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
   2. із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 жовтня 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Лів Тігерштедт Ладо Чантурія

(Liv Tigerstedt) (Lado Chanturia)

В.о. заступника Секретаря Голова

ДОДАТОК

Заява зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції

(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

Наведений переклад рішення розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням:

https://minjust.gov.ua/files/general/2020/11/18/20201118124256-59.doc