Споживач ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ оплатити послуги з теплопостачання у разі САМОВІЛЬНОГО відключення від мереж централізованого опалення (Івано-Франківський апеляційний суд у справі № 120/5858/20-а від 03.09.2021)

Фабула судового акту: Споживачі комунальних послуг часто керуються простою логікою, відповідно до якої якщо комунальні послуги нами фактично не споживалися, то й не потрібно їх оплачувати.

Загалом це справедливо, але потрібно врахувати факт правомірності відключення споживача від мереж централізованого опалення.

У цій справі до суду звернулась теплопостачальна організація з позовом про стягнення боргу зі споживача.

Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено та стягнуто заборгованість.

Споживач звісно ж не погодився з таким станом справ та подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Обґрунтуванням скарги останній вказував фактичну відсутність централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі.

Фактично сталося так, що споживач ще з 2014 року користувався автономним опаленням.

Документальними доказами відсутності централізованого опалення в скаржника стали акт обстеження квартири на фактичне користування індивідуальним опаленням; договір на технічне обслуговування опалювального обладнання, спільний акт про введення в експлуатацію автономного опалення, робочий проект реконструкції газопостачання квартири, виконавчо-технічна документація на підземний (наземний) газопровід, газовий ввід, ввідний газопровід та внутрішньо будинкове (внутрішньо цехове) газообладнання.

П. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Апеляційний суд у цій справі зазначив, що хоча відповідач і не отримував у квартирі послуг централізованого опалення, однак ці обставини настали внаслідок самовільного порушення Порядку відключення від мереж централізованого опалення самим відповідачем і встановлення у квартирі альтернативного опалення, тому ці обставини не виключають його обов’язку оплатити послуги теплопостачання позивачу.

Аналізуйте судовий акт: У разі скасування рішень про встановлення плати за надані житлово-комунальні послуги ціна за надання останніх має бути перерахована (ВС/ВП № 757/31606/15-ц від 16.01.2019)

Припис про відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (ВС/КЦС, № 210/5796/16-ц, 18.03.19)

Блокування посадовими особами ОСББ електронного ключа – індивідуального чипу власника квартири є протиправним (навіть за наявності у власника заборгованості за житлово комунальні послуги) (ВС/КЦС, № 522/11197/17, 31 серпня 2020)

Ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати наданих йому послуг (ВС/КЦС, № 643/11570/15-ц, 17.10.18)

Справа № 344/17418/20

Провадження № 22-ц/4808/1149/21

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Єлісевич О.М.,

з участю представника апелянтів адвоката Яшан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Яшан Наталії Василівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 02 червня 2021 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 08 червня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подано позов до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за послуги теплопостачання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання споживачам відповідачам, що проживають та є власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 . Станом на час розгляду даної справи ними спожито послуг теплопостачання на суму 58 993,92 грн, однак всупереч вимогам чинного законодавства України не оплачено вказаної вартості цих послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у вказаній сумі.

Просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 58 993,92 грн (а.с.1-2).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 червня 2021 року позовзадоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 58 993,92 грн та витрати по сплаті судового збору по 1 051,00 грн з кожного (а.с.94-100).

Не погодившись з рішенням суду представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Яшан Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що для заперечення позовних вимог суду відповідачем надано доводи про відсутність централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі з серпня 2014 року з наданням відповідних доказів, а саме: акту обстеження квартири на фактичне користування індивідуальним опаленням з 2014 року; договору на технічне обслуговування опалювального обладнання №2792 від 20.08.2014 року та спільного акту про введення в експлуатацію автономного опалення, робочого проекту реконструкції газопостачання квартири, виконавчо-технічну документацію на підземний (наземний) газопровід, газовий ввід, ввідний газопровід та внутрішньо будинкове (внутрішньо цехове) газообладнання. Наведені докази підтверджують факт введення в експлуатацію системи автономного опалення з 2014 року в квартирі та фактично підтверджують користування автономним опаленням.

Крім того, важливим є те, що єдиним власником квартири є ОСОБА_1 , з яким відсутні договірні зобов`язання. Позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема належним чином укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Натомість розрахунок боргу за теплоенергією є недопустимим доказом та не є підтвердженням факту надання послуг.

Суд не дослідив та не дав оцінки наявному в матеріалах справи акту від 04.09.2020 року, про відсутність в квартирі централізованого опалення та постачання гарячої води, що свідчить про те, що позивачем не надавались комунальні послуги з опалення даної квартири у спірний період.

Установивши, що майно належить лише одному із відповідачів ОСОБА_1 на праві власності суд помилково застосував до цих правовідносин положення ст.ст.160 та 162 ЖК УРСР, дійшовши висновку про стягнення несплачених сум солідарно.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.104-110).

Заперечивши доводи апеляційної скарги представником Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подано відзив, у якому посилається на безпідставність апеляційної скарги.

Зазначає, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Намагання представника відповідачів довести, що відповідачі не мали обов`язку оплачувати послуги, оскільки теплом централізованого опалення не користувались, є такими, що не ґрунтуються на законі та суперечать судовій практиці. Щодо порядку стягнення боргу представник позивача вказує, що судом встановлено факт реєстрації та факт проживання за вказаною адресою обох відповідачів, що свідчить про те, що вони є споживачами послуг теплопостачання, а тому несуть солідарну відповідальність за несплачену вартість отриманих комунальних послуг з теплопостачання.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.185-186)

У судове засідання не з`явився представник Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», про причини неявки не повідомив, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції за місцем знаходження юридичної особи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,тому колегія суддів розглянула справу у відсутності представника позивача.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст.509,526,815,901,903 ЦКУкраїни, ст.ст.1,21,22,23,24,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановивши, що відповідного договору між позивачем чи балансоутримувачем та відповідачами не укладено, доказів на підтвердження дотримання ними нормативно встановленої процедури відключення власної квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, її завершення у відповідності до вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженогоНаказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року № 4, не надано, враховуючи те, що місце проживання обох із відповідачів зареєстровано у вищевказаній квартирі, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, стягнувши в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання та витрати по сплаті судового збору.

З такими висновками не в повній мірі погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу наявності боргу за надання послуг з теплопостачання у квартирі по АДРЕСА_1 .

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення щодо казаної квартири.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 04 травня 2020 року власником квартири по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1 (а.с.32).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію публічного договору з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 року (без підписів сторін) (а.с.7-8).

З інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі по АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

ОСОБА_3 29 серпня 2013 року звернувся до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про засвідчення факту самовільного відключення цієї квартири від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання. У відповідь на цю заяву працівниками підприємства складено акт про самовільне відключення зазначеної квартири від мережі та направлено ОСОБА_1 лист №К/344 від 09.09.2013 року, у якому роз`яснино порядок відключення (а.с.88-89).

Згідно розрахунку боргу за теплоенергію між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за період з січня 2017 р. по квітень 2020 р. (а.с.3), загальна сума заборгованості становить загалом 58 993,92 грн (а.с.3).

Зі змісту акту обстеження квартири АДРЕСА_2 від 04.09.2020 року на момент обстеження квартири батареї опалення від`єднані від стояків централізованого опалення, а труба гарячої води обрізана. В квартирі встановлено обладнання індивідуального опалення з використанням газового котла, під`єднаного до газового стояка труби. Дане обладнання дозволяє обігріти квартиру та підігрівати воду для побутових потреб. Зі слів власника квартири дане обладнання змонтоване та введено в експлуатацію в серпні 2014 року (а.с.36).

На підтвердження факту введення в експлуатацію системи автономного опалення з 2014 року представником відповідачів надано договір на технічне обслуговування опалювального обладнання №2792 від 20.08.2014 року, робочий проект реконструкції газопостачання квартири, виконавчо-технічну документацію на підземний (наземний) газопровід, газовий ввід, ввідний газопровід та внутрішньо будинкове-внутрішньоцехове) газообладнання (а.с.39-51).

З відповіді ТОВ «Івано-Франківськгаззбут» станом на 03.03.2021 року по особовому рахунку НОМЕР_1 станом на 01.03.2021 року заборгованість за послуги постачання природного газу становила 4055,52 грн (а.с.75).

На а.с.76 наявний лист з інформацією про походження об`ємів (обсягів) спожитого газу у період з липня 2015 року по лютий 2021 року та порядок нарахування (а.с. 76-78).

Суд дійшов помилкового висновку про стягнення суми заборгованості із відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ізст.360 ЦК Україниспіввласник відповіднодо своєїчастки управі спільноїчасткової власностізобов`язанийбрати участьу витратахна управління,утримання тазбереження спільногомайна,у сплатіподатків,зборів (обов`язковихплатежів),а такожнести відповідальністьперед третімиособами зазобов`язаннями,пов`язанимиіз спільниммайном.

За змістом ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Таким чином, за аналогією закону, слід дійти висновку, що співвласник відповідно до своєї ідеальної частки у праві спільної сумісної власності зобов`язанийбрати участьу витратахна управління,утримання тазбереження спільногомайна,у сплатіподатків,зборів (обов`язковихплатежів),а такожнести відповідальністьперед третімиособами зазобов`язаннями,пов`язанимиіз спільниммайном.

Таким чином, механізм солідарного стягнення витрат по утриманню майна із співвласників взагалі не може бути застосований.

В цій частині судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

Крім того, не перевірено хто був власником квартири у період часу, за який нарахована заборгованість за послуги теплопостачання, тобто неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, що є порушенням норм процесуального права і потягло за собою ухвалення помилкового рішення.

Встановлено, що власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , до 04.05.2020 року був ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру з прав на нерухоме майно та реєстру прав власності №273111128 від 03.09.2021 року.

На його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 (а.с.3).

Відповідно до положень ст.ст.319,322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за позовом має відповідати саме ОСОБА_2 .

Хоча договір між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 не укладався, однак, обов`язок щодо ініціативи укладення договору покладається на споживача послуг, тому суд вірно визначив, що між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Цивільним Кодексом України та спеціальним законодавством: Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року N 1875-IV, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року№ 2189-VIII та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цьогоЗаконує органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (частина друга статті3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частини першої статті901, частини першої статті903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV визначені терміни виконавця як суб`єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробника як суб`єкта господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідно до статті 7 зазначеного Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належали,зокрема встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону (п.2); затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням (п.3);визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (п.4).

10.04.2014 року ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV доповнено частиною 4, якою встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація ).

Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобов`язаний підготувати та укласти договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року№ 2189-VIII, відповідно до пунктів 1 та 2 Прикінцевих та Перехідних положень якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом, крімпункту 7 частини першої,пункту 10 частини другоїтапункту 2 частини четвертої статті 7,частини третьої статті 11,абзаців першоготадругого частини п`ятої статті 18,частини першої статті 26, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року. Визнано таким, що втратив чинність,Закон України"Про житлово-комунальні послуги" з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно до цього закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води (п.3 ч.1 статті 5),споживач наділений правом отримання житлово-комунальних послуг, відповідно покладений на споживача обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг (стаття 7).

Отже, у відповідача виник обов`язок щодо оплати таких послуг, зокрема і з січня 2017 року по квітень 2020 року.

Крім того, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вимоги у справі не підтверджено доказами, а самедоговором, укладеним між сторонами, адже згідно правового висновку Верховного Суду у постанові у справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Частиною 1статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Ч. 6ст. 26 цього ж Законупередбачено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно зіст. 24 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

У п. 39 Правил користування тепловою енергією передбачено право споживачавибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.

Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженонаказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Зазначеним Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Для виконання робіт з підготовки внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП до опалювального сезону після відключення приміщення від мереж його власник, наймач (орендар) зобов`язаний надавати представнику виконавця послуг з ЦО і ГВП можливість доступу до транзитних трубопроводів відповідно до порядку їх технічного огляду, установленого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджено центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктами 25, 26 вказаних Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентується Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженимнаказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4(далі - Порядок), і здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно доЗакону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до частини першоїстатті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року(чинний на момент виникнення спірних відносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зістаттею 24 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Згідно з частиною першою та другою статті 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Хоча відповідач не отримував у квартирі послуг централізованого опалення, однак ці обставини настали внаслідок самовільного порушення Порядку відключення від мереж централізованого опалення самим відповідачем і встановлення у квартирі альтернативного опалення, тому ці обставини не виключають його обов`язку оплатити послуги теплопостачання позивачу.

Разом з тим, відповідачем не представлено доказів, що послуги з централізованого опалення не надавалися в цілому у будинку, зокрема не опалювалися місця загального користування.

У зв`язку з тим, що позивач несе обов`язки, нарівні з іншими мешканцями будинку, щодо утримання будинку, тому на нього, в тому числі, покладений тягар щодо витрат за послуги централізованого опалення і місць загального користування.

Таким чином, доводи позивача про ненадання послуг відповідачем взагалі і неправомірність нарахування плати за централізоване теплопостачання, не приймаються судом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, суд вірно дійшов висновку про наявність обов`язку перед позивачем зі сплати наданих послуг з централізованого опалення, порушення зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення. При цьому, на час розгляду справи у суді першої інстанції надані позивачем докази та розрахунки не спростовані відповідачем.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року в розмірі 58 993,92 грн. У задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,376,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Яшан Наталії Василівни задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 червня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03346058, адреса місцезнаходження вул. Б.Хмельницького, 59-А м. Івано-Франківськ, заборгованість за послуги теплопостачання за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року в розмірі 58 993,92 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні дев`яносто дві копійки).

У задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.