Скасування туристичних подорожей через COVID-19: відповідальність туроператорів і турагентів перед туристами

Внаслідок введення на території більшості держав світу на початку 2020 року карантину (з метою запобігання поширенню COVID-19), а також закриття державних кордонів на виїзд/в’їзд, - протягом першого півріччя 2020р. міжнародний ринок туристичних послуг майже повністю зупинився.

При цьому у вкрай скрутному становищі опинилися саме українські туроператори. Оскільки на відміну від європейських колег, які отримували державну фінансову «карантинну» підтримку, наші туроператори змушені були самотужки триматись на «плаву».

Складність ситуації полягала у тому, що, з одного боку, туристи відразу почали відмовлятись від замовлених подорожей, - з вимогами 100% повернення сплачених грошей. З другого боку, вказані кошти були витрачені туроператорами на бронювання турпродуктів (шляхом оплати вартості турів на користь іноземних партнерів: готелів, перевізників, екскурсійних бюро). З метою пошуку компромісних варіантів деякі турфірми частково повертали кошти, інші, - активно вели переговори з туристами, відкладали дати турів на кінець 2020р., початок 2021р., взагалі змінювали склад/об’єм замовлених туристичних послуг та ін. Але не всі туристи погоджувались на такі пропозиції і варіанти.

В результаті, - станом на 2021 рік маємо безліч судових справ за позовами туристів до туроператорів і турагентів. У таких позовах туристи намагаються притягнути туристичні компанії до цивільно-правової відповідальності, стягувати матеріальні збитки, моральні шкоду і ще додатково нараховувати пеню, штрафи.

На мою думку, такі складні і непередбачені обставини (ведення карантину, закриття кордонів) відносяться до форс-мажорних обставин та подій, які туроператори і турагенти не могли передбачити. У зв’язку з цим, - туристичні компанії не можуть нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків за туристичними договорами.

Нормативне обґрунтування

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України було запроваджено карантин і закрито державний кордон, - на підставі:

• постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами внесеними згідно з постановою КМУ від 04 травня 2020 року № 343),
• рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,
• Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020,
• Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 р. № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 16 березня 2020 року № 290-р,
• постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами є:

• надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:

• невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;
• невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;
• невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Також частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Актуальна судова практика

На теперішній час є наявними цікаві позиції, рішення українських судів першої та апеляційної інстанцій, - винесені на користь туристичних компаній. Рішення Верховного Суду поки що відсутні, - очевидно з підстав існуючих касаційних фільтрів (оскільки спори туристів з турфірмами зазвичай підпадають під ознаки малозначних справ, які не можуть бути оскаржені в касаційному порядку).

Зокрема, окремі суди вважають, що туроператори звільняються від відповідальності за невиконання умов туристичного договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити (у зв`язку із встановленими Радою Європейського Союзу обмеженнями щодо перетину кордону громадянами України), - рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2021р. у справі № 757/36532/20-ц.

В іншій справі, у спорі за позовом туриста до туркомпанії про стягнення нарахованої пені за ненадання туристичних послуг, суд відзначив таке (рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2021р. у справі № 759/8916/20):

«Частина 12 статті 20 Закону України «Про туризм» звільняє Туроператора від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування у випадку, коли невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс мажорних обставин.

Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, їх аналіз свідчить, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини. Туроператор звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити.

У зв`язку із встановленими обмеженнями щодо перетину кордону громадянами України, відповідач був позбавлений можливості надати туристичні послуги позивачці у повному обсязі, визначені умовами договору.

87/2020">Указом Президента України № 87/2020 від 13 березня 2020 року уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID - спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

530-20">Законом України від 17.03.2020р. № 530-ІХ встановлений Кабінетом Міністрів України карантин віднесено до форс-мажорних обставин, визначених статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України".

Таким чином, оскільки туристичні послуги не були надані позивачці у зв`язку із обставинами, які не залежали від відповідача, правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляду стягнення пені відсутні».

Також є цікавим рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2021р. у справі № 363/1654/20, - яким встановлено, що введення у 2020 році карантину і закриття державних кордонів відноситься до загальновідомих обставин, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не потребують доказування.

Окремо варто розглянути рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2021р. у справі № 265/5735/20 та постанову Донецького апеляційного суду від 15.06.2021р. у справі № 265/5735/20, - якими встановлені наступні обставини:

«Стаття 32 Закону України «Про туризм" передбачає, що за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками та 4) вини.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2019 року по справі № 357/15432/15-ц, який також вказав, що у разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Також, Велика Палата Верховного суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зазначила, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ознака протиправності (порушення умов договору) у діях відповідача (туроператора), як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, - відсутня, оскільки останній діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору на туристичне обслуговування, відтак відсутній і причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками.

Крім того, суд враховує те, що неможливість туристів скористатись заброньованим туром виникла саме у зв`язку з прийняттям нормативних актів та закриттям пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України для міжнародних пасажирських перевезень, що не залежало від дій чи бездіяльності Туроператора та свідчить про відсутність його вини в цьому.

Дана обставина не могла бути усунена відповідачем, виникла поза його волею та не могла бути ним прямо передбачена, оскільки товариство не мало та не має жодних можливостей впливати на державні органи України, а також здійснювати впровадження або відміну імперативних заборон на законодавчому рівні (постанова Донецького апеляційного суду від 15.06.2021р. у справі № 265/5735/20).

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним, розірвання договору про надання туристичних послуг та стягнення матеріальних збитків».

Також цікавим для аналізу є рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20.09.2021р. у справі № 317/2635/20. Яким також вказано, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини. Разом з цим, туроператор звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити. Крім того, положеннями ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, відповідно кожна особа несе відповідальність лише за ті порушення, які нею вчинено особисто. Оскільки провина відповідачів по справі (туроператора, турагента) не доведена, а невиконання умов догорів у повному обсязі обумовлені подіями, які відповідачі не могли передбачити, тому відсутні підстави для покладення на них відповідальності за невиконані зобов’язання.

Отже, згідно наведеного можна зробити висновок, що непередбачені для туристів і туркомпаній обставини, які виникли на початку 2020 року: скасування (неможливість) туристичних подорожей через «ковідні» карантинні обмеження, закриття внутрішніх, міжнародних кордонів, - не можуть бути юридичною підставою для притягнення українських туристичних операторів до цивільно-правової відповідальності.

Автор статті: адвокат Лотиш Андрій Михайлович, керуючий Адвокатським бюро "Андрія Лотиша"