Скасування законодавцем обов’язку сплати пайової участі у будівництві виключає можливість стягнення цих сум як упущеної вигоди (ВС/КГС у справі № 906/114/20 від 16 березня 2021 року).

Фабула судової справи: Чи може бути стягнена упущена вигода через несплату пайової участі у будівництві у разі скасування такого обов’язку законодавцем. Відповідь ВС – НІ.

Несплата пайового внеску у зв’язку із внесення змін до законодавства не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, що, у свою чергу, виключає склад цивільного правопорушення, а, отже, і відповідальність суб`єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).

Сільська рада звернулась із позовом до ТОВ-забудовника про стягнення заборгованості із штрафними санкціями за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури селища.

Крім того, Позивач вважав, що недоотримані кошти у розмірі, на який збільшилась пайова участь Товариства у розвитку інфраструктури селища є упущеною вигодою, яка також підлягає стягненню у судовому порядку на підставі ст. 224 ГК України.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивовано тим, що на момент здачі будинку в експлуатацію у законодавстві відбулись зміни щодо обов’язку сплати пайової участі, відповідно до яких відповідач звільнений від такого платежу. Інші вимоги також не підлягають задоволенню, з огляду на те, що вони є похідними.

Суд апеляційної інстанції скасував прийняте рішення та задовольнив позов частково, лише щодо суми основної заборгованості та пені.

На думку апеляції, з урахуванням діючого договору між сторонами, зміни у законодавстві не можуть мати зворотної дії і застосовуватись до даних правовідносин.

Щодо відмови у задоволенні упущеної вигоди суд зазначив, що насправді позивач вбачає упущену вигоду в тому, що відповідач ухилився від підписання додаткової угоди про внесення змін до договору з урахуванням змін кошторисної документації вартості об`єкта.

Однак, сільська рада не скористалась правом, передбаченим ст. 188 ГК України, на передачу договірного спору на вирішення суду, а тому вимога про стягнення упущеної вигоди є необґрунтованою.

ВС перевіряючи законність оскаржуваних рішень підтвердив той факт, що законодавчі зміни стосувались відповідача, зокрема, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №132-IX, пайова участь не сплачується у разі будівництва об’єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства.

П. 7 ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" передбачено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об`єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Хронологічно зміни до закону внесено до введення об`єкта будівництва в експлуатацію відповідачем, отже забудовника було звільнено від сплати пайової участі.

При цьому, однією із основоположних засад правового порядку нашої держави є те, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України).

З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку про законність рішення суду першої інстанції, оскільки заявлені вимоги не ґрунтуються на нормах права.

При цьому, ВС як і суд першої інстанції, виходив із того, що вимога про стягнення упущеної вигоди не підлягає задоволенню як похідна.

Аналізуйте судовий акт: Курсова різниця не є збитками чи упущеною вигодою (ВС/КЦС у справі № 127/27222/16-ц від 09 грудня 2020 р.)

ВГСУ касує рішення судів про стягнення с Держбюджету упущеної вигоди: підстава непробивна – відсутність причинного зв’язку між противправними діями фіскалів та збитками понесеними платником податків (ВГСУ від 3 серпня 2016р. у справі № 910/25710/15)

Незаконними діями по захопленню комерційного майна власник був позбавлений права на отримання прибутків, що стало підставою для відшкодування упущеної вигоди (справа № 306/2494/15-ц, 20.07.17)

Господарський суд Львівської області: Незаконна бездіяльність органу місцевого самоврядування є підставою для відшкодування моральної шкоди фермерському господарству (№ 914/263/19,13.06.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 906/114/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області,

представник позивача - не з`явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро",

представник відповідача - Москалик В.В., адвокат (ордер від 08.12.2020 № 152337),

за участю прокуратури Житомирської області,

представник прокуратури - Косенко Д.В., прокурор (посвідчення від 08.07.2020 № 056654),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (головуючий Маціщук А.В., судді: Розізнана І.В. і Бучинська Г.Б.)

