|
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
|
|
РІШЕННЯ |
Справа «Дебелий та інші проти України»
(Заява № 7174/11 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)
СТРАСБУРГ
27 травня 2021 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Дебелий та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,
Ганна Юдківська (<…>),
Ладо Чантурія (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяви (№ 7174/11, № 49391/12 та № 4173/13), які у різні дати, зазначені в таблиці у статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) троє громадян України - п. Андрій Миколайович Дебелий, п. Роман Анатолійович Корольов і п. Олександр Анатолійович Рафальський (далі - заявники),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників міліції та на непроведення на національному рівні ефективного розслідування тверджень щодо цього (усі заяви), на умови тримання під вартою та відсутність національних засобів юридичного захисту у зв’язку із скаргами щодо цього, а також на тривалість тримання під вартою під час досудового слідства (заява № 7174/11) і стверджуване незаконне позбавлення свободи (заява № 49391/12), та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 22 квітня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Заявники стверджують про жорстоке поводження з ними працівників міліції, а також про неефективність розслідування їхніх відповідних скарг за стаття 13 Конвенції).
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений - п. І. Ліщина.
4. Пан О. Рафальський (заява № 4173/13) помер у жовтні 2016 року під час розгляду справи у Суді. Його мати, пані Тамара Михайлівна Рафальська, повідомила Суд про своє бажання підтримати заяву.
ПРАВО
I. ПОПЕРЕДНЄ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ЗАЯВИ № 4173/13
5. Уряд стверджував, що скарги п. О. Рафальського на жорстоке поводження та непроведення ефективного розслідування стосувалися прав, які не могли бути передані іншій особі. Тому мати заявника, пані Т. Рафальська, не мала права підтримувати заяву замість нього.
6. Суд вважає, що хоча порушення Конвенції, на які скаржився заявник, безпосередньо не вплинули на його матір, після його смерті вона має право підтримувати заяву від його імені (див. рішення у справі «Кирпиченко проти України» (Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункт 55, від 02 квітня 2015 року з подальшими посиланнями). Однак далі по тексту посилання робитиметься на п. О. Рафальського.
II. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
7. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З БОКУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
8. Заявники скаржились на жорстоке поводження з ними працівників міліції та непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Вони посилалися на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.».
A. Прийнятність
1. Заява № 7174/11, подана п. А. Дебелим
9. Уряд зазначив, що розслідування висунутих п. А. Дебелим (заява № 7174/11) скарг на жорстоке поводження все ще триває. Тому він не вичерпав національні засоби юридичного захисту у зв’язку зі своїми скаргами.
10. Розглядаючи наявні документи та доводи сторін у контексті встановлених у практиці Суду принципів (див., зокрема, рішення у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 48-49 та 56-58, від 07 листопада 2013 року), Суд вважає, що п. А. Дебелий надав органам державної влади належні можливості для розгляду його тверджень про жорстоке поводження, і заперечення Уряду стосовно невичерпання національних засобів юридичного захисту слід відхилити.
2. Заява № 49391/12, подана п. Р. Корольовим
11. Уряд не висунув жодних заперечень у зв’язку з поданими зазначеним заявником скаргами за статтею 3 Конвенції.
3. Заява № 4173/13, подана п. О. Рафальським
12. Уряд стверджував, що п. О. Рафальський (заява № 4173/13) не повідомив Суд про те, що у 2008 році він подав аналогічну скаргу на розгляд Робочій групі ООН з питань свавільного затримання (далі - WGAD), яка 04 вересня 2009 року ухвалила висновок у його справі (див. деталі у розділі «A» (5-iv, 5-v) підпункту «b» пункту 2 статті 35 Конвенції. Крім того, заява була зловживанням правом на подання індивідуальної заяви відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, оскільки заявник умисно приховав цю інформацію від Суду, намагаючись таким чином ввести його в оману.
13. Заявник заперечив. Зокрема, він доводив, що провадження у WGAD стосувалося його стверджуваного свавільного затримання, тоді як провадження у Суді стосувалося жорстокого поводження з ним.
14. Розглядаючи питання у контексті встановлених у його практиці принципів (див., зокрема, ухвалу щодо прийнятності у справі «Фольгеро та інші проти Норвегії (<...>), заява № 15472/02, від 14 лютого 2006 року, для порівняння - ухвалу щодо прийнятності у справі «Перальді проти Франції» (Peraldi v. France), заява № 2096/05, від 07 квітня 2009 року, та рішення у справі «Гросс проти Швейцарії» [ВП] (Gross v. Switzerland) [GC], заява № 67810/10, пункт 28, ЄСПЛ 2014, з подальшими посиланнями), Суд вважає, що незважаючи на загальні факти, які стали підставою для подання цієї заяви та подання інформації до WGAD, скарга п. О. Рафальського на жорстоке поводження та твердження про непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим, висунуті за підпункту «b» пункту 2 статті 35 Конвенції.
15. Окрім того, неповідомлення заявником Суду про провадження у WGAD не може вважатися введенням в оману або іншим чином становити зловживання правом на подання індивідуальної заяви у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції.
16. Отже, Суд відхиляє заперечення Уряду.
4. Загальний висновок щодо прийнятності
17. Суд також вважає, що інші аспекти зазначених скарг, поданих заявниками, не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
B. Суть
18. Заявники стверджували, що стали потерпілими від жорстокого поводження працівників міліції, а їхні скарги не були належним чином розслідувані.
19. Уряд не подав жодних зауважень щодо суті заяви № 4173/13 (поданої п. О. Рафальським). Щодо інших двох заявників Уряд стверджував про відсутність порушення статті 3 Конвенції, водночас повторивши, що подана п. А. Дебелим (заява № 7174/11) скарга за матеріальним аспектом статті 3 Конвенції була передчасною.
20. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81-90 та 114-123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне офіційне розслідування для встановлення походження стверджуваних тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження заявників про жорстоке поводження виявляться правдивими.
21. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).
22. Суд зазначає, що у згаданій справі статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
23. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними. Тоді як деякі скарги не підтверджені медичними або іншими об’єктивними доказами, результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували скарги заявників, що вони стали потерпілими від жорсткого поводження з боку працівників міліції. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі «Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.
24. Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
25. Отже, Суд доходить висновку, що було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням із заявниками.
IV. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ
26. Пан А. Дебелий (заява № 7174/11) та п. Р. Корольов (заява № 49391/12) подали інші скарги, які також порушували питання за таблиці 2).
27. Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
28. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що ці скарги свідчать про такі порушення:
(a) порушення «Бекетов проти України» [Комітет] (Beketov v. Ukraine) [Committee], заява № 44436/09, пункти 125-130, від 19 лютого 2019 року;
(b) порушення «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), пункт 85; і
(c) порушення «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 79-81, від 10 лютого 2011 року, та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 40-42, від 15 грудня 2016 року.
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
29. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
30. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
31. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Постановляє , що мати п. О. Рафальського, пані Т. Рафальська, має право продовжити це провадження від його імені.
2. Вирішує об’єднати заяви.
3. Оголошує заяви прийнятними.
4. Постановляє , що було порушено процесуальний та матеріальний аспекти статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами на жорстоке поводження працівників міліції, висунутими у всіх заявах.
5. Постановляє , що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою на умови тримання під вартою, висунутою у заяві № 7174/11.
6. Постановляє , що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргою на незадокументоване затримання, висунутою у заяві № 49391/12.
7. Постановляє , що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргою на тривалість тримання під вартою під час досудового слідства, висунутою у заяві № 7174/11.
8. Постановляє , що було порушено статтею 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 7174/11.
9. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
10. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 травня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
|
Заступник Секретаря |
Мартіна КЕЛЛЕР |
|
Голова |
Стефані МОРО-ВІКСТРОМ |
|
|
Додаток |
|
1. Заява № 7174/11
|
|
|
A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з боку працівників міліції |
|
|
Наданий заявником опис жорстокого поводження |
|
|
02 червня 2010 року близько 09 год 00 хв, коли заявник зайшов до торгівельного кіоску, незнайомець схопив його ззаду і почав душити, а двоє інших осіб вдарили його кулаками у живіт і пах. Після того, як заявника повалили на підлогу, незнайомці надягли на нього наручники і, представившись працівниками міліції, грубо заштовхали його до цивільного автомобіля, де продовжували бити його і здавлювати його статеві органи. Коли вони прибули до безлюдної лісосмуги, працівники міліції вимагали, щоб заявник надав зізнавальні показання у вчиненні різних злочинів. Один працівник викрутив руки заявника в наручниках за спину та намагався підняти їх, завдаючи сильного болю, тоді як інші наносили йому удари кулаками та ногами по всьому тілу. Крім того, працівники стрибали на руках заявника, спрямовували на нього пістолет, погрожуючи його вбити, і декілька разів душили його, обмотуючи його одяг навколо його голови, поки він не втрачав свідомість. Приблизно через годину, коли заявник піддався тиску і погодився підписати неправдиві зізнавальні показання, його доставили до Московського районного відділу міліції у Харківській області для допиту, а потім до 19 год 00 хв того дня доставили до ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ). |
|
|
Відповідні факти та документи |
Ключові питання |
|
1. Медичні та інші докази:
|
(i) Держава не надала правдоподібного, задовільного та переконливого пояснення походження тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були завдані під час тримання під вартою, а також відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine) , заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року, та «Душка проти України» (Dushka v. Ukraine) , заява № 29175/04, пункт 48, від 03 лютого 2011 року);
|
|
B. 13 Конвенції: умови тримання, відсутність ефективних засобів юридичного захисту |
|
|
Установа: Слідчий ізолятор (далі - СІЗО) № 27 у м. Харкові
|
|
|
C. Пункт 3 статті 5 Конвенції: тривалість тримання під вартою під час досудового слідства |
|
|
Період : 02.06.10 (дата затримання) - 03.04.13 (дата ухвалення першого вироку)
|
|
|
D. Справедлива сатисфакція |
|
|
Доводи сторін |
Присуджена Судом сума |
|
Заявник:
|
Моральна шкода:
|
|
2. Заява № 49391/12
|
||
|
A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з боку працівників міліції |
||
|
Наданий заявником опис жорстокого поводження |
||
|
07 квітня 2012 року близько 10 год. 30 хв., коли заявник, працівник міліції, який не перебував на службі, зайшов до майстерні з ремонту взуття, до нього раптово підійшли працівники міліції А.Б. та А.Д. з управління внутрішньої безпеки, які стверджували, що він щойно отримав хабара, і наполягали на його огляді. Заявник заперечив, вважаючи цю вимогу незаконною. У відповідь працівники міліції разом із шевцем і двома громадянами, яких запросили як понятих для проведення огляду, повалили заявника на землю, надягли наручники, наносили удари кулаками, ногами та намагалися задушити його, а також встромили йому в очі пальці. Після цього з його папки вилучили підкинутий йому А.Б. і А.Д. конверт, в якому було 500 гривень (далі - грн). Згодом заявника (усе ще в наручниках) доставили до відділу міліції для допиту, а потім до наркодиспансера. Після 17 год. 00 хв. того дня заявника звільнили без складання жодних процесуальних документів щодо його затримання чи тримання під вартою. Він негайно звернувся до травматологічного відділення лікарні і був госпіталізований для проходження стаціонарного лікування. |
||
|
Відповідні факти та документи |
Ключові питання |
|
|
1. Медичні та інші докази:
|
( i) З огляду на характер, тяжкість та наявність тілесних ушкоджень в декількох місцях, а також опис затримання не було переконливо доведено, що всі тілесні ушкодження заявника були отримані в результаті застосування законної сили (див. відповідні приклади у рішеннях у справах «Ребок проти Словенії» (Rehbock v. Slovenia) , заява № 29462/95, пункт 76, ЄСПЛ 2000-XII, «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine) , заява № 2585/06, пункти 65-67, від 13 березня 2014 року, та «Силенок і «Техносервіс-плюс» проти України» (Sylenok and Tehhnoservis-Plus v. Ukraine), заява № 20988/02, пункти 69 і 70, від 09 грудня 2010 року);
|
|
|
B. Пункт 1 статті 5 Конвенції: незадокументоване затримання |
||
|
1. Період позбавлення свободи, щодо якого подано скаргу/орган державної влади, який здійснив затримання:
|
||
|
C. Справедлива сатисфакція |
||
|
Доводи сторін |
Присуджена Судом сума |
|
|
Заявник:
|
Моральна шкода: 3 900 євро
|
|
|
3. Заява № 4173/13
|
|
|
A. Скарга за статтею 3 Конвенції на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників міліції |
|
|
Наданий заявником опис жорстокого поводження |
|
|
13 червня 2001 року група працівників міліції затримала заявника у квартирі його знайомої у м. Києві та жорстоко побила його під час та після затримання. У період з 13 по 26 червня 2001 року заявника поміщали до різних ізоляторів тимчасового тримання у Київській області на хибній підставі, що він був бездомним без документів, що посвідчують особу, і його неодноразово били, душили та застосовували до нього електричний струм різні працівники міліції, а також вимагали від нього зізнатися в організації та участі у вчиненні вбивства п’яти осіб з метою привласнення їхніх речей. |
|
|
Відповідні факти та документи |
Ключові питання |
|
1. Медичні та інші докази:
|
(i) Держава не надала правдоподібного, задовільного та переконливого пояснення походженню тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були завдані працівниками міліції, відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року, та «Душка проти України» (Dushka v. Ukraine), заява № 29175/ 04, пункт 48, від 03 лютого 2011 року);
|
|
B. Справедлива сатисфакція |
|
|
Доводи сторін |
Присуджена Судом сума |
|
Заявник:
|
Моральна шкода:
|
page
youtube
