|
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
|
|
РІШЕННЯ |
Справа «Алізада та інші проти України»
(Заява № 1100/14 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)
СТРАСБУРГ
16 вересня 2021 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Алізада та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (<...>), Голова,
Ганна Юдківська (<...>),
Ладо Чантурія (<...>), судді,
та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяви (№ 1100/14, № 24695/14 та № 71568/14), які у різні дати, зазначені в таблицях у статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) один громадянин Азербайджану та двоє громадян України, деталі щодо яких зазначені в таблицях у додатку (далі - заявники),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників міліції (усі заяви); непроведення ефективного розслідування на національному рівні скарг у зв’язку з цим (заяви № 1100/14 та № 71568/14); стверджуване незаконне та свавільне втручання у право заявника на повагу до житла та приватного життя, тривале невиконання постанови суду і відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту (заява № 1100/14); стверджуване незаконне позбавлення свободи, постання перед суддею із запізненням і відсутність можливості вимагати відшкодування шкоди за порушення права на свободу (заява № 71568/14), та визнати решту скарг у заявах № 24695/14 та № 71568/14 неприйнятними,
відсутність повідомлення від Уряду Азербайджану про його бажання використати своє право брати участь у цій справі у зв’язку із заявою № 1100/14,
рішення надати правову допомогу у заяві № 24695/14,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 26 серпня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Заявники скаржилися, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. У своїй відповіді, поданій 16 липня 2016 року на зауваження Уряду, п. С. Вронський (заява № 24695/14) також скаржився за статтею 3 Конвенції на неефективність розслідування його тверджень про жорстоке поводження з боку працівників міліції.
6. На думку Суду, цю нову скаргу як таку слід відрізняти від висунутої у первинній заяві скарги на жорстоке поводження працівників міліції, щодо якої сторонам було запропоновано надати зауваження. Тому Суд не розглядатиме зазначене питання в контексті цієї справи (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Криволапов проти України» (Krivolapov v. Ukraine), заява № 5406/07, пункт 64, від 02 жовтня 2018 року).
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ (УСІ ЗАЯВИ) ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (ЗАЯВИ № 1100/14 ТА № 71568/14)
7. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з ними працівників міліції. Пан А. Алізада та п. Г. Кононов (заяви № 1100/14 та № 71568/14) також скаржилися на непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Заявники посилалися на різні положення Конвенції у зв’язку із вказаними скаргами.
8. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року), вважає, що відповідні скарги мають розглядатися за статтею 3 Конвенції. Вона передбачає:
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
А. Прийнятність
9. Суд вважає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
В. Суть
1. Загальні міркування
10. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81-90 та 114-123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження про жорстоке поводження виявляться правдивими.
11. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).
2. Жорстоке поводження з боку працівників міліції (всі заяви)
12. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними. Тоді як деякі скарги не підтверджені медичними або іншими об’єктивними доказами, результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували скарги заявників, що вони стали потерпілими від жорсткого поводження з боку працівників міліції. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі «Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.
13. Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
14. Отже, було порушено матеріальний аспект статті 3 Конвенції.
3. Стверджуване непроведення ефективного розслідування (заяви № 1100/14 та № 71568/14)
15. Розглянувши подальші скарги п.п. А. Алізада та Г. Кононова (заяви № 1100/14 та № 71568/14) на стверджуване непроведення ефективного розслідування їхніх тверджень про жорстоке поводження, Суд зазначає, що в згаданому рішенні у справі статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
16. Отже, було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції.
IV. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
А. Пан А. Алізада (заява № 1100/14)
17. Пан А. Алізада також скаржився на невиконання остаточної постанови суду, ухваленої на його користь (див. конкретні відомості у розділі «В» статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
18. Суд вважає, що ця частина заяви є продовженням рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (Burmych and Others v. Ukraine) і має розглядатися згідно з передбаченою у ньому процедурою (див. рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (вилучення з реєстру) [ВП] (Burmych and Others v. Ukraine) [GC], заява № 46852/13 та інші заяви, пункт 221, від 12 жовтня 2017 року), тобто вона має бути вилучена з реєстру та передана Комітету міністрів Ради Європи з метою її вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі «Дмитренко та Бездорожній проти України» [Комітет] (Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine) [Committee], заяви № 59552/11 та № 7096/12, пункт 22, від 02 липня 2020 року).
В. Пан Г. Кононов (заява № 71568/14)
19. Пан Г. Кононов також скаржився за додатку).
20. Розглянувши усі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що у контексті його висновків у низці інших справ (див., зокрема, рішення у справах «Смолік проти України» (Smolik v. Ukraine), заява № 11778/05, пункти 45-48, від 19 січня 2012 року, «Гриненко проти України» (Grinenko v. Ukraine), заява № 33627/06, пункти 74-78, від 15 листопада 2012 року, та пункту 1 статті 5 Конвенції.
V. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
21. Окрім того, п. А. Алізада (заява № 1100/14) скаржився на те, що та сама поведінка працівників міліції 22 липня 2010 року стосовно нього, яка становила нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, також була порушенням його прав за статті 13 Конвенції.
22. Крім того, п. Г. Кононов (заява № 71568/14) скаржився, що не постав негайно перед суддею після затримання 19 листопада 2010 року, після якого почалося незадокументоване тримання під вартою до 21 листопада 2010 року, а також не мав можливості вимагати відшкодування шкоди за незадокументоване затримання та постання перед суддею із запізненням. Він посилався на 5 статті 5 Конвенції у зв’язку з цими скаргами.
23. Суд вважає, що він уже розглянув основні юридичні питання, порушені в цих заявах, і немає потреби в окремому розгляді прийнятності та суті скарг, наведених у пунктах 21 та 22 (див., наприклад, рішення у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014, та «Борзих та інші проти України» [Комітет] (Borzykh and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 5353/14 та інші заяви, пункти 48 і 49, від 25 червня 2020 року).
VI. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
24. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
25. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
26. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує прийнятними скарги, висунуті за матеріальним аспектом 5 Конвенції у заяві № 71568/14.
3. Постановляє , що було порушено матеріальний аспект статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами, висунутими у всіх заявах.
4. Постановляє , що було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами, висунутими у заявах № 1100/14 та № 71568/14.
5. Вирішує вилучити з реєстру справ Суду частину заяви № 1100/14 щодо невиконання постанови від 13 травня 2011 року відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати її Комітету міністрів Ради Європи з метою її вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання згаданого пілотного рішення у справі Іванов.
6. Постановляє , що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргою на незадокументоване затримання, висунутою у заяві № 71568/14.
7. Постановляє , що немає необхідності розглядати питання прийнятності та суть інших скарг, висунутих за 5 статті 5 Конвенції у заяві № 71568/14.
8. Постановляє , що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
9. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 вересня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
|
Заступник Секретаря |
Мартіна КЕЛЛЕР |
|
Голова |
Стефані МОРО-ВІКСТРОМ |
|
|
Додаток |
|
1. Заява № 1100/14
|
|
|
A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції |
|
|
Наданий заявником опис жорстокого поводження |
|
|
22 липня 2010 року близько 07 год. 00 хв. вісім осіб, у тому числі щонайменше шість працівників Криворізького районного відділу міліції, прибули на трьох особистих автомобілях за домашньою адресою заявника та його дружини і вимагали від них надати документи, що посвідчують особу та реєстрацію місця проживання всіх членів домоволодіння. Коли заявник запитав про підстави такої вимоги, працівники міліції не надали прямої відповіді, а один з них перестрибнув через паркан і відімкнув хвіртку, пропустивши своїх супутників у двір заявника. Коли заявник увійшов до будинку, пообіцявши знайти документи, працівники міліції спробували піти слідом, але його дружина та дорослий син перегородили їм шлях, вважаючи їхню поведінку незаконною. У відповідь один з працівників міліції скрутив руку сина заявника, а заявник спробував відтягнути його, побачивши, що сину було боляче. Потім декілька працівників міліції накинулися на заявника, нанесли йому удари ногами, кулаками, надягнули на нього наручники і спробували заштовхати до особистого автомобіля, який належав одному з працівників міліції, у присутності його сусідів і перехожих. Заявник заперечував і намагався звільнитися, вважаючи таку поведінку незаконною. Згодом викликали службовий автомобіль міліції, і заявника доставили до райвідділу міліції, де йому пред ’ явили обвинувачення у злісній непокорі законним вимогам працівників міліції. У райвідділі міліції заявнику також неодноразово наносили удари ногами та руками. |
|
|
Відповідні факти та документи |
Ключові питання |
|
1. Медичні та інші докази:
|
(i) Національні суди встановили, що затримання заявника було незаконним; не було доведено необхідність застосування до нього сили, або виникнення будь-якого з його тілесних ушкоджень до його затримання (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Федоров та Федорова проти України» (Fyodorov and Fyodorova v. Ukraine) , заява № 39229/03, пункти 65 - 67, від 07 липня 2011 року; «Коваль та інші проти України» (Koval and Others v. Ukraine) , заява № 22429/05, пункти 66-70, від 15 листопада 2012 року, та «Войкін та інші проти України» (Voykin and Others v. Ukraine) , заява № 47889/08, пункт 103, від 27 березня 2018 року);
|
|
B. Інші скарги за усталеною практикою |
|
|
Першого протоколу до Конвенції: невиконання остаточної постанови суду
|
|
|
C. Справедлива сатисфакція |
|
|
Доводи сторін |
Присуджена Судом сума |
|
Заявник :
|
Моральна шкода :
|
|
2. Заява № 24695/14
|
|
|
A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції |
|
|
Наданий заявником опис жорстокого поводження |
|
|
21 грудня 2010 року близько 11 год. 30 хв., коли заявник у супроводі двох знайомих прийшов до будинку свого колишнього бізнес-партнера В.Т., щоб забрати певні кошти, на них раптово напала велика група озброєних працівників спеціального підрозділу Управління боротьби з організованою злочинністю «Сокіл». Після того, як заявника знерухомили і надягнули на нього наручники, працівники міліції нанесли неодноразові удари кулаками та ногами по обличчю та всьому тілу заявника, наступили на нього та змушували його зізнатися, що він вимагав гроші з родини В.Т. Фізичне та психологічне жорстоке поводження, зокрема неодноразове побиття та погрози, тривали протягом декількох наступних днів у відділі міліції. Згідно з твердженнями заявника ні він сам, ні жоден з його двох спільників не чинили опір затриманню. |
|
|
Відповідні факти та документи |
Ключові питання |
|
1. Медичні та інші докази:
|
Висновки на національному рівні сформульовані нечітко і не містять переконливих пояснень щодо точного характеру та ступеню застосованої під час затримання сили; з огляду на характер і наявність тілесних ушкоджень в декількох місцях, а також опис затримання (тобто кількість залучених працівників міліції, можливість попередньої підготовки та відсутність об ’ єктивних доказів чинення заявником та його спільниками опору затриманню), не було доведено, що сила була «пропорційною», або що тілесні ушкодження були повністю отримані у результаті інших подій, а не жорстокого поводження працівників міліції після затримання, як стверджував заявник (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Силенок і «Техносервіс-плюс» проти України» (Sylenok and Tehhnoservis-Plus v. Ukraine) , заява № 20988/02, пункти 69 і 70, від 09 грудня 2010 року, «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine) , заява № 2585/06, пункти 64 - 67, від 13 березня 2014 року). |
|
B. Справедлива сатисфакція |
|
|
Доводи сторін |
Присуджена Судом сума |
|
Заявник :
|
Моральна шкода :
|
|
3. Заява № 71568/14
|
|
|
A. Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції |
|
|
Наданий заявником опис жорстокого поводження |
|
|
19 листопада 2010 року у певний момент з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. працівники Нікопольського міського відділу міліції О.В. і С.П. затримали заявника, коли він намагався наблизитися до одинадцятирічної дівчинки А.П., у присутності якої він мастурбував два дні до цього. Заявник не чинив опору затриманню. До 21 листопада 2010 року заявник незадокументовано тримався під вартою і був підданий жорстокому поводженню з боку О.В., С.П. та ще одного працівника міліції, які змушували його дати неправдиві зізнавальні показання щодо вчинення різних злочинів. Зокрема, вони роздягнули заявника, прикували наручниками до стільця, били кулаками та ногами. Вони також надягнули протигаз йому на голову і неодноразово перекривали потік повітря або заповнювали маску сигаретним димом. Працівники міліції також погрожували відрізати статеві органи заявника або зґвалтувати його кийком. Не витримавши тиску, 21 листопада 2010 року заявник написав «явку з повинною», зізнавшись у двох епізодах грабежу, яких не вчиняв. |
|
|
Відповідні факти та документи |
Ключові питання |
|
1. Медичні та інші докази:
|
(i) З огляду на характер і наявність тілесних ушкоджень, Уряд не надав детальну та точну інформацію про дату та обставини затримання і, враховуючи надання заявником зізнавальних показань у вчиненні злочинів за відсутності основних процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника, не було доведено, що тілесні ушкодження були повністю отримані у результаті інших подій, а не жорстокого поводження працівників міліції (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Серіков проти України» (Serikov v. Ukraine) , заява № 42164/09, пункти 65 - 73,від 23 липня 2015 року);
|
|
B. Інші скарги за усталеною практикою |
|
|
Стаття 5 Конвенції
|
|
|
C. Справедлива сатисфакція |
|
|
Доводи сторін |
Присуджена Судом сума |
|
Заявник:
|
Моральна шкода :
|
page
youtube