у справі № 906/114/20

за позовом Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - Рада)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" (далі - Товариство)

за участю прокуратури Житомирської області (далі - Прокуратура),

про стягнення 2 960 554,42 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рада звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства за участю прокуратури Житомирської області про стягнення 2 960 554,42 грн, з яких 1 060 357,28 грн - заборгованість за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури селища Попільня від 12.09.2017 № 01 (далі - Договір), 504 439,54 грн - пеня і 1 395 757,60 грн - упущена вигода.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством порушено умови Договори в частині повної оплати пайової участі, у зв`язку з чим у Товариства виникла заборгованість, на яку Радою нараховано пеню, а недоотримані кошти у розмірі, на який збільшилась пайова участь Товариства у розвитку інфраструктури селища Попільня, Радою визначено як упущену вигоду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.08.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до 25.11.2019, коли будівництво було закінчено і об`єкт зданий в експлуатацію, законодавчими актами Товариство як замовника об`єкта, що належить до будівель сільськогосподарського призначення, було звільнено від сплати пайової участі, тому позовні вимоги в частині стягнення 1 060 357,28 грн коштів пайової участі є безпідставними та не підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення з Товариства 504 439,54 грн пені та 1 395 757,60 грн упущеної вигоди є похідними від первісної позовної вимоги, тому також не підлягають задоволенню.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Ради 1 060 357,28 грн заборгованості та 64 847,29 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- правовідносини сторін виникли на підставі Договору, а згідно з пунктом 3.1 останнього він діє з моменту його підписання сторонами та до повного його виконання;

- Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не мають зворотної дії в часі і застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними (Законами) чинності. Відповідно, твердження Товариства та висновки суду першої інстанції про те, що на підставі вказаних Законів Товариство звільняється від обов`язку сплатити пайовий внесок в інфраструктуру населеного пункту, строк виконання якого визначений умовами Договору з 12.09.2017 до 04.11.2019 (за 15 днів до завершення будівництва), є помилковими;

- грошове зобов`язання юридичної особи, яке виникло на підставі договору, не є відповідальністю юридичної особи у розумінні статті 58 Конституції України;

- здійснивши перерахунок нарахованої Радою пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині саме у розмірі задоволених позовних вимог;

- відсутні правові підстави для стягнення упущеної вигоди.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та те, що апеляційним судом прийнято постанову без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, а рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2020 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17 щодо застосування частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме дії закону в часі, у подібних правовідносинах та від 21.11.2019 у справі № 916/1773/18 щодо застосування пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів".

Прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.01.2021 № 29.3-02/138 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 906/114/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Товариства та думку прокурора, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 12.09.2017 Рада та Товариство (замовник будівництва) уклали Договір, предметом якого є визначення для замовника об`єкта "Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт. Попільня", що знаходиться за адресою: смт Попільня, вул. Залізнична, 117, розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Попільні, у відсотковому значенні - 8 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, відповідно до порядку залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури селища Попільні, затвердженого рішенням сесії селищної ради від 18.01.2013 № 29 та зазначеного у розрахунку величини пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури селища Попільні, що є частиною цього договору (із змінами від 27.01.2016 № 56).

Відповідно до пункту 2.2 Договору замовник зобов`язується перерахувати кошти пайової участі до цільового фонду соціально-економічного розвитку селища Попільні на рахунок селищного бюджету у розмірі 1 810 357,28 грн. Замовник має право здійснювати оплату частинами. Повна оплата коштів пайової участі за договором повинна бути здійснена не пізніше, як за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до введення об`єкта в експлуатацію.

Згідно з пунктом 3.1 Договору він діє з моменту його підписання сторонами та до повного його виконання.

Розділом 4 Договору передбачено, що у разі невиконання замовником будівництва умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури селища Попільня щодо перерахування в повному обсязі коштів Рада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку. Замовник у випадку несвоєчасної оплати внеску, передбаченого розділом 2 договору, сплачує пеню в розмірі 0,3 % за кожен день прострочення від суми договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору зміна та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише у письмовій формі та за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Договір підписаний сторонами.

Сертифікатом від 15.08.2018 серії ЖТ № 162182411912 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта [черги, окремого пускового комплексу Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня (перша черга); Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт Попільня, вул. Залізнична, 117; характер будівництва - нове будівництво; основні показники першої черги: площа забудови - 3 309,5 кв.м, площа забудови зерносховищ - 2 640,8 кв.м, площа силос - 147 кв.м , площа зерносушильного пункту - 51,4 кв.м, площа операторної - 46,4 кв.м] проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації.

Сертифікатом від 25.11.2019 серії ЖТ № 162193291203 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта - Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня (друга черга).

Отже, об`єкт зданий в експлуатацію 25.11.2019, що підтверджено Сертифікатом від 25.11.2019 серії ЖТ № 162193291203.

Товариство частково виконало умови Договору щодо оплати коштів пайової участі у загальному розмірі 7500 00,00 грн протягом вересня-грудня 2017 року та у червні-вересні 2018 року, що підтверджено квитанціями банку.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17 щодо застосування частини третьої статті 5 ЦК України, а саме дії закону в часі, у подібних правовідносинах та від 21.11.2019 у справі № 916/1773/18 щодо застосування пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах.

