Сплата на неправильний рахунок = недоїмка та штрафні санкції – позиція ДФС Верховний суд виклав свою позицію… І ще про деякі мрії підприємця

Про що мріє кожен підприємець?! Про "належне урядування" так точно

Принцип "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У Рішенні від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України", що виніс Європейський суд з прав людини, яке часто наводять суди в рішеннях та постановах з податкових спорів, підкреслена особлива важливість принципу "належного урядування".

На мою думку, дев’яносто відсотків податкових судових спорів вказують якраз на дії державних органів, які протирічать вищевказаному принципу.

Зараз у нас відбувається так- спочатку вводиться в дію законодавство, наприклад Податковий кодекс, потім вносяться нескінченні зміни до нього, а далі трактується практичне застосування цього законодавства.

Тільки, на мою думку, практичне застосування не ясне, не прозоре, не в послідовний спосіб. Воно навіть може протирічить одне одному в різні періоди.

І в усякому випадку підприємець не правий- коли навіть сумлінно виконує обов’язок або хоче скористатись своїм правом, передбаченим законом – та це й неможливо здійснити, бо так «побудовано».

Виходячи із аналізу судової практики, Державна фіскальна служба (далі- ДФС), як виконавець того, що «надумано» законодавцем, пильно слідкує за твоїми діями, «допомагаючи» допустити помилки, з метою в подальшому якомога суворіше тебе покарати.

ОСЬ ТАКИЙ ОРГАН- на мою думку, КАРАЛЬНИЙ, а не КОНСУЛЬТАТИВНИЙ, яким йому потрібно бути та як його презентують.

Справа, про яку я хочу розповісти, стосується якраз «надуманих» порушень -сплата податків та зборів не на той рахунок –це несплата, яка карається законом- така позиція ДФС

25.10.2017р. вручена Вимога про сплату боргу (недоїмки), складена ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно якої станом на 30.09.2017р. числиться заборгованість зі сплати єдиного внеску.

14.12.2017р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області виносить Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Зверніть увагу на період нарахувань – з 22.10.2013р. по 06.11.2017р.

Весь цей час підприємець активно здійснював господарську діяльність.

Платник єдиного податку з 2012 року сплачував єдиний соціальний внесок своєчасно за ставкою, визначеною законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату єдиного внеску (до речі, такі платіжні доручення в обов’язковому порядку необхідно представляти суду в даній категорії справ).

Сплата єдиного внеску здійснювалась на відповідний рахунок відповідного органу доходів і зборів, як указано –на рахунок 3719. Той факт, що орган доходів і зборів та казначейство яким-то чином передбачають розподілення страхових платежів по рахункам, (які, до речі, не є бюджетними), та визначають свої внутрішні технологічні коди (це навіть не коди бюджетної класифікації), це платника не стосується, законодавством такого обов’язку щодо розподілення не передбачено.

Чотири роки орган ДФС не вказував, що за ним числиться яка-то заборгованість, тобто приймали податки та збори, приймали звітність.

До того ж всі платежі були прийняті банком, казначейством і органом доходів і зборів, та в період з 2013 року по 2017 року будь-яких питань не виникало, будь-яких претензій не пред’явлено, будь-яких повернень платежів не відбулось.

І тут …! Недоїмка та штрафні санкції за чотири роки!!! Як «сніг на голову»

При чому, що стосується ЄСВ, тут просто можуть взяти інформацію «на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів». Необов’язковим є проведення перевірки та складення Акта.

(Верховний суд в Постанові від 13.11.2018р., справа №813/4686/16, до речі, вказав на правомірність нарахувань ЄСВ без проведення перевірки та складення акту).

По причині того, що в таких вимогах та рішеннях не вказано будь-якої інформації щодо того, звідки взявся борг з ЄСВ, з чого складаються нарахування-

необхідно вимагати надати таку інформацію з розшифруванням у органа ДФС, який виніс такі вимогу та рішення, тобто зробити письмовий запит.

Про «прозорість, ясність та дії в послідовний спосіб» в цьому випадку говорити неможливо.

Ітак, після отримання листа на наш запит вияснилось, що платник не розподіляв суми сплачуваного ЄСВ по кодам платежів –платив і за себе і за найманих працівників по коду платежу 71010000 (наймані працівники), тому склалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування..).

Як вказав підприємець – йому усно вказали в податковій, куди платити- ось і платив так

!!! Орган ДФС кваліфікував такі дії, як НЕСПЛАТА ЄДИНОГО ВНЕСКУ

Вказані рішення ДФС не відповідають ні нормам законодавства, ні судовій практиці.

Фінансова відповідальність застосовується за порушення норм законодавства, а правопорушення- це протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що призвело до невиконання вимог закону (ст.109 Податкового кодексу України).

Факт порушення та вина платника у вказаному правопорушенні в даному випадку відсутні- адже порушенням є несплата суми єдиного внеску- даного факту не існувало та таких обставин не встановлено; бездіяльність щодо несплати єдиного внеску відсутня.

Нормами Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну, Міндоходів №493/815 від 19.09.2013р. передбачено, що Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти) (п.2.1). Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.(п.3.1.)

Вимоги, яких мають дотримуватися суб’єкти господарювання, заповнюючи реквізити розрахункових документів, зокрема й платіжних доручень, наведено в Додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

Відповідно до такої Інструкції, відомості про код бюджетної класифікації мають зазначатися в полі «Отримувач» розрахункового документа: «Під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації».

Коди бюджетної класифікації наведено в наказі Мінфіну від 14.01.2011 р. № 11.

Однак такі коди, як 71010000 та 71040000 там відсутні. Тож і жодних підстав зазначати його в такому полі в платника немає.

Будь-який законодавчий або нормативний документ не вказував на необхідності зазначати в полі «призначення платежу» або іншому розділі платіжки на сплату ЄСВ технологічні коди, такі, як 71010000 та 71040000 або орієнтуватись на прив’язки сплачених сум єдиного соціального внеску к таким кодам.

Тож і контролюючий орган не має права застосовувати відповідальність за це!

Важливо! Що вказує Верховний суд з питань сплати на неправильний рахунок, помилкового визначення коду бюджетної класифікації (навіть не технологічного коду).

В Постанові від 22.05.2018р. (справа №815/2405/16) Верховний суд висловив позицію

«…Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається таким, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Верховний суд України навіть вказав на те, що у випадку помилкового визначення коду бюджетної класифікації неможливо застосовувати штраф до платника, тому що всі кошти зараховуються на єдиний казначейський рахунок та відсутній факт несплати (бездіяльності)…»

В Постанові Верховного суду від 13.02.2018р. (справа №813/4374/16) вказано на те, що рішення податкового органу прийняте без принципу пропорційності, не відповідає критерію обґрунтованості; таке нарахування штрафних санкцій є покаранням, оскільки воно спрямоване не на компенсацію шкоди бюджету України.

В податкових спорах суди посилаються на вищевказане Рішення від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" та принцип "належного урядування".

При захисті я також послалась на таке рішення та постанови Верховного суду, позов був задоволений.

ПОСИЛАЙТЕСЬ І ВИ ПРИ ЗАХИСТІ

Я вірю у невідворотність відповідальності в тому числі органів Державної фіскальної служби за незаконні дії, за незаконні рішення! Я вірю в єдину судову практику!

Автор консультації: Дмитрук Оксана Миколаївна