Справа "Бобренок проти України": Право на отримання компенсації за надмірно тривалий розгляд цивільної справи померлого заявника мають його родичі (заява №41471/10, від 11.01.2018 р.)

Фабула судового акту: У своїй заяві до ЄСПЛ заявник скаржився на те, що тривалість цивільного провадження у його справі була несумісною із вимогою «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.

Факти справи: Цивільне провадження у справі заявника тривало, загалом 6 років, 3 місяці та 25 днів. 25 квітня 2017 р., під час розгляду справи у Суді, заявник помер. Дружина заявника заявила про своє бажання підтримувати заяву від імені її чоловіка. Оскільки така заява відповідає практиці Суду, він не вбачав підстав для відмови в її задоволенні.

Суть справи:

Порушення статті 6 Конвенції

Передусім, Суд зауважив, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників.

Розглянувши всі наявні матеріали, врахувавши загальний строк, протягом якого розглядалася цивільна справа заявника, а також свою попередню практику з цього аспекту, Суд не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на це Суд вирішив, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

Суд також зазначив, що заявник не мав ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг. Таким чином, ці скарги були прийнятними та свідчили про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

За цих підстав, Суд постановив сплатити дружині заявника 500 євро.

Аналізуйте наступні судові акти: «Штепа проти України» (заява №16349/17, від 24.10.2019 р.)

«Азюковська проти України» (заява № 47921/08, від 17.12.2019 р.)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

РІШЕННЯ У СПРАВІ «БОБРЕНОК ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF BOBRENOK v. UKRAINE)

(Заява № 41471/10)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

11 січня 2018 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням

У справі «Бобренок проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (André Potocki), Голова,

Сіофра О’Лірі (Síofra O’Leary),

Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), судді,
та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 07 грудня 2017 року,

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою у дату, зазначену в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3. Відповідні деталі заяви наведені в таблиці у додатку.

4. Заявник скаржився на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

ПРАВО

І. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ ГАННИ МИХАЙЛІВНИ БОБРЕНОК

5. Суд зазначає, що 25 квітня 2017 року, під час розгляду справи у Суді, заявник помер. Дружина заявника, пані Ганна Михайлівна Бобренок, заявила про своє бажання підтримувати заяву від імені її чоловіка. Оскільки така заява відповідає практиці Суду, він не вбачає підстав для відмови в її задоволенні (див., серед інших джерел, рішення у справах «Беньямінсон проти України» (Benyaminson v. Ukraine), п. 83, заява № 31585/02, від 26 липня 2007 року, та «Горватова проти Словаччини» (Horváthová v. Slovakia), пп. 25-27, заява № 74456/01, рішення від 17 травня 2005 року). Проте у цьому тексті посилання робитимуться на заявника.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявник скаржився, що тривалість цивільного провадження у його справі була несумісною із вимогою «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

«Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…»

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»

7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine), заява № 23786/02, рішення від 30 листопада 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявник не мав ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

IІІ. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

13. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, справа «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine), заява № 23786/02, пп. 61 і 66, рішення від 30 листопада 2006 року), Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену в таблиці у додатку.

14. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною;

2. Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції щодо надмірної тривалості цивільного провадження;

3. Постановляє, що

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 січня 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

ДОДАТОК

Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції

(надмірна тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

Наведений переклад рішення розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням:

https://minjust.gov.ua/files/general/2018/02/20/20180220174004-86.docx