При цьому у справах:

- № 914/2650/17 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019) суди, розглядаючи позовні вимоги про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договору про пайову участь між товариством з обмеженою відповідальністю "Екскомбуд" та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції та стягнення пайового внеску у розмірі 2 077 275,00 грн, які обґрунтовані тим, що, незважаючи на завершення будівництва, договір щодо пайової участі в розвитку інфраструктури м. Львова відповідачем не було укладено, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачено, встановили, що у спірних правовідносинах замовник діяв добросовісно та не ухилявся від укладення договору, оскільки після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію замовник звернувся до органу місцевого самоврядування з листом щодо пайового внеску. На вказаний лист Департамент економічної політики Львівської міської ради надав відповідь, з посиланням на пункт 1.4.9 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, з якої вбачається що у забудовника відсутній обов`язок щодо сплати пайового внеску;

- № 916/1773/18 суди, розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 3 286 573,70 грн, у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання передбаченого законом обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, встановили, що з урахуванням положень пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" не виникло обов`язку брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту під час будівництва очисно-сушильного вузла з прив`язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній, що є об`єктом транспортної інфраструктури, а несплата останнім пайового внеску не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, що, у свою чергу, виключає склад цивільного правопорушення, а, отже, і відповідальність суб`єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).

Тобто у справах № 914/2650/17 та № 916/1773/18 судами встановлено відсутність укладеного між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а у справі, яка розглядається (№ 906/114/20), судами встановлено, що між сторонами було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного та часткове його виконання Товариством шляхом сплати відповідної суми коштів як пайової участі у розвитку інфраструктури селища Попільня.

Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

За таких обставин касаційне провадження, яке відкрите за касаційною скаргою Товариства з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо не врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17 щодо застосування частини третьої статті 5 ЦК України, а саме дії закону в часі, у подібних правовідносинах та від 21.11.2019 у справі № 916/1773/18 щодо застосування пункту 9 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах, підлягає закриттю.

Також Товариство у касаційній скарзі посилалось на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів".

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, зазначає, що судами встановлені обставини, які визначають індивідуальність правовідносин сторін у даній справі, а саме, що сертифікат серії ЖТ № 162182411912, яким Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня (І черга); Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт Попільня, вул. Залізнична, 117; характер будівництва - нове будівництво; основні показники І черги: площа забудови - 3 309,5 кв.м, площа забудови зерносховищ - 2 640,8 кв.м, площа силос - 147 кв.м, площа зерносушильного пункту - 51,4 кв.м, площа операторної - 46,4 кв.м проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018.

Крім того, у матеріалах справи міститься також сертифікат серії ЖТ № 162193291203, виданий 25.11.2019 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня (ІІ черга).

Враховуючи, що відповідність закінченого будівництвом об`єкта - Будівництво елеватора зберігання зернових на 60,0 тис.т на території ХПП у смт Попільня, вул. Залізнична, 117 оформлено двома чергами, що підтверджується двома сертифікатами, виданими Управлінням Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Житомирській області, тобто згідно з останнім сертифікатом закінчено будівництво об`єкта, який є предметом Договору.

При цьому у пункті 2.2 Договору сторони погодили право Товариства здійснювати оплату частинами, а термін виконання обов`язку здійснити повну оплату коштів пайової участі визначено з прив`язкою до введення об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, Товариство повинно було провести розрахунки у розмірі 1 060 357,28 грн у строк до 31.10.2019 (25.11.2019 - 15 робочих днів до введення об`єкта в експлуатацію).

Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Також у підпункті 1 цього пункту встановлено розміри та порядок перерахування замовниками будівництва на земельній ділянці у населеному пункті до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту протягом 2020 року.

Згідно з підпунктом 2 абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону пайова участь не сплачується, зокрема, у разі будівництва об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Водночас 23.11.2018 частину четверту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" доповнено, зокрема, пунктом 11 (Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 № 2628-VIII), яким передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення.

Тобто до введення об`єкта будівництва в експлуатацію (25.11.2019) Товариство законодавчими актами було звільнено від сплати пайової участі.

Вказаний факт зазначено також у пункті 12 акта готовності об`єкта до експлуатації від 14.11.2019.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 060 357,28 грн коштів пайової участі, 504 439,54 грн пені та 1 395 757,60 грн упущеної вигоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вказані обставини були враховані судом першої інстанції та залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У зв`язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на Раду витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 308 312 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 906/114/20 у частині оскарження товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу в частині оскарження товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 906/114/20 з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 906/114/20 скасувати.

4. Рішення господарського Житомирської області від 04.08.2020 у справі № 906/114/20 залишити в силі.

5. Стягнути з Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" 33 757,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко