Справа «Комар та інші проти України» (Заява № 68786/14 та 6 інших заяв - див. перелік у додатку) | від 22.06.2023:

Справа «Комар та інші проти України» (Заява № 68786/14 та 6 інших заяв - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ
22 червня 2023 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Комар та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Марія Елосегі (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 01 червня 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. У деяких заявах вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ № 33066/16

6. У своїх зауваженнях від 08 квітня 2022 року, поданих у відповідь на зауваження Уряду, заявник у заяві № 33066/16 вперше поскаржився на те, що йому було відмовлено у наданні побачень з родичами під час тримання під вартою.

7. Суд зазначає, що ці нові скарги не є уточненням або роз’ясненням первинних скарг заявника, щодо яких сторони надали коментарі. Отже, Суд вважає, що наразі недоцільно розглядати ці питання в контексті цієї справи (див. рішення у справах «Радомілья та інші проти Хорватії» [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункти 122 і 129, від 20 березня 2018 року, та «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova and Korneykov v. Ukraine), заява № 56660/12, пункти 95 і 96, від 24 березня 2016 року).

III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

8. Заявники скаржилися, головним чином, на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. Вони посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції.

9. Суд зауважує, що загальні принципи стосовно права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП] (<...>) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI, та «МакКей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41-44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

10. У керівних справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

11. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявників під вартою під час досудового розслідування була надмірною.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

13. У заявах, зазначених у таблиці в підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

V. ІНШІ СКАРГИ

14. У заявах № 68786/14 та № 33066/16 заявники також висунули інші скарги за різними статтями Конвенції.

15. Щодо скарг за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заявах № 68786/14 та № 33066/16 (у частині щодо участі присяжних у розгляді питань, пов’язаних з триманням під вартою) Суд вважає, що він уже розглянув основне юридичне питання, порушене у цій справі, і немає потреби у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті цієї частини заяв (див. рішення у справах «Центр правових ресурсів від імені Валентина Кампеану проти Румунії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014, та, наприклад, «Мінаєв та Корж проти України» [Комітет] (Minayev and Korzh v. Ukraine) [Committee], заяви № 82724/17 та № 40291/18, пункт 11, від 16 грудня 2021 року).

16. Щодо скарги заявника у заяві № 33066/16 на те, що певні заяви та публікації призвели до порушення його прав за пункту 4 статті 35 Конвенції.

17. У заяві № 33066/16 заявник також висунув додаткову скаргу за пункту 4 статті 35 Конвенції.

VI. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

18. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

19. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), пункт 57) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції у заяві № 33066/16.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування та інші скарги за усталеною практикою Суду, зазначені в таблиці у пунктом 4 статті 5 Конвенції у заявах № 68786/14 і № 33066/16 (у частині щодо участі присяжних у розгляді питань, пов’язаних з триманням під вартою), і відхиляє решту скарг у заяві № 33066/16 як неприйнятні.

3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування.

4. Постановляє , що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку).

5. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. У заяві № 33066/16 сума компенсації судових та інших витрат має бути сплачена безпосередньо на банківський рахунок представника заявника, п. А. Крістенка;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 33066/16.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 червня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 3 статті 5 Конвенції (надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
- 2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.